Зрештою, для поразки Віктора Орбана, автократичного прем’єр-міністра Угорщини, знадобилася не просто звичайна передвиборча кампанія чи нові гасла, а створення широкого, різноманітного та патріотичного народного соціального руху. І саме завдяки створенню такого руху угорська опозиція змінила політику в усьому світі.
Поразка Орбана поклала край переконанню в неминучості, яке панувало в русі MAGA, а також вірі — що також присутня в риториці російського президента Володимира Путіна — що неліберальні партії якимось чином приречені не просто на перемогу, а й на вічне утримання влади, оскільки вони мають підтримку «справжніх» людей. Як виявляється, історія так не працює. «Справжні» люди втомлюються від своїх правителів. Старі ідеї втрачають актуальність. Молодь ставить під сумнів ортодоксальність. Нелібералізм веде до корупції. І якщо Орбан може програти, то його російські та американські прихильники теж можуть програти.
Петер Мадяр, лідер опозиції та ймовірний наступний прем’єр-міністр Угорщини, здобув перемогу з істотним відривом, що забезпечило йому та його партії «Тіса» конституційну більшість. Щоб цього досягти, їм довелося подолати перешкоди, яких зазвичай немає в європейських демократіях. Після 16 років того, що сам Орбан описував як неліберальний режим, політична партія угорського лідера, «Фідес», отримала контроль над значною частиною судової системи, бюрократії та університетів, а також над групою олігархічних компаній, які, у свою чергу, контролювали значну частину економіки.
Орбан використовував свій контроль над державою, щоб створити надзвичайну мережу міжнародних неліберальних та ультраправих прихильників, а також механізми фінансування для підтримки деяких із них. В останні тижні кампанії ці друзі та бенефіціари згуртувалися. Орбан отримав візити або словесну підтримку від Дональда Трампа, Дж. Д. Венса, Беньяміна Нетаньяху, Марін Ле Пен (лідерки французької ультраправої партії), Аліси Вайдель (лідерки німецької ультраправої партії) та інших неліберальних лідерів з Аргентини, Польщі, Словаччини, Бразилії та інших країн. Як угорські, так і американські ЗМІ повідомляли, що в Будапешті була створена російська розвідувальна група для посилення кампанії Орбана в соціальних мережах і, можливо, для організації провокацій.
Натомість Маджар мав дуже обмежений доступ до угорських ЗМІ, переважна більшість яких належить або державі, або олігархам з партії «Фідес». Він та його партія мали обмежений доступ навіть до рекламних щитів, як через те, що у них було менше грошей, ніж у правлячої партії, так і через те, що багато рекламних площ контролюються урядом. Лідери та прихильники «Тіси» стикалися також із особистими перешкодами. Рік тому я зустрів політика з «Тіси», який розповів мені, що його дружина втратила роботу, а друзі почали триматися від нього подалі після того, як він оголосив про свою підтримку Мадяра. База даних «Тіси» в якийсь момент була зламана і опублікована в Інтернеті, очевидно, щоб заохотити переслідування членів партії. Навіть три тижні тому багато лідерів «Тіси» в Будапешті говорили лише неофіційно.
Мадяр і його команда дали відсіч на місцях. Розуміючи, що він не зможе перемогти, якщо обмежиться Будапештом та іншими великими містами, Мадяр з 2024 року подорожує країною, відвідуючи невеликі міста та села, багато з яких — не один раз. В останні дні кампанії він проводив по п’ять-шість передвиборчих зустрічей щодня. Він уникав тем, які Орбан вирішив просувати — світову політику, війну в Україні, теорію змови про те, що Україна якось змовилася проти Угорщини або навіть може її завоювати — і зосередив свої передвиборчі промови та дописи в соцмережах на економіці, охороні здоров’я та школах. Як колишній член партії «Фідес», він міг говорити з особливою переконливістю про корупцію в «Фідесі». Він позиціонував себе як представника європейського, демократичного, законослухняного правоцентристського крила. Він часто махав угорськими прапорами, як і його прихильники.
Незважаючи на жорсткі обмеження та фінансовий і політичний тиск, та невелика кількість журналістів, які все ще мали змогу вести репортажі в Угорщині, також зробила свій внесок. Протягом останніх кількох тижнів журналіст-розслідувач Саболч Пані разом зі своїми колегами з веб-сайту Direkt26, одного з небагатьох незалежних ЗМІ в країні, терпляче спростовував антиукраїнську пропаганду Орбана, оприлюднюючи витік транскриптів та аудіозаписів, які викривали змову Орбана та його міністра закордонних справ із Путіним і російським міністром закордонних справ Сергієм Лавровим. Ці записи викрили те, що Пані описав мені як «велику брехню про те, що Орбан був прем’єр-міністром-сувереністом». Дійсно: Орбан хвалився і розводив великі балачки про угорські традиції та угорський націоналізм, але коли він розмовляв по телефону з російським лідером, він описував себе як мишу, а Путіна — як лева. Протягом багатьох років Орбан стверджував, що бореться з таємничими іноземними силами — Джорджем Соросом, Європейським Союзом, мігрантами — але насправді він сам весь час залежав від іноземців.
Ці історії знайшли відгук, особливо серед молодих угорців. На рок-концерті на площі Героїв у центрі Будапешта в п’ятницю десятки тисяч з них почали скандувати «Росіяни, йдіть додому» — той самий заклик, який використовували їхні бабусі й дідусі, коли радянські солдати вторглися в їхню країну в 1956 році.
Хоча результати ще не остаточні, здається, що «Тіса» здобула понад дві третини місць у парламенті. Це дасть Мадяру конституційну більшість, яка дозволить йому виправити частину шкоди, яку Орбан завдав угорській конституції та суспільному життю. У своїй переможній промові він закликав до відставки президента, генерального прокурора, голови конституційного суду та інших інституцій. Він сказав, що знову приєднається до європейської правової системи. У відповідь, за словами одного свідка, угорці на його мітингу скандували: «Європа, Європа, Європа».
Ніхто не прикидається, що це буде легко. «Фідес» досі домінує в багатьох угорських інституціях та бізнесі, а друзі та прихильники партії зроблять усе можливе, щоб підірвати уряд Тіси. Орбан також залишає після себе фінансовий безлад, який, як припускає аналітик Далібор Рохач, Орбан міг би з радістю залишити, плануючи своє повернення. «Дозволити опозиції розбиратися з економічними наслідками останніх 16 років цілком може сприяти поверненню Орбана до влади в майбутньому», — написав Рохач на початку цього тижня. Дехто в опозиції все ще очікує брудних трюків у найближчі дні та тижні, до того як Орбан офіційно передасть владу.
Але що б не сталося далі, ці вибори є справжнім поворотним моментом. Для більшості європейських урядів цей результат є полегшенням: Ми ще не знаємо, який уряд сформує Тіса, але це не буде уряд, який діятиме як маріонетка Росії в Європі, блокуючи фінансування ЄС для України або європейські санкції проти Росії. Це також не буде режим, який слугуватиме зразком для американців чи європейців, які хочуть захопити владу у своїх державах, зруйнувати систему стримувань і противаг або нав’язати свої неліберальні ідеології людям, які їх не приймають.
Джерело: www.theatlantic.com
Ми збираємо новини з Reuters, BBC, Bloomberg та інших світових ЗМІ.
Коротко, факти, без фейків та зайвого галасу.
👉 Підписуйтесь у Telegram
