Понад півтисячоліття тому, у 1483 році, український учений Юрій Дрогобич видає книгу під назвою «Прогностична оцінка поточного 1483 року» — першу відому друковану книгу автора з українських земель. Ця подія сталася у самому серці Європи — у Римі. Цікаво, що знаменитий першодрукар Іван Федоров народився лише через 37 років після виходу цієї книги.
Юрій Котермак, більш відомий як Юрій Дрогобич, — це не просто ім’я з історії. Він залишив глибокий слід як талановитий науковець, поет і викладач. Дрогобич став учителем майбутнього генія астрономії Миколи Коперника і обійняв посаду ректора одного з найпрестижніших європейських вищих навчальних закладів — Болонського університету. До нього жоден українець не досягав таких висот у науці та освіті Західної Європи.
Юрій із Дрогобича: як сирота став науковцем європейського рівня
Понад пів тисячоліття тому, між 1448 і 1452 роками, у дрогобицькій родині Михайла Доната-Котермака народився син Юрій, якому судилося зробити гучний науковий прорив і стати відомим на весь світ. Сім’я була небагатою — мати хлопчика померла, коли він був ще зовсім малим, а згодом життя забрало і батька.
Юрій Дрогобич отримав свої перші знання у місцевій церкві святого Юра в Дрогобичі, де під опікою священника Євтимія опанував латину та математику. Саме тоді Юрій навчився розраховувати дату Великодня — уміння, яке відіграло важливу роль у його подальших наукових дослідженнях.
Вже з юних років він прагнув подорожувати й пізнавати світ. У підлітковому віці Юрій вирушив у мандрівку разом із групою купців із Дрогобича до Криму, минаючи Буковину та Молдову, а далі продовжив шлях морем.
У 1469 році він вступає до Яґеллонського університету в Кракові — одного з найпрестижніших навчальних закладів того часу. Володіючи вільно латинською, польською і давньогрецькою, Юрій отримав пільгу на оплату навчання через брак коштів.
У 1471 році Котермак здобуває ступінь бакалавра — серед 66 студентів такого рівня досягли лише дев’ять. Ще через два роки — магістра. Проте це був лише початок його наукового шляху.
Ім’я «Дрогобич» Юрій Котермак отримав згідно з поширеною в ті часи практикою — багато українських учених, перебуваючи за кордоном, ідентифікувалися за назвою рідного міста.
Італійські пригоди Юрія Дрогобича
Легендарний Болонський університет
Юрій Дрогобич мріяв продовжити освіту в легендарному Болонському університеті — закладі, що має почесне звання «матері наук». Заснований у 1119 році на базі школи вільних мистецтв, яка існувала ще з 826 року, цей університет славився досконалим викладанням астрономії, математики, медицини та права. Болонья швидко здобула репутацію міста зі світським «республіканським університетом», де, завдяки гуманістичним ідеям, вперше на європейському континенті скасували кріпацтво.
Італійські університети завжди були осередком української студентської громади. За даними польського історика Г. Берига, лише у XVII столітті в Падуї навчалося близько двох тисяч студентів з українських земель, а ще півтисячі — поза офіційними списками. Більшість із них поверталися на батьківщину, але деякі залишалися викладати у своїх альма-матер, здобуваючи славу як видатні професори. З-поміж них – Григорій Керницький, Яків Севський, бібліотекар Василь Русянович зі Львова та проректор русин П. Боїм. У Римі також навчались відомі українці, зокрема Феофан Прокопович — основоположник української літератури й один із творців державної реформи за Петра I.
Шлях до мрії
Щоб втілити мрію навчатися в Італії, молодий науковець Юрій Дрогобич пішки подолав тисячі кілометрів із Кракова до Болоньї, минаючи Словаччину, Угорщину, Венецію та Падую — адже не мав коштів на винайм коней. У Болонському університеті він вивчає медицину та вільні мистецтва і здобуває ступінь доктора філософії й медицини.
Життя далеко від дому було нелегким. У листі до краківського друга Миколи Чепеля, датованому 6 лютого 1478 року, Юрій зізнавався: «Мені судилося бути бідним, постійно в клопотах і злиднях. Малий заробіток, що я здобуваю щодня, дається мені ціною невтомної праці й великих зусиль… Багато чого міг би осягнути у науці, якби не мусив турбуватися про найнеобхідніше».
Навчаючись, він паралельно читає лекції з астрономії, за які отримує вдвічі більшу платню, ніж його колеги — двісті лір замість ста. Паралельно з викладанням він продовжував навчатися медицини та незабаром став першим відомим українським доктором медицини.
Приблизно в 1480-х роках Юрій Дрогобич працював приватним астрологом маркіза Монтарату в місті Касале, а також перебував при дворі герцога Ерколе д’Есте у Фессарі. Цей період збігається з його активною науковою діяльністю в Італії, коли він уже мав докторські ступені та користувався повагою серед італійської еліти.
Ректор найстарішого університету Європи та наставник Коперника
Згодом Юрія обирають ректором Болонського університету — посаду, яку обирали на два роки з-поміж викладачів.
В університеті його знали під іменем «Джорджо да Леополі» — Юрій зі Львова — і це ім’я залишалося відомим у світі аж до минулого століття.
Ректор виконував важливі функції: складав розклад лекцій разом із професорами, призначав викладачів, встановлював оплату праці, контролював їхню діяльність, організовував наукові диспути, а також мав кримінальну юрисдикцію над студентами й персоналом університету.
У Болоньї Дрогобич підтримував тісні зв’язки з італійськими гуманістами та вченими, серед яких були Марціо Галеотто — відомий гуманіст, а також німецький математик Реґіомонтан, автор першого в Європі трактату, що розглядав тригонометрію як окрему науку. Саме ці видатні особистості підтримали його кандидатуру на посаду ректора. Тоді Юрію було близько тридцяти років.
Юрій Дрогобич також був наставником майбутнього генія астрономії Миколи Коперника — автора трактату «Про обертання небесних сфер», який започаткував нову геліоцентричну модель Сонячної системи.
За однією з версій, на прохання єпископа Юрій Дрогобич став репетитором з математики для його племінника — молодого Коперника. Репетиторство в університеті було одним з офіційних способів додаткового заробітку для викладачів і водночас нагодою передавати знання наступному поколінню.
Автор першої друкованої української книги
7 лютого 1483 року в римській друкарні Зильбера побачила світ унікальна книга «Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Русі — доктора мистецтв і медицини Болонського університету» (Iudicium pronosticon Anni MCCCCLXXXIII). Цей твір, створений латинською мовою, став першою надрукованою працею українського автора. Вражає, що вона вийшла друком всього за кілька років після винаходу друкарського верстата — і за якістю оформлення не поступалася провідним виданням Західної Європи того часу.
Книга розпочинається поетичною одою на честь Папи Римського Сикста IV, що свідчить про неабиякий поетичний талант Дрогобича, який вважається першим латиномовним поетом серед східних слов’ян. Хоча трактат має астрологічний характер, він містить багато відомостей із широкого спектра наук, що цікавили болонського професора.
Він також продемонстрував глибокі знання географії, визначивши координати таких міст, як Львів, Вільно, Дрогобич, а також багатьох населених пунктів Італії та Німеччини.
У трактаті він також чітко окреслював політичні межі — зокрема в розділі «Про становище Польщі» підкреслював, що Львів і Дрогобич не є частиною Польщі, а належать до Русі — під якою розумів «Королівство Руське», тобто історичні землі галицько-волинського князівства Данила Романовича.
Зміст твору вказує на глибоке ознайомлення українського вченого з працями Арістотеля, Птолемея та особливо арабського астронома Альбумазара, який жив у Багдаді в IX столітті.
Оригінальні примірники книги Дрогобича сьогодні зберігаються у бібліотеках Кракова та Мюнхена.
Нострадамус із Дрогобича
Юрія Дрогобича справедливо називають «українським Нострадамусом» — адже його астрологічні прогнози, викладені в книзі «Прогностична оцінка поточного 1483 року», вражають точністю і глибиною. Він не просто описував рух планет — він пророкував події, які мали значення для всієї Європи.
Серед найвідоміших передбачень Дрогобича — прогноз «великої небезпеки», яка могла загрожувати християнським землям через пригноблення «князями і панами». Це можна розцінювати як передчуття соціальних і політичних потрясінь, що згодом охопили континент у період Реформації та військових конфліктів.
Вчений з великою точністю до хвилин визначав дати двох місячних затемнень і фаз Місяця, прогнозував погоду на весь рік, демонструючи неабиякі знання метеорології того часу. Його астрологічні розрахунки були настільки докладними, що й досі викликають захоплення істориків науки.
Цікаво, що Дрогобич у своїх працях наголошував на необхідності пізнання закономірностей світу людським розумом — це вказує на те, що його передбачення були не лише езотеричними припущеннями, а й спробою пояснити світ через раціональні наукові підходи.
Таким чином, Юрій Дрогобич залишив по собі не просто астрологічний прогноз, а глибокий науково-філософський трактат, який надихав покоління науковців.
Перші книжки давньоруською мовою
Окрім астрології та медицини, Юрій Дрогобич був одним із перших ініціаторів друку книг давньоруською мовою. Завдяки йому побачили світ видання у друкарні краківського міщанина Швайпольта Фіоля — «Тріодь Пісна», «Тріодь Цвітна», «Осьмогласник» і «Часословець». Ці твори стали справжнім фундаментом слов’янської книжкової традиції та сприяли збереженню і поширенню рідної мови й культури.
Королівський лікар і гуманіст
У 1487 році Юрій Дрогобич стає професором Краківського (Ягеллонського) університету та отримує престижну посаду придворного лікаря польських монархів — Казимира IV Ягеллончика та Яна I Ольбрахта.
1492 рік— його обирають деканом медичного факультету цього ж університету — одного з найстаріших і найавторитетніших у Європі.
Попри високе звання та визнання при дворі, Юрій Дрогобич залишався глибоко гуманним лікарем і вченим. Він ніколи не цурався простих людей — з увагою та щирістю допомагав бідним і нужденним, лікував безкоштовно, коли бачив у цьому людську потребу.
З ініціативи наукової ради Дрогобич отримав земельну ділянку, де згодом збудував коштом власних заощаджень гуртожиток для викладачів медичного факультету. Цей простір став важливим осередком наукового життя, сприяючи розвитку досліджень та гідним умовам праці вчених.
У своїй освітній діяльності Дрогобич був провідником ідей Ренесансу. Він вірив, що найвища форма доброчесності — це прагнення до Бога, а шлях до цього ідеалу лежить через особистісний розвиток, пізнання світу й удосконалення душі.
Згасла зірка астронома
4 лютого 1494 року завершив свій земний шлях видатний учений Юрій Дрогобич — йому було 54 роки. Поховали його із великою пошаною у Кракові, де він провів значну частину свого життя, залишивши по собі яскраву наукову спадщину.
До нашого часу дійшли рідкісні свідчення наукової спадщини Юрія Дрогобича. У бібліотеках Парижа зберігаються копії його астрологічних трактатів, а в Мюнхені, у Баварській державній бібліотеці, — його прогноз на 1478 рік. Цей документ переписав відомий гуманіст, лікар і хроніст Гартман Шедель. Цікаво, що Шедель був одним із перших картографів, які почали використовувати машинний друк — новаторство, що докорінно змінило картографію і поширення знань у Європі.
Сьогодні пам’ять про нього живе не лише у книгах та університетських архівах, а й у рідному місті Дрогобичі, де діє масонська ложа «Юрій Котермак» № 7, що є частиною Великої Ложі України — символ продовження традицій знань і просвітництва.
В роки незалежності України його образ з’явився на поштових марках і пам’ятних монетах. До того ж у 2011 році на будівлі Болонського університету урочисто відкрили меморіальну дошку, присвячену Юрію Дрогобичу. На самій дошці є напис італійською і українською мовами: “Юрію Дрогобичу (Джорджо да Леополі), 1450-1494, українському науковцю, філософу та астроному, викладачу Болонського університету і його ректору з 1478 до 1482 років.
