Наскільки глибоким є втручання Китаю в окупованій Україні?

«У селі Урзуф перші туристи відкрили купальний сезон», — повідомляє російський телерепортер з узбережжя Азовського моря в окупованому Донецьку.

«Тут навіть з’явився новий атракціон під назвою „Маятник“, і сьогодні ми першими його випробуємо. Його нещодавно привезли з Китаю, а встановили китайські фахівці».

Москва дуже зацікавлена в тому, щоб світ сприймав її окупацію частин України як усталений і нормальний стан речей, і присутність іноземних компаній є одним із способів, за допомогою яких вона сподівається цього досягти.

Однак існує величезна різниця між тим, що китайські компанії продають обладнання росіянам в Україні, і довгостроковими інвестиціями.

Кар’єр «Каранський», розташований поблизу селища Мирне, що також знаходиться в окупованій Донецькій області, не працював протягом 14 років до початку повномасштабного вторгнення, але у 2022 році, згідно з розслідуванням «Реальної газети», туди прибули люди, пов’язані з Пекіном, щоб відновити роботу підприємства.

Станом на травень 2023 року на кар’єрі працювало 243 робітники, і він виробляв приблизно 250 тонн комерційного фракційного щебеню на добу.

Компанії «Amma Construction Machinery Co., Ltd.» та «Zhongxin Heavy Industry Machinery Co., Ltd.», обидві зареєстровані в китайській провінції Хенань, надали обладнання та промислову підтримку для відновлення роботи об’єкта.

За даними «Реальної газети», у 2024 році на території кар’єру в рамках спільного проєкту з китайськими компаніями було збудовано завод з виробництва бетону та дробильну установку.

У звіті «Східної групи з прав людини» (Eastern Human Rights Group) спільно з «Інститутом стратегічних досліджень та безпеки» було виявлено щонайменше 17 китайських компаній, пов’язаних з окупованими територіями, — від попередніх переговорів до постачання обладнання для гірничодобувних та інфраструктурних проєктів.

Гірничодобувна галузь, судячи з усього, є провідним напрямком комерційної діяльності Китаю.

У 2023 році представники групи «Недра» — гірничодобувної компанії, що базується в окупованому Донецьку, — відвідали виробників гірничого обладнання по всьому Китаю, після чого, за повідомленнями, отримали партію промислової техніки від компанії «Хенань Лімін Хеві Індастрі Сайенс & Текнологі».

Наступного року до інженерного гіганта WISDRI звернулися з пропозицією щодо модернізації металургійних заводів в окупованому Донецьку, оскільки Москва продовжувала залучати китайські фірми.

Незрозуміло, наскільки великий вплив має Китай завдяки продажу обладнання для використання на окупованих територіях, і чи планує він там довгострокову діяльність.

Дехто ставиться до цього скептично і вбачає в цьому роботу дезінформаційної машини Кремля, яка прагне використати продаж зброї та короткострокові ділові відносини, щоб закріпити авторитет, наданий Путіну його візитами до китайського президента Сі Цзіньпіна.

«Кожен український дрон містить від 50 до 70 % китайських компонентів, чи означає це, що Китай підтримує Україну?» — запитав Костянтин Батозький, засновник української «Агенції розвитку «Азов».

«Китай відкрито продає обладнання Росії, але продає його й Україні. Він продає його всім».

Батозський попередив про інші, довгострокові ризики, зазначивши, що Китай зацікавлений у перемозі Росії в Україні, оскільки це послабило б Захід.

Стратегічні інтереси Китаю в регіоні пов’язані з логістикою та торговими шляхами, що входять до ініціативи «Пояс і шлях», зазначив він.

«Єдине, що насправді цікавить Пекін, — це порти та транспортні коридори, хоча порти Азовського моря мають малу глибину і не дуже підходять для них», — сказав він.

«Але Китай ніколи офіційно не діятиме на територіях, які є небезпечними і мають невизначений правовий статус».

Він попередив, що поява китайських робітників на російському телебаченні може бути «провокацією» з боку Кремля, і Україна та її союзники повинні бути обережними, щоб не потрапити на ці хитрощі.

Росія використовує заяви про участь Китаю, щоб легітимізувати свою окупацію та зміцнити свою переговорну позицію, зазначив він.

«Вони також хочуть показати американцям, особливо під час поточних переговорів, що «дивіться, китайці вже приходять. Вони заходять у регіон. Ви могли б бути тут замість них». У цьому й полягає небезпека», — сказав він.

«Росіяни були б у захваті, якби ми почали публічно спростовувати все це, бо це перенесло б дискусію на інший рівень — такий, на якому ми непрямо визнаємо їхній де-факто контроль над цими територіями».

У порівнянні з Донецькою областю інтерес Китаю до окупованого Луганська видається набагато обережнішим.

Окупаційна влада намагається залучити китайських інвесторів з 2024 року, але це ні до чого не привело.

«Китайських інвесторів туди привозили, але поки що ми не бачимо, щоб якийсь великий китайський проєкт насправді запустили», — зазначив український журналіст Андрій Діхтіяренко, один із співавторів розслідування «Реальної газети».

Подібна ситуація спостерігається й в окупованих Херсоні та Запоріжжі, де співпраця залишається здебільшого декларативною.

Призначений Росією губернатор окупованої Запоріжжі в грудні 2025 року заявив, що співпрацює з ОАЕ, Китаєм, Білоруссю та Киргизстаном, тоді як його колега в Херсоні написав, що його область використала економічний форум у Криму для зміцнення співпраці з Китаєм.

Джерела в Херсоні зазначають, що немає переконливих доказів будь-якої китайської ділової активності.

Більш певним є те, що на окупованих територіях півдня та сходу України було розгорнуто близько 6 000 мобільних базових станцій з використанням китайського обладнання, а телекомунікаційні мережі на окупованому півдні працюють на серверах Huawei.

Це створило закрите цифрове середовище, інтегроване з китайськими технологіями стеження, зазначає «Східна правозахисна група».

Також є свідчення «юанізації», і близько 79 банківських відділень на окупованих територіях офіційно продають китайську валюту, зазначила група.

Зараз це друга за популярністю валюта, і підприємства використовують приховані методи, такі як додатки Alipay та WeChat, щоб обійти міжнародні санкції.

Хоча Китай офіційно не визнав незаконну анексію Криму, маріонеткові «республіки» Москви на сході України, а також окупацію частин Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей, він поступово проникає в інформаційний та культурний простір цих територій.

Китайські блогери та журналісти отримали доступ до окупованих територій і створюють контент для китайської аудиторії, який перегукується з російськими наративами.

Наприклад, під час боїв за Маріуполь кореспондент телеканалу Phoenix TV Лу Югуан висвітлював події разом із російськими військами, транслюючи їхню версію подій мільйонам глядачів.

Росія також використовує китайських блогерів та артистів для своєї пропаганди.

Китайська співачка Ван Фан виконала радянську пісню «Катюша» на руїнах театру в Маріуполі, де російські війська в перші місяці повномасштабної війни вбили понад 600 цивільних осіб, які там шукали притулку.

У окупованих регіонах також відкриваються центри вивчення китайської мови та приватні школи, зокрема центр вивчення мови при університеті в окупованому Луганську, який має спеціальні приміщення та викладацький склад, що свідчить про те, що це не просто тимчасова ініціатива.

Юрій Пойта, керівник Азіатсько-Тихоокеанського відділу Українського центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, зазначає, що Київ має цілу низку каналів для спілкування з Пекіном, зокрема дипломатичні, ділові та розвідувальні зв’язки, і повинен використовувати їх для реагування.

«Участь Китаю зміцнює позиції Росії на окупованих територіях, сприяє підтримці економічної діяльності, підтримує промисловий розвиток, полегшує видобуток природних ресурсів та сприяє розвитку інфраструктури, яка також може слугувати військовим цілям», — зазначив він.

«Україна має надати докази такої діяльності та чинити тиск на Китай, щоб той зменшив або припинив свою участь».

Джерело: cepa.org/article/behind-the-lines-how-deep-is-chinas-engagement-in-occupied-ukraine/