Всередині російських складів, обстріляних Україною

Евакуації посеред ночі та страх перед смертю стали нормою для працівників російських компаній електронної комерції, які опинилися під ударом України.

За два дні до початку навчального року 16-річний Давид Зеленський заробляв останні літні гроші на складі компанії електронної комерції в російському місті Бєлгород.

Давид, найстарший із дев’яти дітей, кілька тижнів тому влаштувався на роботу в інтернет-магазин «Озон» — це було покращення порівняно з його попередньою роботою кур’єром, що доставляв їжу. 30 серпня він вийшов на вечірню зміну, яка мала наблизити його до мрії — придбати мотоцикл.

А потім прилетіли українські ракети.

Спочатку пролунали міські сирени повітряної тривоги. Потім пролунав вибух, який, судячи з усього, стався внаслідок перехоплення ракети.

Поки працівники бігли по підлозі складу до укриття, ракета влучила в будівлю. Згасло світло. Стіни та металеві стелажі обвалилися на групу старшокласників та студентів, а вогняна куля охопила частину приміщення.

Девід, який спілкувався з колегами, пишучи на телефоні, оскільки був глухим і не міг говорити, загинув. Також загинув 21-річний студент коледжу, а 16-річний хлопець отримав важкі поранення.

«Було важко усвідомити, що лише кілька хвилин тому я бачив людей живими й здоровими, а потім вони раптом зникли», — сказав інший студент, який отримав поранення на складі.

Цей студент був одним із понад десятка працівників електронної комерції, з якими «The New York Times» провела інтерв’ю на складах по всій Росії. Вони розповіли, як нальоти дронів, багатогодинні евакуації посеред ночі та страх отримати поранення чи загинути стали новою нормою на роботі.

Деякі працівники говорили на умовах анонімності, побоюючись звільнення. В інших випадках «The Times» не розкриває їхніх імен з міркувань безпеки.

Події в Бєлгороді ілюструють небезпеку, з якою стикаються цивільні працівники двох російських гігантів електронної комерції — «Озон» і «Вайлдберріз» — оскільки Україна перетворила ці компанії на новий фронт війни.

Протягом багатьох років російське вторгнення змушувало українців щодня приймати рішення, від яких залежало життя чи смерть. Тепер все більше росіян змушені робити те саме, оскільки ракети та дрони з Києва руйнують ілюзію нормального життя, яку так ретельно створював президент Володимир В. Путін.

«Особисто я, чесно кажучи, не можу в це повірити», — сказав 19-річний працівник складу «Wildberries» під Москвою.

Минулого місяця цей працівник вперше зіткнувся з ударом дрона по об’єкту. «Це справжній кошмар», — сказав він.

Україна стверджує, що склади є законними цілями, оскільки ці ритейлери продають комплектуючі, які можуть використовуватися для ремонту російських військових дронів, а також захисне спорядження для російських солдатів.

Російські чиновники та керівниця «Wildberries» Тетяна Кім відкинули ці аргументи, назвавши удари «терористичними атаками» проти цивільного населення. Компанії «Wildberries» та «Ozon» не відповіли на запити про коментарі.

Кількість жертв українських атак на російські склади значно поступається стражданням цивільного населення, які Росія завдає в Україні.

За даними Conflict Intelligence Team — дослідницької групи, що використовує відкриті джерела для відстеження жертв серед цивільного населення під час війни, — за два місяці частих ударів по об’єктах «Wildberries» та «Ozon» станом на 11 вересня загинуло 12 осіб і 135 отримали поранення.

Для порівняння: Росія вбила більше українців під час одного лише удару по торговому центру в українському місті Кривий Ріг 21 серпня. За даними цієї дослідницької групи, під час того удару загинуло 16 осіб, а ще 136 отримали поранення. Москва також завдала ударів по великій кількості українських складів.

У загальному, дані Conflict Intelligence Team показують, що 66 відсотків зареєстрованих цього року смертей цивільних осіб під час війни припадає на Україну, порівняно з 19 відсотками на окуповані Росією території України та 15 відсотками на саму Росію.

Проте для багатьох працівників російських складів постійна загроза атак стала справжнім шоком.

На складі компанії «Wildberries» поблизу аеропорту Домодєдово в Московській області одного ранку о 3-ї години ночі працівники вибігли з приміщення, коли на цю територію насувалися дрони. Вони сховалися під мостом сусідньої автомагістралі й чекали чотири години, аж до сходу сонця, перш ніж повернутися, — згадує один із працівників.

За межами Москви, на складі Wildberries у Новоселках, працівники під час евакуацій неодноразово тікають у ліс. Вони хвилюються, чи не замерзнуть вони цієї зими, коли доведеться кинути все й тікати в холодні дні.

Один із працівників цього складу згадав, як нещодавно під час перерви на сигарету спостерігав, як український дрон вибухнув на парковці за 50 ярдів від нього, причому без жодної сирени чи сигналізації.

«Коли дрон приземляється прямо поруч із тобою — коли ти навіть чуєш, як металеві кульки сиплються з неба, — саме тоді й виникає справжній страх», — сказав працівник, зазначивши, що деякі співробітники тепер тікають спокійно, тоді як новоприйняті біжать у паніці.

Кілька працівників складу, які поспілкувалися з The Times, вирішили звільнитися, посилаючись на міркування безпеки. Але переважна більшість залишилася на роботі, зазначаючи, що ця робота краще оплачується і є гнучкішою, ніж інші варіанти.

Працівники Wildberries кажуть, що можуть приходити й йти, коли забажають, у тому числі посеред ночі, і працювати стільки годин, скільки захочуть. Працівники також отримують більшу частину своєї зарплати одразу. Дехто стверджує, що може заробляти до 2 900 доларів на місяць — це значно більше, ніж удвічі перевищує середню місячну зарплату в Росії, хоча заробіток залежить від обсягу роботи.

Як наслідок, багато хто пристосувався до цієї напруженої нової реальності.

Один працівник складу Wildberries в Єкатеринбурзі згадав, як навіть після того, як дрон врізався в парковку й спалив близько 50 автомобілів, що належали працівникам, люди продовжували приходити на роботу. Вони просто паркували свої машини поруч із згорілими автомобілями.

Інший працівник, який працював на складі «Wildberries» у Тульській області, розповів, як після підриву його робочого місця він почав щодня добиратися дві з половиною години до іншого складу «Wildberries» у Московській області. Він зазначив, що там зіткнувся з ворожістю з боку людей, які побоювалися, що приплив робочої сили призведе до зниження зарплат і скорочення робочих місць.

Останніми тижнями російська влада змушувала підприємства вживати захисних заходів: навколо об’єктів встановлювали сітки та риштування, щоб пом’якшити наслідки атак дронів.

У Єкатеринбурзі на складі «Wildberries» на даху розмістили бочки з водою для гасіння пожеж, встановили сітки та огорожу, а також змонтували витяжну систему для швидкого видалення диму, розповів працівник цього складу.

Увечері в день атаки на склад «Ozon» у Бєлгороді, де працював Девід, керівництво зібрало персонал для п’ятихвилинного інструктажу з техніки безпеки.

За словами іншого працівника, який бачив Девіда того дня, у нього була зміна з 17:00 до 22:00 на станції розміщення, де працівники завантажують надходження посилок у контейнери для сортування.

Що саме відбувалося в останні хвилини життя Девіда, достеменно невідомо.

Хоча він, найімовірніше, не міг почути сигнал сирени чи перший вибух від перехопленої ракети, він міг отримати інші попередження. Ручні сканери для інвентаризації, якими користуються працівники, під час атак висвічували попередження, іноді з затримкою, — розповів один із працівників. Девіда також могли попередити інші або він міг побачити, як біжать колеги.

У будь-якому разі часу було дуже мало.

Під час атак дронів люди часто мають час, щоб сховатися. Але ракети долітають швидко, і, за словами одного з працівників, ніхто не очікував, що українці застосують ракети проти порівняно невеликого складу «Озону».

Згідно з повідомленнями російських ЗМІ, відтоді «Озон» заборонив неповнолітнім працювати на своїх складах у деяких регіонах. Компанія також запропонувала компенсацію працівникам у Бєлгороді, причому тим, хто отримав серйозніші травми, виплатили більші суми, розповіли співробітники.

Незабаром після удару родина Девіда зібралася на похорон.

Його батько, який також народився глухим і нерозмовним, та мати, яка народилася з порушенням слуху, були там, розповіла газеті «The Times» його тітка Анна Полушкіна. Також були присутні четверо з його восьми братів і сестер, усі з яких також є або глухими, або мають порушення слуху, додала вона. Хоча родина мала те саме прізвище, що й президент України Володимир Зеленський, нічого не вказувало на те, що вони були родичами, зазначила пані Полушкіна.

На похороні присутні обіймалися й плакали. Друзі поклали на могилу маленький мотоцикл поверх композиції з троянд і гвоздик. Там також були вафельні тістечка — данина його любові до солодощів.

Школа Девіда — спеціальний навчальний заклад для дітей з інвалідністю — опублікувала заяву, в якій назвала його смерть непоправною втратою. Регіональне міністерство спорту зазначило, що він був дуже перспективним гравцем у баскетбольній команді для людей з порушеннями слуху.

«Він мріяв про мотоцикл», — сказала пані Полушкіна. «Він дуже любив їздити». «Що стосується нападу, — сказала вона, — ми ніколи не уявляли собі нічого подібного».

Джерело: nytimes.com