Захід все ще потребує російського газу, який надходить через Україну

Політика

Коли на початку серпня українські війська увірвалися в Росію, європейські енергетичні ринки злякалися. Експорт російського газу до ЄС становить лише малу частку того, що було колись. Проте новини про те, що Україна захопила Суджу – місто в Росії, де знаходиться останній великий термінал для експорту палива в Європу через Україну – було достатньо, щоб ціна на газ на континенті піднялася до найвищого рівня цього року.

Україна і Росія домовилися – поки що – про продовження транспортування газу через Суджу. Але чи продовжиться це в наступному році, менш зрозуміло. Угода, згідно з якою російський газ постачається на захід через Україну, була підписана двома країнами разом з ЄС у 2019 році. Її термін дії закінчується наприкінці цього року. ЄС, який має на меті поступово відмовитися від російського газу до 2027 року, не хоче її поновлювати. Так само, як і Україна. «Ми не хочемо продовжувати газовий контракт, – заявив у липні президент України Володимир Зеленський. «Ми не хочемо, щоб вони заробляли тут гроші».

Перехід Європи від російських енергоносіїв був досить плавним. У 2023 році лише 8% трубопровідного імпорту блоку припадало на Росію, порівняно з 40% до війни. Нові поставки, особливо скрапленого природного газу (СПГ) з Америки, тепер компенсують різницю. Але деякі країни все ще сильно залежать від російського газу і можуть постраждати від раптового припинення поставок через Україну. Чиновники ЄС занепокоєні.

Три країни перебувають у найбільшій небезпеці. У 2023 році російські поставки становили близько 47% газового імпорту Угорщини. Для Словаччини вони становили 89%. Австрія залежала ще більше: у січні 97% її імпорту газу припадало на Росію. Частина цього газу, зокрема угорського, надходить через газопровід «Турецький потік», що веде на Балкани, і буде продовжуватись і наступного року. Але левова частка все ще проходить через Україну. «Вони дійсно не в найкращому становищі», – каже європейський дипломат.

Ця трійка країн залежна від російського газу завдяки географії. Якщо Німеччина та Італія мають морські термінали для відвантаження ЗПГ, то Угорщина, Словаччина та Австрія не мають виходу до моря і покладаються на трубопроводи, призначені для транспортування газу зі сходу на захід. Для Австрії, де сходяться кілька трубопроводів, вузькі місця є менш загрозливими. Але для Угорщини та Словаччини реверс газу, який надходить із заходу, був би дуже дорогим. Дорогий збір за транзит газу, що стягувався Німеччиною, був скасований цього літа після скарг з боку ЄС, але це не дозволило країнам замовляти газ у нових постачальників.

Місцеві фірми в трьох постраждалих країнах пов’язані з Росією безліччю довгострокових угод. У 2008 році державна газова компанія Словаччини підписала угоду про імпорт з російським енергетичним гігантом «Газпромом», термін дії якої не закінчується до 2028 року. У 2021 році Угорщина уклала аналогічну 15-річну угоду з «Газпромом». Найбільша газова компанія Австрії, OMV, пов’язана контрактом до 2040 року. Вартість розірвання таких угод стримує трійцю від переходу на інших постачальників. Плата за розірвання контракту в Австрії може скласти 1 млрд євро (1,1 млрд дол. США).

Ще однією проблемою є політика. Після російського вторгнення дружній до Кремля уряд Угорщини подвоїв обсяги своїх угод з «Газпромом». Минулого року він навіть запропонував купувати більше російського газу. Роберт Фіцо, прем’єр-міністр Словаччини, заявив, що російські поставки через Україну продовжаться і в 2025 році – заява, яку спростував український уряд. Міністр енергетики коаліційного уряду Австрії, який є «зеленим», хоче, щоб OMV розірвала свій контракт з «Газпромом», але поки що компанія не зрушила з місця.

Європейські чиновники розчаровані. «Якби вони зробили більше для відмови від російського газу два роки тому, ми б навіть не вели цієї розмови», – зітхає дипломат. Україна вивчає можливість отримання газу з Азербайджану, щоб забезпечити безперебійне постачання, хоча реалістичність цієї схеми залишається неясною. Через дві зими після вторгнення російський газ все ще тривожить Європу.

https://www.economist.com/europe/2024/09/05/the-west-still-needs-russian-gas-that-comes-through-ukraine