Український депутат: У інтересах Польщі — допомагати Україні

«Який сенс у цій суперечці? Чи зацікавлені польські політики в тому, щоб Україна перебувала під окупацією? Чи їм важливо, щоб українські цивільні громадяни гинули від російських ракет і дронів? Мені здається, що в інтересах Польщі — допомагати українській армії, хоча б тому, що вона захищає не лише свою країну, а й Польщу», — каже український депутат Микола Княжицький у розмові з PAP. Він вважає, що історичний спір між Польщею та Україною не повинен затьмарювати найважливішу мету обох держав, якою є спільний опір російській агресії. Як він підкреслює, «абсурдно говорити про «холодну війну» між Польщею та Україною, коли триває справжня, гаряча війна з Росією».

Політик зазначає, що Польща та Україна повинні думати насамперед про майбутнє, взаємний союз та співпрацю в рамках Європейського Союзу й у процесі відбудови України. Він застерігає, що ескалація історичних суперечок послаблює обидві країни та служить інтересам Росії.

Ми маємо поставити собі запитання: чого ми насправді хочемо? Чи хочемо ми перемоги? Чи хочемо ми бути союзниками, у тому числі в Європейському Союзі? Чи хочемо ми, щоб Польща була лідером Центральної Європи і щоб польські компанії могли заробляти на відбудові України? А може, ми хочемо бути ворогами? Якщо так, то чому? Тому що польські та українські фермери в майбутньому будуть конкурувати між собою за виробничі квоти ЄС? А може, через суперечки політиків щодо того, що сталося 100 чи 80 років тому? Якщо ми вирішимо бути ворогами, то завжди знайдемо якийсь привід. Проблема в тому, що від того, чи будемо ми союзниками, чи поринемо в цю «холодну війну», залежить наше майбутнє, адже минуле ми не змінимо, — каже він у розмові з PAP.

На запитання про напружені відносини між Польщею та Україною він замислюється: «Який у цьому сенс?».

Чи зацікавлені польські політики в тому, щоб Україна була окупована? Чи їм важливо, щоб українські цивільні гинули від російських ракет і дронів? Мені здається, що в інтересах Польщі — допомагати українській армії, хоча б тому, що вона захищає не лише свою країну, а й Польщу, — зазначає він.

«Потрібен символічний жест»

Говорячи про напруженість навколо пам’яті про УПА та Волинську трагедію, Княжицький зазначає, що для заспокоєння ситуації «обидві сторони мали б зробити якийсь символічний жест». Водночас він зазначає, що діалог ускладнюється через різне сприйняття історії. На його думку, у Польщі насамперед пам’ятають про злочини УПА на Волині, рідше ж згадують про становище української меншини у Другій Республіці чи про жертви конфлікту з української сторони.

Депутат звертає увагу на те, що більшість сучасних українців не має жодного стосунку до подій 1943 року і лише нещодавно насправді дізналася про волинські злочини. На його думку, сучасні суспільства не повинні залишатися заручниками подій, що відбулися кілька десятків років тому.

Першим кроком до поліпшення відносин має стати, на його думку, «роззброєння мови». Він також нагадує слова святого Івана Павла II про необхідність звільнитися від тягаря минулого та будувати примирення.

Я думаю, що для заспокоєння настроїв обидві сторони мали б зробити якийсь символічний жест. Я розумію, що нас розділяє складна історія, але діалог значно ускладнюється тим, що в Польщі говорять лише про її частину. Усі в Польщі знають про те, що підрозділи УПА скоїли злочини проти поляків на Волині. Однак забувають про те, що причиною цієї трагедії була репресивна політика уряду Другої Польської Республіки щодо української меншини, — зазначає Княжицький.

І продовжує: «Вчиняючи терористичні акти та злочини, українські радикали припустилися кардинальної помилки, але пам’ятаймо, що відповідальність за це несуть лише 5–10 % бійців УПА». Більшість молодих людей вступила до Української повстанської армії у 1944 та 1945 роках і до 60-х років XX століття вела підпільну боротьбу проти радянської влади, за що заплатила найвищу ціну. Більше того, у Польщі лише небагато хто чув про те, що в міжвоєнний період віце-маршалом польського Сейму був Василь Мудрий, український громадський діяч, голова УНДО, тобто Українського національно-демократичного об’єднання (політичної партії, що існувала в 1925–1939 роках — PAP). УНДО було найбільшою партією на Західній Україні, яка тоді входила до складу Польщі, а Мудри налагоджував добрі стосунки з поляками. Що стосується злочинів, то на Волині та в Галичині вбивали не лише поляків. Українці також гинули від рук поляків. Чому ми досі роз’ятрюємо рани минулого, а забуваємо про те, що говорив святий Іван Павло II? Адже польський Папа був дуже заангажований у справу польсько-українського примирення, — нагадує Княжицький.

Зростання антипольських настроїв в Україні

Політик також визнає, що наслідком нинішнього польсько-українського конфлікту є зростання антипольських настроїв в Україні. Однак він робить «усе, що в його силах, аби зупинити цей процес». Незважаючи на це, частина українських політиків використовує антипольські настрої з огляду на майбутні вибори. На його думку, «патріотизм — це не гра на антипольській карті, а робота на користь перемоги над Росією».

Я чудово пам’ятаю, що зробили поляки для українців після повномасштабного вторгнення у 2022 році. Щодо України, мене турбує те, що цю неприязнь до поляків підігрівають деякі політики, мабуть, з огляду на вибори, які відбудуться після закінчення війни. Триває змагання за те, хто буде більш антипольським, бо такого — на його думку — майбутні виборці визнають більшим патріотом. Я вважаю помилкою наживатися на неприязні до Польщі, а патріотизмом є не розіграш антипольської карти, а робота на користь перемоги над Росією, — підсумовує він.

Джерело: www.rmf24.pl