Минулого місяця росія витіснила українські сили з більшої частини території в Курській області росії, яку вони захопили в серпні минулого року. росіяни розгорнули власні елітні бригади, війська Північної Кореї та нову зброю — оптоволоконні дрони, які керуються за допомогою довгої легкої нитки розжарювання, а не за допомогою радіосигналів, що робить їх неможливими для перешкод. Зараз бойові дії знову перекинулися за кордон в Україну. Населені пункти поблизу кордону зазнають ударів, кілька тисяч мирних жителів втекли або були евакуйовані. Частина російських десантників перетнула кордон, але поки що, каже голова Сумської обласної військової адміністрації Володимир Артюх, «їх ліквідовано».
Українські війська все ще утримують шматки території всередині росії. Під час диверсійної атаки в останній тиждень березня вони просунулися через кордон у сусідню Бєлгородську область. російські війська бомблять міста та села всередині України, через які українські сили пройшли, щоб дістатися до Бєлгорода. Тим часом на сході, на Донбасі, тривають бої. 8 квітня Володимир Зеленський, президент України, заявив, що українські війська захопили двох громадян Китаю, які воювали з росіянами, що підтверджує повідомлення інших іноземних військовополонених про присутність Китаю, отримані місяцями тому. Зеленський сказав, що порушить це питання перед урядом Китаю.
Багато з тих, хто тікає з прикордонних районів поблизу Курська, потрапляють у Суми, скромне місто за 23 км на південь від кордону з довоєнним населенням близько 250 000 осіб. Надію Горблюк, 64 роки, евакуювали із села Угроїди. Вона не хотіла залишати свою худобу, каже вона, заливаючись сльозами: коли падали бомби, вона думала: «Це моя доля — померти з моїми індиками!» Коли солдати наказали їй піти, вона на прощання поцілувала птахів. Пізніше вона чула, що всіх дев’ятьох евакуювали в безпечне місце.
росія намагалася та не змогла захопити Суми в лютому 2022 року, на початку свого повномасштабного вторгнення в Україну. Протягом шести тижнів їхні сили були вибиті з усього регіону. Зараз, каже Зеленський, росія готується тут до нового наступу. Незрозуміло, чи це може призвести до реальних зусиль з окупації території, чи просто до безперервної серії атак, спрямованих на прив’язування українських військ і створення буферної зони.
Доступ до міста суворо контролюється СБУ, внутрішньою розвідкою України. За контрольно-пропускними пунктами можна побачити нові бункери, траншеї та оборонні лінії, що розрізають поля, які оточують місто. Самі Суми живуть: незважаючи на збільшення нападів, населення зросло з початку війни, каже пан Артюх. Кількість переселенців, які прибувають із прикордонних регіонів, вдвічі перевищує кількість колишніх жителів, які виїхали. Він періодично перериває розмову, щоб визначити фонові шуми: спочатку гуркіт чогось вихідного, потім два низькі гуркіт українських реактивних літаків над головою, один МіГ радянських часів, інший F-16 американського виробництва.
За перші три місяці року Сумську область було вражено 8925 безпілотниками, плануючими бомбами та іншими ракетами проти 3693 за аналогічний період минулого року, каже пан Артюх. Проте паніки в місті немає. Він надто добре захищений, щоб росіяни могли його взяти, каже військовий аналітик Юрій Бутусов. Він вважає, що їхньою нинішньою метою є відвоювати пагорби вздовж російського боку кордону, які все ще окуповані українськими військами.
Контроль над цими вершинами пагорбів полегшить їм використання безпілотників, щоб спробувати створити контрольовану росією буферну зону шириною 10 км всередині України. Це, каже пан Бутусов, дозволило б росіянам передислокувати більшість військ, які тут воюють, на схід Донбасу. росія офіційно анексувала цей регіон, але практично жодна країна не визнає його претензій, і частина його залишається під контролем України. «Донбас — це стратегічна мета для путіна», — каже пан Бутусов.
Незрозуміло, чи повернуться колись додому травмовані евакуйовані з прикордонних міст і сіл. Зараз пані Горблюк спить у колишній клініці разом з іншими евакуйованими, якими опікується Pluriton, організація, яка допомагає переміщеним особам. Ним керує Катерина Арісой, сама біженка з Донбасу. Багато літніх евакуйованих, чиє життя оберталося навколо їхніх будинків, садів і тварин, вважають неможливим адаптуватися після вигнання, каже вона: у них розвиваються «порушення здоров’я, психічні проблеми та вони гинуть».
Багато хто в Сумах вітав би припинення вогню, але на нього ніхто не розраховує. Мешканці флегматичні, настрій такий, що життя має тривати. Те саме стосується Харкова, набагато більшого міста на південний схід від Сум. У суботу вдень десятки енергійних пенсіонерів жваво стрибали під музику на центральній площі Свободи міста. Танцювальна подія триває кожні вихідні вже більше десяти років. Танцювальний майданчик переїхав на площу після того, як парк, де він був раніше, двічі розбомбили.
Далі на схід, у селі між російським кордоном і прифронтовим районом Куп’янська, солдати з підрозділу безпілотників, відомого як «Тайфун», сказали, що все тихо. Нового наступу росіян не очікувалося, і вони готувалися передислокуватися до Покровська, міста в облозі на Донбасі. Минулого місяця підрозділ почав використовувати власні волоконно-оптичні безпілотники, каже Михайло, його командир — через пару місяців після того, як їх отримали росіяни.
Завдяки безпілотникам солдатам або техніці буде ще важче пересуватися по лінії фронту, ніж зараз, каже Михайло. Це означає, що для укомплектування позицій потрібно менше солдатів. Якщо шість місяців тому українські сили хвилювалися, що ворог повільно відкидає їх назад, то тепер вони думають, що безпілотники та добре підготовлені оборонні позиції можуть стримати росіян. Дійсно, російські сили досягли дуже незначного прогресу протягом більш ніж двох років. Чи буде досягнута угода про припинення вогню, невідомо. Україна розраховує на власні сили.
www.economist.com/europe/2025/04/08/ukraine-thinks-it-can-hold-off-russia-as-long-as-it-needs-to
