5 гірких істин для Путіна про війну між Росією та НАТО

Протягом кількох місяців європейські союзники обережно попереджали про можливість війни з Росією, закликаючи континент серйозно поставитися до цієї загрози та підготуватися до неї шляхом переозброєння.

Ці попередження завжди супроводжувалися застереженнями: війна між Росією та НАТО все ще вважалася малоймовірною.

Протягом останнього тижня, схоже, щось змінилося, і з цим змінилася й гострота ситуації.

Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив у парламенті, що Росія має намір запустити дрони або ракети на територію НАТО, а потім назвати ці удари випадковими.

Голова розвідки Чехії назвав термін, у який може відбутися такий тест, — місяці, а не роки.

Директор ЦРУ Джон Раткліфф у серпні відвідав Москву, щоб попередити саме про це.

У західних столицях дедалі сильніше відчувається наближення небезпеки; що Росія вирішила ескалувати конфлікт із НАТО через Україну таким чином, що це може спровокувати військове зіткнення.

Усе це ґрунтується на одному припущенні: що президент Росії Володимир Путін має можливість довести ситуацію до прямої конфронтації з НАТО.

Звісно, у нього є можливість провокувати, і російську загрозу для НАТО не слід недооцінювати.

Путін може бути джерелом дестабілізації та хаосу, як це відбувається зараз у рамках гібридної війни Росії проти союзників НАТО.

Але є вагомі підстави зберігати холоднокровність щодо того, на що здатна Росія стосовно НАТО.

П’ять суворих реалій для Путіна свідчать про те, що він не має можливості вести проти Заходу масштабну відкриту війну, навіть якби й хотів.

Українська «м’ясорубка» поглинула армію, яка була б потрібна Росії

Росія вже витратила значну частину сил, необхідних для війни з НАТО, на полях битв на сході України. Аналітичний центр з питань безпеки CSIS оцінює втрати Росії на полі бою в 1,4 мільйона осіб і до 450 000 загиблих у період з лютого 2022 року по червень 2026 року.

Для порівняння: це більше ніж у чотири рази перевищує загальну кількість загиблих США у всіх війнах, починаючи з Другої світової війни. У 2026 році щомісячні втрати у розмірі від 30 000 до 34 000 перевищують набір новобранців, який становить приблизно 27 000 осіб.

Інший аналітичний центр, IISS, який оцінює кількість загиблих серед росіян на початок цього року у понад 300 000, відстежує зниження темпів набору з кінця 2025 року, хоча це не настільки суттєво, щоб покласти край російській кампанії. Те, що Росія здобула на полі бою ціною всіх цих смертей і поранень, є незначним.

За даними CSIS, під час основних наступальних операцій цього року російські війська просувалися на 50–90 метрів на день, що приблизно відповідає темпам наступу на Соммі під час Першої світової війни.

У квітні та травні вони втратили більше території, ніж захопили — це перші чисті щомісячні втрати з серпня 2024 року. Армія, яка ледве може прорвати укріплені українські оборонні позиції, зіткнеться з ще грізнішим викликом у протистоянні з коаліцією НАТО на чолі зі США.

Сі — обережний банкір Путіна

Хвора військова економіка Росії тепер проходить через Пекін, поглиблюючи стратегічне партнерство, в якому Москва дедалі більше стає молодшим партнером. Росія імпортує понад 90 відсотків своїх технологій, що підпадають під санкції, через Китай, повідомив цього року Bloomberg з посиланням на анонімні джерела, а китайські товари до 2024 року становили 57 відсотків російського імпорту.

Натомість Росія є незначним торговельним партнером Китаю, і комісія Конгресу США у серпні дійшла висновку, що ця залежність є, по суті, односторонньою.

У 2025 році обсяги торгівлі впали вперше з 2020 року, і агентство Reuters, посилаючись на неназвані російські джерела, повідомило, що Путін прибув на саміт у Пекіні у вересні 2025 року з китайським президентом Сі Цзіньпіном, прагнучи зупинити це падіння.

Ця асиметрія стала ще більш очевидною на саміті Путіна та Сі у травні 2026 року, коли російському лідеру не вдалося досягти угоди з Китаєм щодо газопроводу «Сила Сибіру-2».

Сі знає, що зможе домогтися нижчих цін, коли Росія опиниться в ще більш скрутному становищі.

Більше того, Сі публічно не зобов’язувався надавати Росії військову підтримку у війні проти України, незважаючи на їхнє нібито «безмежне» партнерство, і дотримується дипломатичної позиції, яка закликає до припинення конфлікту шляхом укладення мирної угоди.

Пекіну не потрібна війна між Росією та НАТО, яка багато в чому суперечить інтересам Китаю.

У травневому аналізі RUSI стверджувалося, що такий конфлікт не обмежиться регіональним масштабом, підвищить ймовірність застосування ядерної зброї, зруйнує умови, необхідні Китаю для досягнення своїх цілей щодо Тайваню, та поставить під загрозу європейський ринок, від якого залежить Пекін.

Новий закон про санкції, підписаний Трампом у п’ятницю, надає йому повноваження вводити мита в розмірі до 100 відсотків щодо п’яти найбільших покупців російської нафти та природного газу. Китай є головним покупцем.

Якщо Росія посилить протистояння з НАТО, Трамп, який за кілька днів прийматиме Сі в Білому домі, може вирішити вжити відповідних заходів у вигляді цих мит проти Китаю.

Це результат, якого Пекін, який прагне глибших і стабільніших торговельних відносин із США, волів би уникнути. Китай міг би або жорстко відповісти власними митами проти США, або чинити тиск на Путіна, щоб той пом’якшив свою позицію. Сі має більший вплив на Путіна, ніж на Трампа.

Путін не може собі дозволити війну, яку він вже розпочав

У першому кварталі 2026 року російська економіка скоротилася на 0,3 відсотка — це перше скорочення в річному вимірі за останні три роки, і уряд знизив прогноз зростання на весь рік з 1,3 до 0,4 відсотка.

11 вересня Центральний банк залишив процентні ставки на рівні 14 відсотків — це перша пауза за останні 15 місяців, при цьому рівень інфляції становить 6,3 відсотка. Тим часом українські удари безпілотників завдали серйозної шкоди російській нафтопереробці.

Доходи від експорту російських нафтопродуктів у серпні впали на 32 відсотки порівняно з попереднім місяцем — це найнижчий рівень за час війни, а з січня Москва виплатила нафтопереробним підприємствам майже 916 мільярдів рублів у вигляді субсидій.

Обсяг ліквідних резервів у Фонді національного добробуту до середини року скоротився до приблизно 48 млрд доларів з 117 млрд доларів, які були в наявності до початку повномасштабного вторгнення.

Росія просто стала набагато біднішою через війну проти України. Крім того, варто звернути увагу на прості математичні розрахунки щодо витрат на оборону. У 2025 році Росія витратила на оборону 190 млрд доларів, що становить приблизно 7,5% ВВП. Члени НАТО витратили 1,58 трлн доларів. Звичайно, величезне значення має те, як саме витрачаються ці кошти. Але не менш важливо й те, скільки їх витрачається.

Ядерне стримування діє в обидва боки

5 лютого закінчився термін дії договору про контроль над ядерними озброєннями «Новий СТАРТ», у результаті чого два найбільші арсенали світу вперше з 1970-х років залишилися без обов’язкових обмежень.

Інспекції припинилися задовго до цього, коли у 2023 році Росія призупинила свою участь у системі верифікації.

Ядерний тиск — популярний інструмент у арсеналі Путіна, яким він та його союзники в Росії часто користуються, але він діє в обидва боки.

До складу НАТО входять три держави, що володіють ядерною зброєю, а п’ять союзників офіційно розміщують на своїй території американські бомби B61.

Президент Франції Еммануель Макрон у березні заявив, що віддав наказ про збільшення кількості французьких боєголовок та розпочав переговори щодо стримування з Великою Британією та Німеччиною, тоді як Велика Британія закуповує 12 літаків F-35A, здатних нести ядерну зброю, щоб знову долучитися до місії НАТО з спільного використання ядерної зброї.

Є ознаки того, що окремі частини російської програми модернізації ядерних сил стикаються з труднощами.

У 2025 році провалилося чергове випробування ракети «Сармат», а Інститут досліджень проблем війни та миру (SIPRI) пов’язав проблеми програми частково із санкціями та війною в Україні.

«Значне збільшення кількості нестратегічних ядерних боєголовок Росії, яке прогнозували США у 2020 році, досі не відбулося», — йдеться в аналізі SIPRI, опублікованому в червні.

Чотири з половиною роки повітряних ударів по Москві, просування українських військ у напрямку Курська, глибоких ударів по російських стратегічних бомбардувальниках — значна частина яких тим чи іншим чином стала можливою завдяки союзникам по НАТО — досі не викликали ядерної відповіді з боку Кремля.

Росія розробила та продемонструвала гіперзвукові ракетні комплекси, зокрема ті, що можуть нести ядерні боєголовки, як-от «Орешник».

Однак цим протистоять зростаючі можливості НАТО, а корупція ставить під сумнів стан окремих елементів російського ядерного арсеналу.

Наступна війна відбуватиметься завдяки мікросхемам, які Путін не може придбати

6 липня російський безпілотник, спрямований на заправну станцію в Запоріжжі (Україна), врізався в сусідній житловий будинок і вбив трьох цивільних осіб.

Як зазначила газета «The New York Times», це був перший зафіксований удар повністю автономного російського бойового безпілотника. Його «мозком» був комерційний мінікомп’ютер Nvidia, і саме ця деталь є ключовим обмеженням, з яким стикається Кремль у міру того, як штучний інтелект змінює обличчя сучасної війни.

Російська програма з розвитку автономних систем залежить від західних мікросхем, які країна не може виробляти самостійно і не може придбати легально або без ускладнень. За даними російських ЗМІ, імпорт серверів для штучного інтелекту на «сірому ринку» впав з тисяч у 2024 році до десятків цього року під тиском санкцій, а вітчизняні прискорювачі «Байкал» очікуються не раніше 2029 року.

Це гонка, результат якої визначається масштабом.

У 2025 році обсяг приватних інвестицій у ШІ в США досяг 285,9 млрд доларів, а сам лише Пентагон у своєму бюджеті на 2027 фінансовий рік запросив 53,6 млрд доларів на розробку автономних систем, безпілотних платформ та логістику в умовах бойових дій.

Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), досліджуючи провідного російського виробника дронів, виявив гучні заяви щодо ройової та автономної дії, які не втілилися у реальні можливості, що їх сили Кремля фактично виставили на поле бою або розгорнули.

Росія блискуче імпровізує, що їй доводилося робити вже тривалий час через санкції. Однак імпровізація не замінить обчислювальної потужності, і мало що вказує на те, що Росія здатна створити її самостійно.

Внутрішні можливості у сфері штучного інтелекту допоможуть визначити лідера в галузі автономної зброї, наведення на ціль, збору розвідданих та передової кібервійни.

Вони також визначатимуть, хто зможе усунути операційні недоліки штучного інтелекту та розробити ефективні засоби захисту від нього.

Якщо ви зараз не перебуваєте на передовій, то незабаром відстанете.

Саме цей ризик стоїть перед Росією.

Аргументи на користь того, що Путін все одно це зробить

Ніщо з цього не гарантує, що Росія не піде на необдумані дії проти НАТО. Путін неодноразово брав на себе витрати, які Захід вважав непосильними, і обмежене випробування відданості НАТО колективній обороні є привабливим саме тому, що для Росії це обходиться дешево.

Як стверджує аналітик Чатем-Хаусу Кір Джайлз, єдиний спосіб для Москви дізнатися, чи діє стаття 5, — це перевірити її на практиці.

Як повідомляється, американські спецслужби вважають період з цієї осені до 2029 року найбільш ймовірним часом для випробування НАТО, водночас оцінюючи наземне вторгнення як найменш імовірне, оскільки саме це спричиняє застосування статті 5.

За повідомленнями, оцінки розвідки США вказують на те, що слабкість Путіна може насправді посилити його мотивацію до ескалації конфлікту з НАТО.

Поразка в Україні або вихід з конфлікту без чогось, що Путін міг би представити як перемогу на батьківщині, означає, що йому потрібне більш масштабне відволікання уваги або підрив підтримки Києва шляхом перевірки єдності НАТО. НАТО також вразливе саме там, де, ймовірно, відбуватиметься така спроба.

IISS зазначає, що європейські сухопутні сили ще не є тією традиційною основою, якої потребує НАТО, GLOBSEC називає протиповітряну оборону альянсу «занадто слабкою», а Вашингтон розглядає можливість виведення 25 000 або більше своїх військових із приблизно 80 000, що перебувають у Європі.

Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо навіть заявив, що не хоче, щоб його країна воювала «заради якоїсь статті 5», що породило нові сумніви щодо відданості деяких держав-членів основоположному принципу НАТО.

Проте США, Канада та основні європейські союзники неодноразово давали чітко зрозуміти, що вони прийдуть на допомогу один одному відповідно до статті 5.

Щоб Путін наважився на військові дії, потрібна була б велика віра у силу Росії та розкол у НАТО.

Наразі, якщо ситуація істотно не погіршиться, крім погроз, слід очікувати від Путіна скоріше подальших пробних кроків, а не війни.

Джерело: www.newsweek.com