З-поміж українських художників початку XX століття особливе місце посідає Модест Сосенко – український художник, який розвивав сакральне мистецтво на національній основі та за модерними засадами. Він розписав близько 12 храмів на Галичині та залишив після себе 100 живописних та 60 графічних робіт.
Його талант помітив Андрей Шептицький
Художник з’явився на світ 28 квітня 1875-го, в селі Пороги на Гуцульщині (нині Богородчанський район Івано-Франківської області) у родині священника Данила Сосенка й Анни Кисилевської. Його назвали Модестом. Батьки померли на третьому році життя дитини, і хлопчик залишився на вихованні у родичів.
Протягом 1887–1895 років навчався в гімназії при монастирі оо. Василіян у Бучачі. Згодом вступив до Краківської школи мистецтв, де навчався на відділі рисунка та малярства. Тут його вчителями були такі польські художники як: Яцек Мальчевський й Леон Ян Вичулковський.
Починав Модест Сосенко з розписів іконостасів, зокрема для Катедрального собору Станіславова. Саме в цей період відбулася подія, що вплинула на все його подальше життя. Роботи молодого художника помітив настоятель Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький. Відзначивши неабиякий талант, владика Андрей вирішив профінансувати подальше навчання Сосенка.
У 1901 році Модест Сосенко почав навчатися в Мюнхенській академії саме завдяки фінансовій підтримці Шептицького. Крім того, художник також здобував нові знання та досвід в Паризькій національній школі мистецтв у майстерні Леона Бонна. Там Сосенко дізнався багато про тенденції європейського живопису.
Митрополит Андрей Шептицький прагнув спрямувати художній талант Модеста Сосенка в річище оновлення традиційного церковного мистецтва. Тому Сосенко сформувався насамперед як іконописець і монументаліст. Після повернення до Львова він деякий час займався реставрацією старовинних ікон зі збірки Національного музею, але швидко зрозумів, що має більше хисту до написання власних творів.
Нещасливий шлюб та служба в Австро-угорській армії
У 1907 році в Кракові художник одружився з Михайлиною-Христиною Ляйтер, яка була молодша за нього на 12 років. Однак подружнє життя в пари не склалося.
У 1909 році під час їхнього перебування в Славському Сосенко познайомився з молодим художником Юліаном Буцманюком. Вони разом розписували храми та стали близькими друзями. Ба більше – Сосенко став творчим наставником та вчителем для Буцманюка.
За однією з версій, саме він став причиною розірвання шлюбу Сосенків. Адже між Михайлиною та Юліаном був роман, який тривав близько року. Однак навіть після припинення стосунків з Сосенком – вони не залишилися разом. Буцманюк поїхав за кордон.
У 1916 році Модест та Михайлина офіційно розлучилися. В цей час художник служив в Австро-угорському війську, куди його мобілізували в період Першої світової війни.
Під час війни Сосенко продовжував малювати. Тоді художник створив низку пейзажів, зокрема Адріатичного моря. Загалом у військових діях він брав участь протягом 1916-1918 років.
Львів та Модест Сосенко
Значну частину свого життя Модест Сосенко прожив у Львові. Сюди він приїхав після навчання за кордоном. У 1905 році художник взяв участь у виставці живопису, яку організував Іван Труш. Тоді на Сосенка звернули увагу львівські митці. У 1907 році почав працювати реставратором у Львівському національному музеї. Крім того, протягом 1907-1914 рр. розписував храми на Галичині.
Після закінчення Першої світової війни він приїхав до Львова на лікування. Нелегкі військові умови сильно підірвали здоров’я художника. Зокрема у нього виявили відкриту форму туберкульозу легень.
Останні роки життя Сосенко провів у митрополичих палатах при соборі святого Юра у Львові. Тут про художника піклувалися за сприянням Андрея Шептицького. Перед смертю художник написав заповіт, де усі свої роботи передав Національному музею, а проєкт іконостаса митрополиту.
Помер митець 4 лютого 1920 року. Його поховали на Янівському цвинтарі (поле № 31).
У 1991 році на честь Модеста Сосенка найменували вулицю у Львові. Вона розташована у Шевченківському районі міста (місцевість Клепарів).
У 2020 році вийшли монографія та каталог музейних творів митця в межах проєкту «Модест Сосенко (1875–1920). Пізнай. Зрозумій. Збережи» від Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. У цих мистецьких виданнях міститься ґрунтовне наукове дослідження творчості Сосенка, а також є велика кількістю ілюстративного матеріалу, зокрема більшість якого надрукувалося вперше.
Особливості творчості художника Сосенка
Окрім церковних стінописів, іконостасів та власне ікон, Модест Сосенко залишив по собі багато творів світського жанру. Це – побутові картини, пейзажі, декоративні розписи світських споруд (наприклад, музичного коледжу у Львові), жіночі й чоловічі портрети, автопортрети.
Особливістю творчої манери Модеста Сосенка було те, що він не наслідував традиційне галицьке мистецтво XIX – початку XX століть, а створив свій неповторний стиль, який поєднував давні традиції Візантії, Давньої Русі та найсучаснішого на той момент західноєвропейського мистецтва. Доля відміряла художникові коротке життя. Але за неповні два десятиліття активної творчої діяльності він встиг розписати 12 церков у Східній Галичині.
Модест Сосенко є автором розписів на таких будівлях та храмах, як-от:
Львівського музичного коледжу ім. Людкевича у Львові;
Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка (актова та концертна зала);
Монастир Святого Онуфрія у Львові (образи для іконостаса);
церква Архангела Михаїла в Підберізцях;
церква Воскресіння Христового в Полонянах;
церква Святого Миколая в Золочеві тощо.
До сьогодні не усі розписи художника збереглися. Зокрема відомий випадок коли розписи знищили у Славському в травні 2019 році. Тоді громада та священник самостійно розпочали ремонт храму, і попри заборону мистецтвознавців та діячів культури, знищили 15 травня оригінальні розписи Модеста Сосенка та Юліана Буцманюка.
Також не збереглися розписи художника в церкві Святої Великомучениці Параскеви в Пужниках, церкві святого архистратига Михаїла в Більче-Золотому та Воскресенської церкви в Печеніжині.
