Вибухи на газопроводі «Північний потік» ставлять під загрозу відносини України з Німеччиною

Аналітики зазначають, що ці вибухи ускладнюють відносини з Україною та викрили ризики, пов’язані з залежністю від російського газу.

Знищення у 2022 році газопроводів «Північний потік», будівництво яких коштувало 19 млрд доларів, стало втіленням провалу концепції «змін через торгівлю» — політики Берліна, спрямованої на пом’якшення жорсткого курсу московського керівництва за допомогою торговельних зв’язків, вважають деякі аналітики.

Газ під тиском подавався з Ямалу — російського арктичного півострова, де живуть оленярі та розкинулася безліса тундра, — до Мекленбурга-Передньої Померанії — німецького регіону на узбережжі Балтійського моря з крейдяними скелями та середньовічними замками.

Однак 26 вересня 2022 року кілька підводних вибухів спричинили виверження природного газу у вигляді бурхливого гейзера шириною в кілометр, що стало наймасштабнішим витоком метану в історії та різко зупинило потік газу по трубопроводу.

Цю операцію, яку назвали актом саботажу, помітив голлівудський режисер Даг Ліман, відомий такими блокбастерами, як «Ідентифікація Борна» та «Містер і місіс Сміт».

Оскароносні актори Шон Пенн та Адрієн Броді зіграють головні ролі в майбутній драмі Лімана під назвою «Острів Змій», яка розповідає про українських дайверів, що занурюються у блакитні води Балтійського моря з елегантної орендованої яхти, щоб підірвати найдовші у світі підводні газопроводи.

У реальному ж світі один із підозрюваних водолазів, 46-річний Володимир Журавльов — батько трьох дітей із понад двадцятирічним досвідом фрідайвінгу — був консультантом на знімальному майданчику Лімана в Хорватії.

Його заарештували 19 серпня в хорватському місті Пула, і його мають екстрадувати до Німеччини.

Минулого року іншого обвинуваченого члена диверсійної групи, Сергія Кузнєцова, заарештували в Італії та екстрадували до Німеччини.

Як повідомляється, 49-річний Кузнєцов працював на українську розвідку і скаржився, що його «кинула країна та президент».

Їхні арешти та майбутні судові процеси продемонстрували, як цей саботаж потряс економіку Німеччини, докорінно змінив її експорт та споживання енергоносіїв — і досі впливає на відносини між Берліном та Києвом.

«Саботаж проти «Північного потоку» підкреслив головний урок енергетичної кризи 2022 року — Німеччина стала надто залежною від російського викопного газу», — заявила в інтерв’ю Al Jazeera Клаудія Кемферт, професорка Інституту економічних досліджень у Берліні.

Газопроводи були розраховані на постачання 110 мільярдів кубічних метрів (3,9 трильйона кубічних футів) природного газу на рік і зробили Німеччину «залежним від Росії», — заявив у 2022 році президент США Дональд Трамп.

«Північний потік-2» так і не був введений в експлуатацію, але на момент вибухів у ньому все ж перебував газ під тиском. «Північний потік-1» разом з іншими російськими газопроводами забезпечував 55 відсотків природного газу Німеччини. Цей газ використовувався для опалення будинків, виробництва електроенергії та забезпечення роботи основних галузей найбільшої в Європі експортно-орієнтованої економіки — хімічної та металургійної промисловості.

Імовірний саботаж «кардинально змінив дискусію щодо енергетичної безпеки», зазначила Кемферт.

«Сьогодні безпека означає зменшення залежності від імпорту викопного палива за допомогою диверсифікації, відновлюваних джерел енергії, енергоефективності, енергомереж та сховищ».

Криза також стала поштовхом до масштабного та стрімкого розширення інфраструктури для скрапленого природного газу. Останнє виявилося проблиском надії.

«Головний урок очевидний: чим менше Німеччина залежить від імпортованих викопних палив, тим стійкішими стають її економіка та енергетична система», — зазначила Кемферт.

«Політично чутливі» питання

Тим часом невирішені питання щодо «Північного потоку» «залишаються політично чутливими» у відносинах між Берліном і Києвом, зазначила вона. Після того як Трамп вивів Вашингтон з політичної шахівниці російсько-української війни, Берлін став найбільшим і найвідданішим західним союзником Києва.

Однак Німеччина, здається, непохитна у намірі притягнути до відповідальності групу саботажників.

«Для німецького уряду це питання принципу, але це також питання верховенства права», — заявив Al Jazeera Крістіан Влас, експерт міжнародного аналітичного центру ACLED (Armed Conflict Location & Event Data).

А найзаповітніша післявоєнна мрія України — інтеграція в НАТО та членство в Європейському Союзі — може зірватися, якщо до влади прийде ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD). AfD виступає проти військової та фінансової допомоги Україні, прагне заблокувати її вступ до ЄС і НАТО, скасувати західні санкції, накладені на Москву за вторгнення в Україну, та відновити імпорт російських енергоносіїв.

«Ми, безперечно, можемо розглядати відхилення заявки України як один із ключових пунктів порядку денного AfD», — зазначив Влас.

«Партія відмовляється надавати подальшу військову підтримку Україні під приводом того, що це продовжує війну».

Інтеграція до ЄС та НАТО може відбутися «пізніше», — заявив у інтерв’ю Al Jazeera київський аналітик Олексій Кущ, але ймовірний акт саботажу все ж таки призвів до розриву «пуповини» альянсу між Берліном і Москвою, що завдало Україні економічного та політичного збитку.

У 2008 році Берлін і Париж заблокували запрошення України до НАТО, наполягаючи, що це «спровокує» Росію.

Після запуску «Північного потоку-1» у 2011 році Київ втратив половину своїх щорічних доходів у розмірі 3 млрд доларів від транзитних зборів за російський газ, що транспортувався на захід через українські трубопроводи.

Берлін також відмовився від поставок зброї до Києва після анексії Криму Москвою у 2014 році.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Берлін визнав, що помилявся щодо підходу «зміни через торгівлю» до войовничої політики Москви.

«Ми зазнали невдачі в багатьох питаннях», — заявив у 2022 році президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр у інтерв’ю телеканалу ZDF.

«Це правда, що нам слід було серйозніше ставитися до попереджень наших східноєвропейських партнерів, особливо щодо періоду після 2014 року».

Після вибухів на газопроводі жодна країна чи угруповання не взяло на себе відповідальність, а експерти вказали пальцем на Вашингтон, який виступав проти будівництва газопроводу, та на Москву, яка, на думку деяких, могла б виграти від підвищення цін на природний газ та хаосу на європейських енергетичних ринках.

У свою чергу, Москва звинуватила «англосаксонські держави» в організації вибухів.

Німецьким прокурорам знадобилося майже два роки, щоб вийти на слід групи саботажників і звинуватити Київ в організації вибухів.

Однак президент України Володимир Зеленський неодноразово заперечував причетність Києва до цих подій.

«Німеччина дуже добре знає, що Україна не стояла за реалізацією та самою ідеєю проведення саме цієї операції», — заявив він нещодавно на прес-конференції.

Наразі майбутні судові процеси над Журавльовим та Кузнєцовим не впливають на надання допомоги з боку Берліна.

«Німеччина, як і раніше, має величезний кредит довіри до України, що, однак, не завадить прокурорам виконувати свою роботу та довести справу до кінця, а судам — засудити рядових виконавців», — сказав в інтерв’ю Al Jazeera Микола Мітрохін із Бременського університету в Німеччині.

Однак, окрім вибухів на газопроводах, напруженість у відносинах між німецьким політичним істеблішментом та українськими політиками спостерігалася й раніше.

У 2022 році Андрій Мельник, який на той час був послом України в Берліні, різко розкритикував тодішнього канцлера Німеччини Олафа Шольца за недостатнє постачання летальної зброї, назвавши його «ображеною печінковою ковбасою».

Також у 2022 році Дмитро Кулеба, тодішній міністр закордонних справ України, обурився повільними поставками зброї з Берліна, назвавши їх «розчаровуючими сигналами».

«Для майбутнього України ситуація складна, оскільки [українські] еліти впевнені, що саме так і треба діяти, і саме цей стиль поведінки, а не цей окремий випадок [з диверсією], може коштувати їм членства в Європейському Союзі», — сказав Мітрохін.

«Німеччина все пам’ятає, і після [канцлера Німеччини Фрідріха] Мерца, який доброзичливо ставиться до України, до влади може прийти хтось інший, хто не буде таким доброзичливим», — додав він.

Джерело: www.aljazeera.com