Володимир Путін — неохочий гуманітарний воєначальник

Приблизно об 11-й годині ранку в четвер російський безпілотник з реактивним двигуном влучив у платформу на залізничному вокзалі в Дніпрі, коли поїзд готувався до відправлення до Запоріжжя, в результаті чого загинуло 15 осіб.

Протягом кількох годин внаслідок ударів загинули дві 15-річні дівчинки в Чернігіві та щонайменше троє людей у Кременчуці.

Того вечора, перебуваючи в безпеці в Кремлі — принаймні поки що — президент Володимир Путін завершив третій російсько-африканський саміт, що проходив під гаслом «За мир, безпеку та розвиток».

Схоже, іронія теж мертва; її вбив російський безпілотник.

Сидячи поруч із головою Африканського союзу Еварістом Ндаїшіміє, Путін розводився про зерно, стипендії, ліки та побудовані в Росії ядерні реактори.

Це був, мабуть, Путін-«гуманіст», як нещодавно щедро назвав його американський посланець Стів Віткофф.

Але питання швидко перейшли до Європи та справжніх новин: його телефонна розмова з лідерами Фінляндії та Норвегії; розмови про війну до 2030 року; та попередження, що Балтійське море може піти шляхом Ормузької протоки.

Справжні новини — і справжній Путін.

Ось він — більш звичний кремлівський персонаж: неохочий гуманітарний воєначальник, який вічно пропонує хліб, але якого вічно втягують у конфлікти інші люди.

Путін не хоче війни з Європою, але Росія готова до неї і вже веде одну.

Він підтримує морське право, але відповість на будь-який виклик. Він ніколи не проводив колоніальної політики, але називає українські землі російськими.

У цій статті журнал Newsweek роздивлюється уважно прес-конференцію Путіна.

«Ми й надалі збільшуватимемо кількість африканських студентів, які навчаються в Росії… Це, так би мовити, люди, на яких ми можемо покладатися в цих країнах».

Росія знайшла інші способи експлуатації молодих африканців. У звіті кенійської розвідки, представленому законодавцям у лютому, йшлося про те, що понад 1 000 кенійців було завербовано для участі у бойових діях на боці Росії. За словами міністра закордонних справ Кенії, з того часу Москва погодилася припинити це.

За оцінками України, на боці Росії воюють 1 780 найманців із 36 африканських країн.

А в 2024 році агентство «Асошіейтед Прес» виявило в Татарстані близько 200 молодих африканок, завербованих під виглядом програми «навчання та праця», які збирали ударні дрони іранської розробки.

«Що стосується думки, що африканські країни можуть залишитися або стати об’єктом суперництва між великими державами — ну, це питання адресоване не тій стороні».

Це правда, але не в тому сенсі, як передбачалося. Правильна сторона — це великий друг Москви, Пекін.

Обсяг торгівлі Китаю з Африкою у 2025 році досяг рекордних 348 мільярдів доларів.

Торговий оборот Росії, за даними самого Путіна, оприлюдненими раніше того вечора, становить 27 мільярдів доларів — це менше, ніж Китай заробляє на цьому континенті в середньому за місяць.

Африка не є об’єктом суперництва для Росії, бо Москва просто не може з нею змагатися. Це середня держава з ядерною зброєю, а не велика. Змирися з цим, Владе.

«Протягом усієї історії африканські країни були друзями нашої країни. Ми не проводили жодної колоніальної політики».

Двома днями раніше у повідомленні Кремля про телефонну розмову Путіна з Фінляндією та Норвегією місто Олешки в Херсонській області України було названо «російською громадою Альошки».

Росія проголосила анексію Херсона у 2022 році. Генеральна Асамблея ООН засудила цей крок 143 голосами проти 5.

До війни в Олешках проживало 24 000 мешканців. За даними Білого дому, зараз там залишилося від 1 700 до 2 000 осіб.

І це ще навіть не кажучи про Донецьк, Луганськ, Крим… Путін — імперський цар із радянським вихованням.

«Зрештою, Росія, поряд зі Сполученими Штатами та Китайською Народною Республікою, є однією з небагатьох країн, які досягли повного суверенітету в цифровій сфері».

Суверенітет із наклейкою «Вироблено в Китаї».

За даними Bloomberg від квітня, Китай зараз забезпечує 90 відсотків імпорту технологій до Росії, на які накладено санкції, — це зростання порівняно з приблизно 80 відсотками роком раніше.

З трьох цифрових супердержав Путіна одна, схоже, майже повністю закуповує товари в іншої. На даний момент Росія — це просто ще одна провінція Китаю. Ось вам і суверенітет.

«У всьому світі практично всі наші конкуренти говорять про свою готовність будувати атомні електростанції малої потужності, але досі ніхто їх насправді не побудував.

Тільки в Росії такі малі атомні електростанції були побудовані та введені в експлуатацію…» Знову ж таки, Пекін, можливо, не погодиться з цим.

Китайський реактор HTR-PM потужністю 210 мегават, який World Nuclear News описав як малий модульний реактор, був введений у комерційну експлуатацію в грудні 2023 року, а його реактор «Лінлун-1», як повідомляється, проходить випробування під навантаженням, і його підключення до енергомережі заплановано на цей рік.

Схоже, навіть партнерство «без обмежень» має свої межі щодо розподілу заслуг.

«Що стосується телефонної розмови з представниками, а точніше — з лідерами країн ЄС, Фінляндії та Норвегії… Я знаю, що їх згодом критикували, але не наша справа судити, чи було це правильно чи неправильно. Я вважаю, що це було правильно».

По-перше, Норвегія не входить до ЄС. Норвежці відхилили пропозицію про приєднання. Хоча факти ніколи не турбували пана Путіна. А фраза «не наша справа — судити» протрималася всього… одне речення.

Частина критики пролунала з боку лідерів Данії та Швеції — обох країн, що є повноправними членами ЄС.

Метте Фредеріксен зазначила, що цей заклик не був узгоджений з іншими європейцями, а Ульф Крістерссон сказав, що його про це заздалегідь не поінформували.

Стьоре стверджує, що всі союзники були попереджені.

«Зрештою, в Європі є люди, які не хочуть завдати Росії «стратегічної поразки», як це роблять деякі, а прагнуть налагодити якийсь конструктивний діалог».

Принаймні, конструктивний для одного з учасників.

Путін провів більшу частину розмови — запланованої на 30 хвилин, але яка тривала 90 — викладанням середньовічної слов’янської історії, тоді як вимога України щодо негайного припинення вогню майже не порушувалася, повідомляє Financial Times з посиланням на трьох осіб, обізнаних із перебігом розмови.

Стабб зазначає, що на порядку денному було питання обмеження ударів по енергетичній інфраструктурі.

У ніч після прес-конференції внаслідок російських ударів по енергетичній інфраструктурі щонайменше 350 000 людей у районі Дніпра залишилися без електроенергії.

Можливо, знадобиться ще одна, більш конструктивна розмова.

«Багато хто говорить лише про підготовку до війни до 2030 року Чи це правильно, чи ні? По-перше, ми готові — але ми не хочемо жодної війни з Європою. А якщо хтось її хоче, нехай готується».

Він уже говорив це раніше, багато разів. Зокрема, у лютому 2022 року, відповідаючи на запитання кореспондента «Deutsche Welle» про ризик війни в Європі, Путін відповів, що, звісно, Росія не хоче війни.

Через дев’ять днів він розпочав повномасштабне вторгнення в Україну.

Зрозуміло, чому європейські союзники судять про Путіна за його діями, а не за словами. А російська гібридна війна набирає обертів. Це навряд чи можна назвати сигналом миру.

«І якщо це зайде занадто далеко, переможців не буде взагалі — нехай ніхто про це не забуває».

Характерний хід «неохочого воєначальника»: наполягати, що ти не хочеш війни, а потім явно натякати, чим вона закінчиться.

Ніхто не згадував про ядерну зброю. У цьому не було потреби.

До того ж слова «Я не хочу війни, але з радістю знищу всіх» звучать дещо суперечливо з вуст такого відомого гуманіста, як Путін.

«Він сказав, що Фінляндія, як і багато інших європейських країн, прагне дотримуватися міжнародного морського права… Ми підтримуємо такий підхід.

Чому б нам цього не робити?» Можливо, через те, що сталося шість днів тому, коли Румунія звинуватила Росію в ударі безпілотника, внаслідок якого затонуло вантажне судно «Хорив» за 13 морських миль від Констанци, в результаті чого загинув один член екіпажу, а троє зникли безвісти.

За два тижні біля берегів Румунії та Болгарії було вражено щонайменше сім торгових суден.

Прем’єр-міністр Румунії назвав цей напад «грубим порушенням міжнародного права».

Росія заперечує свою причетність до попередніх атак безпілотників у цьому регіоні.

«Інакше ситуація наблизиться до тієї, що склалася в Ормузькій протоці. Хтось хоче, щоб у Балтійському морі склалася така сама ситуація, як у Перській затоці чи Ормузькій протоці? Я не знаю».

Один експортер нафти не мав нічого проти.

Протока перебуває в такому стані тому, що Іран, договірний партнер Росії, атакує та перешкоджає суднам там з моменту початку ударів США та Ізраїлю в лютому.

Ціна російської нафти сорту «Урал» зросла з 57 доларів за барель напередодні тієї війни до 115 доларів через місяць. Смачний несподіваний прибуток.

Цього місяця Вашингтон скасував санкції щодо російського дизельного палива до квітня 2027 року.

Перший вантаж за цією угодою завантажили в Приморську на Балтійському морі, і його відстежили біля Гельсінкі, коли він прямував до Нью-Йорка.

Море, яке, за попередженням Путіна, могло стати ще одним Ормузом, наразі доставляє його дизельне паливо до Америки.

«Ми не хочемо цього — але ми відповімо на будь-який виклик».

Іран, можливо, заперечуватиме щодо слова «будь-який». Після того, як у результаті американо-ізраїльської операції було вбито верховного лідера Ірану, Путін висловив співчуття. Кремль заявив, що Тегеран не просив військової допомоги.

Ми впевнені, що деяка допомога була б доречною.

Їхній договір про партнерство 2025 року, на відміну від угоди Росії з Північною Кореєю, не містить положення про взаємну оборону.

З такими друзями… «Ми в Росії добре пам’ятаємо все це: уроки як Першої, так і Другої світових воєн, і робимо все, що в наших силах, аби нічого подібного більше ніколи не повторилося у світовому масштабі».

«У глобальному масштабі» — це досить важке завдання.

Тільки в Україні спостерігачі ООН підтвердили щонайменше 16 874 загиблих цивільних осіб з лютого 2022 року, серед яких 820 дітей.

У липні вони зафіксували більше жертв серед цивільного населення, ніж у будь-якому місяці з березня 2022 року.

Щоб домогтися великого гуманітарного жесту цього тижня — тимчасового перемир’я в Олешках — знадобилося втручання першої леді Меланії Трамп.

Вже через кілька хвилин після його початку Росія випустила серію балістичних ракет по Києву та інших регіонах України.

А жорстока, брудна позиційна війна на українських фронтах виглядає страшенно знайомо.

«Ми відчуваємо цю довіру і намагаємося підходити до всіх цих складних питань в Африці дуже обережно — справді дуже обережно — та проводити консультації з усіма сторонами, залученими до того чи іншого конфлікту.

Ми й надалі діятимемо в тому ж дусі, покладаючись на цю довіру й ніколи не зловживаючи нею».

10 липня в малійському селі Бомборі понад 100 бойовиків з підконтрольного Кремлю «Африканського корпусу», разом із кількома малійськими солдатами, зібрали чоловіків і хлопчиків з народу фулані під деревом, як встановила організація Human Rights Watch.

Дев’ять цивільних осіб було вбито, четверо з них — діти; одного було обезголовлено.

HRW надіслала свої висновки міністру оборони Росії і, звісно, не отримала жодної відповіді. Консультації, судячи з усього, проводяться лише за запрошенням. Імовірно, їх «дуже обережно» пропонують тим, хто поділяє російський дух ілюзій. І тим, хто хоче прослухати лекцію зі слов’янської історії.

Джерело: www.newsweek.com/vladimir-putin-reluctant-humanitarian-warlord-dissected-12642136