Йосип Маршак — київський хлопець з бідної родини, який власноруч збудував одну з найбільших ювелірних імперій у світі та став одним з найуспішніших ювелірів XX століття.
За одну його прикрасу давали стільки, скільки за будинок у Києві, а клієнтами були найбагатші люди України, російської імперії та Європи. Він затьмарив навіть Картьє, а славетний Карл Фаберже не зміг конкурувати з його талантом.
Народився в бідній родині на Київщині
Йосип був первістком, народився в 1854 році в бідній єврейській сім’ї Абрама Ісаковича та Фені Лазарівни у селі Гнатівка, що біля Бучі. У нього була сестра і чотири брати. Освіту здобув, як заведено казати в таких випадках, «домашню» — тобто жодної.
У 14 років хлопець залишив рідний дім і вирушив до Києва аби навчатися ювелірної справи. Він став підмайстром в ювелірній майстерні, з часом став помічником майстра.
Через кілька років Маршак уже блискуче складає іспит у ремісничій управі й отримує можливість самостійно зайнятися ювелірним ремеслом.
Відкрив свій перший ювелірний магазин завдяки коханій
Професія ювеліра — штука недешева, вимагає чималих вкладень, бо треба створювати для продажу свої вироби із золота та срібла — а на які гроші?
В 19 років Йосип одружився з дівчиною із заможної сім’ї Лією.
Дружина принесла в дім 100 рублів приданого, однак цього не вистачає, і він продає свій весільний костюм. Цих грошей вистачає на перший золотий ланцюжок. Він успішно продає свій перший витвір та починає створювати нові. А дружина поступово освоює просту частину ювелірних умінь і як може, допомагає чоловікові. Саме Лія фінансово підтримала ювелірну справу чоловіка та надихала його все життя. Надалі у них народилось двоє синів Олександр і Володимир.
Завдяки таланту та наполегливості Йосип швидко відкрив свій перший ювелірний магазин. Перша майстерня Маршака була на Подолі, але він дуже швидко перебрався на Хрещатик.
Тут орендував приміщення у відомого годинникаря Верле, що стало сильним маркетинговим ходом. У Маршака почали купувати прикраси найбагатші люди Києва, а його слава ширилася Україною.
У 1890 році Маршак уперше поїхав за кордон і відвідав великі виробничі ювелірні центри Європи. З Франції та Німеччини він привіз сучасні технології та новий підхід до організації праці.
Першим довірив тонку роботу жінкам
Йосип став одним з перших українських ювелірів, який довірив тонку роботу жінкам. Він дотримувався думки, що ювелірна справа під силу тендітним жіночим пальцям.
Обсяги виробництва зростали, і колишня сімейна майстерня перетворилася на велику фабрику. А продукцію Маршака почали продавати в Москві, Петербурзі, Тбілісі та Варшаві.
Отримав світове визнання
У 1893 його прикраси завоювали медаль на всесвітній виставці в Чикаго. У 1900-му він здобув славу в Парижі, в 1905 — у Льєжі. Слава Маршака лунала світом, а працювати в його команді стало метою багатьох професіоналів. Фабрика Фаберже поблизу Хрещатика зачинилася, не витримавши конкуренції з Маршаком. Сам Фаберже сказав, що двом ведмедям в одному барлозі затісно.
Лише в київській губернії на початку XX століття працювали 232 фабрики Йосипа Маршака. А вартість деяких його прикрас сягала вартості будинку в Києві.
Так Йосип став засновником ювелірного дому «Маршак», який став однім з найбільших у Російській імперії.
З огляду на велику популярність і престиж марки «И. Маршакъ», до 300-річчя дому Романових багато офіційних подарунків на замовлення царської сім’ї було створено в майстернях Маршака.
Втратив кохання, а потім життя
1917 рік став трагічним для Йосипа — пішла з життя його кохана Лія. А 22 серпня 1918 у віці 64 років помер і він сам через важке онкологічне захворювання. Незадовго до своєї смерті написав заповіт, у якому розділив свої активи між дітьми, залишивши при цьому фантастичну суму в мільйон рублів на благодійність. Маршак лишив частину майна працівникам своєї фабрики. Зокрема, заповів прикраси на придане незаміжнім працівницям.
Він взагалі ніколи не шкодував грошей на добрі справи: утримував на свої кошти юдейську духовну школу, щедро винагороджував тих, хто пропрацював у нього 25 і більше років.
Більшу частину спадщини Маршака більшовики вивезли з Києва на Росію
Та його заповіт виконати не вдалося. Більшовики, які захопили його майно, наплювали на його останню волю та розібралися з ним по-свійському.
Його виробничий комплекс, що займав цілих 5 будинків на початку Хрещатика в Києві, націоналізували, обладнання вкрали та вивезли до росії, ювелірні вироби з його торговою маркою знищувалися, перетоплюватися, а залишки можна знайти в музеях рф.
А родина Маршака була змушена тікати до Європи через єврейські погроми. Його сини змогли емігрувати до Франції. Після цього почалася вже нова історія ювелірної справи сім’ї Маршаків.
Син продовжив славетну справу батька
Його син Олександр продовжив справу — відкрив ювелірний салон у Франції. А після Другої світової зміг вивести компанію на абсолютно новий рівень.
Ювелірний дім «Маршак» отримав своїх найзірковіших клієнтів з Європи та США. А особливим покупцем став король Марокко Хасан II, який обожнював ювелірні творіння майстра. Він замовляв у них подарунки для рівних йому за становищем — наприклад, для дружини генерала де Голля.
Син Маршака Олександр продовжує роботу з ювелірними виробами до 1970 року, а потім передає керівництво фірмою та уславлену торговельну марку «Маршак» талановитому фахівцю Жаку Верже.
Нині в Україні вироби Йосипа Маршака можна побачити в Музеї історичних коштовностей у Києві. У Вінницькому краєзнавчому музеї збереглася колекція столового срібла. Спадок Маршака є і в музеях росії. Серед них — ті самі вироби, що більшовики вивезли з Києва.
Вкрала Росія і самого ювеліра
Вкрали росіяни й самого ювеліра: називають його російським євреєм. Однак Йосипа у світі знали саме як київського Картьє, не російського.
Цікавий факт: письменник Самуїл Маршак — його двоюрідний дядько.
