Трамп — легка здобич для Путіна

Угода президента щодо дизельного палива зраджує інтереси України і не приносить жодної користі американцям.

Пізно вчора ввечері президент Трамп оголосив про «масштабну» угоду щодо закупівлі дизельного палива у Росії. Для американських далекобійників та фермерів, інтересам яких, за словами Трампа, він служить, ця угода означає мало або взагалі нічого. Трамп, можливо, не знає або йому байдуже, що його останній хід не призведе до зниження цін на дизельне паливо. Його рейтинги стрімко падають до рівня Герберта Гувера. Йому потрібна передвиборча фішка в останню хвилину.

Але хоча угода не принесе користі американським споживачам, вона має величезні наслідки для інших. Для Росії Володимира Путіна ця угода — потенційний рятівник. Для розтрощеної війною України це найобурливіша й найбезсердечніша зрада Трампа на сьогодні. Для оточення Трампа угода обіцяє можливості для корупції в масштабах у кілька мільярдів доларів. А для тих, хто намагається зрозуміти президентство Трампа, ця угода є ще одним доказом звинувачення, яке Ненсі Пелосі кинула Трампу в обличчя у 2019 році: «З тобою всі дороги ведуть до Путіна».

Сполучені Штати — це дизельна супердержава. Вони є одним із найбільших у світі виробників та експортерів дизельного палива. Нафтопереробні заводи США виробляють близько 5,2 мільйона барелів дизельного палива на день. Американці споживають близько 3,7 мільйона барелів на день. Надлишок продається за кордон: протягом останніх місяців експорт перевищував 1,5 мільйона барелів на день.

Сполучені Штати імпортують деяку кількість дизельного палива з Канади — близько 154 000 барелів на день — через особливості трубопровідних та морських транспортних мереж: постачати паливо до Нової Англії з канадського нафтопереробного заводу в Нью-Брансвіку дешевше, ніж з американських нафтопереробних заводів уздовж узбережжя Мексиканської затоки. Для порівняння: угода Трампа з Росією передбачає 2,25 мільйона барелів — це еквівалент приблизно 16 годин споживання у США, 10 годин виробництва у США або 14 днів імпорту з Канади.

На жаль для американських споживачів дизельного палива, його ціна визначається світовими ринками, а не ринками Північної Америки. Війна Трампа з Іраном порушила постачання палива з Близького Сходу, зокрема й дизельного. До війни Європа імпортувала понад півмільйона барелів дизельного палива на день із Перської затоки. Другим за величиною експортером дизельного палива у світі раніше була Росія, яка у 2025 році постачала близько 817 000 барелів на день. Коли війна з Іраном спричинила зростання цін на енергоносії, Росія опинилася в вигідному становищі.

У минулому Сполучені Штати намагалися допомогти Україні, вводячи санкції проти російського експорту енергоносіїв. Трамп іноді вдавав, що підтримує цю політику. Наприклад, у вересні 2025 року Трамп оголосив про введення мита на імпорт з Індії, нібито щоб покарати Індію за купівлю російської нафти, — але потім скасував його в лютому.

Тож українці взяли справу у свої руки. У міру того як Росія посилювала свої жахливі атаки дронами та ракетами на українських цивільних, Україна завдавала удару у відповідь, проводячи руйнівну кампанію проти російської енергетичної інфраструктури, зокрема дизельного палива. До кінця літа 2026 року, за оцінками українців, їм вдалося вивести з ладу 43 відсотки потужностей російських нафтопереробних заводів. Згідно з українськими даними, видобуток усіх видів нафти в Росії впав з 5,6 млн барелів на добу до війни з Іраном до 4,1 млн барелів наприкінці літа 2026 року. У липні Росія ввела заборону на експорт дизельного палива. Ця заборона була продовжена до жовтня.

Прихильники України вітали атаки на російську енергетичну інфраструктуру як успіх, що змінив хід війни. Трамп побачив у цьому загрозу для сподівань республіканців на проміжних виборах. Обмеження на експорт російського палива сприяли зростанню ціни на дизельне паливо у США понад 5 доларів за галон у липні, а потім — понад 6 доларів за галон у вересні.

З моменту повернення Трампа до влади у 2025 році режим Путіна пропонував оточенню президента вигідні угоди.

У листопаді 2025 року газета «The Wall Street Journal» повідомила про таємні переговори, що відбулися в Маямі попереднього місяця між головою російського суверенного фонду Кіріллом Дмитрієвим та представниками адміністрації Трампа — Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером:

« За словами західних чиновників з питань безпеки, для Кремля переговори в Маямі стали кульмінацією стратегії, розробленої ще до інавгурації Трампа, яка полягала в тому, щоб обійти традиційний апарат національної безпеки США та переконати адміністрацію розглядати Росію не як військову загрозу, а як країну з величезними можливостями. Пропонуючи багатомільярдні угоди в галузі рідкісних земель та енергетики, Москва могла б змінити економічну карту Європи — водночас вбиваючи клин між Америкою та її традиційними союзниками».

У звіті зазначається, що Дмитрієв «знайшов сприйнятливих партнерів у особі Віткоффа — давнього партнера Трампа по гольфу — та Кушнера, чий інвестиційний фонд Affinity Partners залучив мільярдні інвестиції від арабських монархій, у врегулюванні конфлікту яких з Ізраїлем він брав участь як посередник». Минулого тижня «Нью-Йорк Таймс» повідомила про ще більш зухвалу російську пропозицію: багатомільярдну нафтову угоду щодо активів, що належать російській компанії «Лукойл», яка принесла б пряму вигоду одному зі спонсорів Трампа та двом близькосхідним групам, які вели бізнес із Кушнером або родиною Віткоффа. (Речник Стіва Віткоффа, коментуючи статтю «Таймс», заявив, що Віткофф «не має конфлікту інтересів і жодної фінансової зацікавленості в цій справі». Щодо статті в «Wall Street Journal», джерело, яке описали як «обізнане з поглядами Віткоффа», зазначило: «посланець упевнений, що будь-яка угода з Росією принесе користь Америці в цілому, а не лише кільком інвесторам».)

Але всі ці, на перший погляд, привабливі російські схеми мають один підступ: російські енергетичні активи не мають великої цінності, якщо їх регулярно руйнують українські дрони. Це чітко показує прихований принцип «послуга за послугу» у цих вигідних угодах, запропонованих родині та друзям Трампа: якщо ви змусите Україну капітулювати, ми збагатимо вас понад усяку міру.

Путін намагається використати найстратегічніший актив Росії у своїй війні проти України: схильність Трампа до корупції. 2,25 мільйона барелів дизельного палива, які Путін запропонував Трампу, не матимуть жодного суттєвого впливу на світові енергетичні ринки чи світові ціни на дизельне паливо. Але прийняття цих барелів призведе до краху режиму санкцій проти Росії, очолюваного США, — і зблизить Трампа з Путіним у протидії українським повітряним ударам по російських об’єктах енергетики.

Трамп вже давно припинив надавати допомогу Україні. Але США досі надають Україні надзвичайно важливу розвідувальну інформацію. Якщо Путін зможе спокусити Трампа відрізати Україну від американської розвідки, він зможе завдати реальної шкоди оборонним можливостям України. Російське дизельне паливо — це сир у цій мишоловці. Переговірники Трампа вже нюхають приманку: як повідомила сьогодні газета «Kyiv Post», Віткофф і Кушнер уже погрожують припинити обмін інформацією, якщо Україна продовжить наносити удари по російських енергетичних об’єктах. А тим часом, як повідомляється, директор ФБР Каш Патель планує власну поїздку до Росії — ту саму, яку члени Конгресу наполегливо закликають його скасувати, як нещодавно повідомила моя колега Сара Фіцпатрік.

Багато що в пропозиції Путіна щодо дизельного палива залишається сумнівним. Чи має Трамп юридичні повноваження купувати російську нафту, на яку раніше були накладені санкції? Чи є у Росії взагалі дизельне паливо, яке можна продати? Але принаймні одне залишається ясним, як ніколи: з Трампом усі дороги ведуть до Путіна.

Джерело: www.theatlantic.com