У класі на заході України група підлітків розмірковує про своє майбутнє.
Сімнадцятирічна Кіра Юхименко завжди планувала вступити до університету на батьківщині, але між складанням випускних іспитів цього місяця вона мріяла поїхати навчатися за кордон.
«Війна допомогла нам зрозуміти, хто ми є», — сказала вона під час обговорення на уроці англійської мови у своїй школі, Ліцеї 88, у Львові. «Вона розширила наш кругозір і зробила нас більш незалежними».
З початку війни та запровадження воєнного стану молодим чоловікам заборонено виїжджати з України після досягнення 18 років, але молоді жінки, такі як пані Юхименко, можуть вільно виїжджати.
За три роки конфлікту велика кількість з них вирішила це зробити, промінявши розірвану війною Україну на європейські міста, далекі від загрози дронів та бомб владіміра путіна.
Мало хто повернувся, і з кожним роком їх стає все більше.
Окрім того, що це витік мізків — серед тих, хто залишає країну, є одні з найяскравіших та найкращих українців, хвиля еміграції також є демографічною бомбою уповільненої дії.
Україна застрягла у дороговартісній війні на виснаження проти росії, і існують реальні побоювання щодо того, хто відбудує країну після закінчення війни, якщо молодь країни не повернеться.
Група з 30 учнів випускних класів, які сиділи парами за партами, сама обрала тему для обговорення: освіта та майбутні кар’єрні можливості в Україні.
Їхня вчителька, Людмила Макохіна, сказала, що багато хто розглядає можливість еміграції.
«Ситуація погіршується з кожним днем через війну, яка змушує молодь обирати університети в Європі, а не в Україні», — розповіла вона The Telegraph.
Пані Макохіна попросила групу підняти руки, якщо вони планують покинути Україну після складання іспитів. Три дівчини швидко відреагували, перш ніж кілька інших студентів — хлопців і дівчат — нервово засміялися та невпевнено підняли руки.
Софія, студентка в першому ряду в кремовому светрі та золотих сережках-кільцях, сказала, що чим довше триває війна, тим більше людей хочуть виїхати.
«Коли почалася війна, люди були дуже захоплені», — почала вона. «Але минуло багато часу, і люди більш пригнічені. Вони думають, що в іншій країні краще життя».
Вчителька англійської мови Галина Підгребельна погоджується. Коментуючи дискусію пізніше у невеликій учительській за кавою, вона сказала, що дівчата, які залишають Україну, «не бачать тут майбутнього» і вважають, що кращі кар’єрні можливості є за кордоном. Вона сподівалася, що припинення вогню може змінити ситуацію, але втратила віру в зобов’язання Америки підтримувати Україну після обрання Дональда Трампа.
Кіра, яка сиділа на кілька рядів позаду, сказала, що вимушена втеча із Запоріжжя заради відносної безпеки західної Львівської області України змінила її світогляд.
«До війни я взагалі не думала про те, щоб виїхати», — сказала вона. «Моє рідне місто було маленьким — не таким, як Львів, там не було таких будівель та історичних пам’яток. Я думала, що вступлю до університету в Києві чи Харкові».
«Краще життя в іншій країні»
Оскільки Польща була лише за кілька миль звідси, Кіра та її родина почали регулярно відвідувати країну. Цей досвід допоміг їй уявити навчання в подібному історичному польському місті Краків.
Польща прийняла більше українських студентів бакалаврату, ніж будь-яка інша європейська країна. У 2023 році майже 45 відсотків від загальної кількості іноземних студентів університетів Польщі становили українці, згідно з даними, опублікованими інформаційним агентством Укрінформ.
Але дані також свідчать про тривожне зростання кількості молодих жінок, які вирішили виїхати з України для навчання за кордоном.
Кількість українських студенток, які вступають до польських університетів, майже подвоїлася за рік після вторгнення, згідно з даними національного агентства даних «Радон». Збільшення кількості молодих чоловіків, які прибувають, було ще більшим.
Привабливість престижних навчальних закладів у Європі, безумовно, приваблює молодих українців. Але здебільшого вони просто хочуть втекти від війни.
«Коли лунає сирена про повітряну тривогу чи бомбардування, навчання неможливе. Треба навчатись онлайн або в бомбосховище, а я хочу досягти успіху», — сказала вона, додавши, що її найкраща подруга, яка втекла до Львова зі східної Сумської області, також подала документи до університету в Кракові.
17-річна однокласниця Тетяна Марвій планувала залишитися у Львові, але змінила свої плани після того, як двоюрідна сестра отримала гірші, ніж очікувалося, оцінки — частково через сирени повітряної тривоги під час її іспитів.
«В Україні дуже стресово», — сказала вона.
Поїздка до друзів у сусідню Литву надихнула її спробувати вивчати міжнародні відносини у столиці Вільнюсі — якщо вона зможе скласти тест з англійської мови для цього курсу.
«Було важко прийняти це рішення», — зізнається вона, стиснувши руки. «Мої батьки сказали: ти можеш це зробити, ти розумна, ти можеш поїхати за кордон. Але я не була впевнена. Моя ідея полягала в тому, щоб просто мати життя тут — знайти роботу, допомогти батькам. Але оскільки ситуація змінилася, змінилися й наші плани».
Литва є менш поширеним місцем призначення для українських студентів, а її національний мовник LRT повідомляє, що у 2024 році у вищих навчальних закладах країни навчалося загалом 1100 українців.
Австрійські державні та приватні університети спостерігають значний попит українців на програми бакалаврату. Кількість студенток подвоїлася між 2021 і 2023 роками, згідно з даними, наданими Статистичною службою Австрії, з 223 до 447.
17-річний Тарас Гривняк, колишній студент Львівського фізико-математичного ліцею, покинув свою сім’ю, щоб навчатися у Віденському університеті, Австрія. Коли йому виповниться 18 років, якщо він перетне кордон назад до України, йому не дозволять повернутися.
Тарас заперечив, що закони України про військовий обов’язок вплинули на його рішення, але зізнається: «Моїй родині це рішення дуже сподобалося, бо моя мама боїться за мене».
Тарас сказав, що половина хлопців з його шкільного класу поїхали до Європи, і майже стільки ж дівчат. «Це справді велика кількість», — сказав він. «Але мій клас був хорошим. Один з моїх друзів зараз навчається в Кембриджському університеті. Люди виїжджають, бо хочуть отримати нові знання».
18-річна Ангеліна Калинюк закінчила школу в Івано-Франківській області в Україні у 2023 році, перш ніж розпочати навчання в Краківському економічному університеті.
Вона сказала, що батьки часто намагаються змусити своїх дітей виїхати з України.
«Я чула про ситуації, коли дитина не хоче їхати, але батьки кажуть, що це найкращий вибір», – сказала вона, зазначивши, що Україна перебуває у стані війни з 2014 року.
«В Україні завжди щось літає в небі», — сказала вона. «Батьки просто хочуть, щоб їхні діти мали найкраще життя».
Світлана Божко, вчителька зі Львова, досі проводить уроки з Ангеліною через Zoom і хвилюється про те, хто відбудує країну після війни.
«Вона розумна дівчина, і я б хотіла, щоб тут були такі люди», — сказала вона з ніжністю. «Ми втрачаємо багато учнів, це так засмучує». З 34 учнів її 11-го класу вісім дівчат і десять хлопців планують виїхати цього року.
Боротьба з еміграцією молоді є одним з пріоритетів Міністерства освіти і науки України (МОН).
Євген Кудрявець, перший заступник міністра освіти і науки України, розповів The Telegraph, що зусилля щодо збереження людського капіталу країни визначатимуть, «чи зможемо ми вижити, відбудувати економіку та розвивати державу».
Хоча немає конкретного механізму, який би фіксував кількість молодих жінок, які залишають Україну, різні показники свідчать про різке скорочення дитячого населення України.
За даними Організації Об’єднаних Націй, зараз за межами України проживає близько 2,3 мільйона українських дітей-біженців, більшість з яких у Європі.
Рівень народжуваності в Україні падає, а статистика Міністерства освіти та науки показує, що кількість учнів, які починають навчання, з 2021 року в країні скоротилася майже на третину.
«Ця тенденція продовжиться, і до 2029 року кількість першокласників зменшиться ще на 30 відсотків», — сказав пан Кудрявець.
Щонайменше 701 дитина була вбита, а понад 19 000 — депортовані або примусово переміщені.
Тіто Боері, професор економіки в Університеті Бокконі та співавтор дослідження ринку праці України 2022 року, каже, що проблема еміграції в Україні є «дуже серйозною».
«Ви можете реконструювати фізичний капітал — це потребує часу, але все ж таки можливо», — сказав він виданню The Telegraph. «Реконструкція людського капіталу набагато складніша і насправді може не бути успішною».
З огляду на майбутнє країни, уряд України зробив освіту пріоритетом, поступаючись лише обороні.
У 2024 році державний бюджет виділив на освіту 171,2 млрд гривень (майже 3,3 млрд фунтів стерлінгів) – більш ніж на п’яту частину більше, ніж у попередньому році.
Значна частина цих інвестицій спрямована на шкільну освіту, зокрема на будівництво підземних шкіл, щоб діти у прифронтових районах могли навчатися очно.
Але Міністерство освіти також значно інвестує у вищу освіту. Минулого року воно запровадило державний грант, щоб допомогти студентам покрити витрати на навчання на бакалаврат всередині країни.
Понад 13 000 студентів першого курсу отримали гранти до 32 000 гривень і можуть продовжувати щорічно отримувати підтримку.
У 2021 році Світовий банк виділив Україні 200 мільйонів доларів США протягом п’яти років на модернізацію навчальної та дослідницької бази у вищій освіті. Це включає об’єднання та скорочення кількості університетів.
Пан Кудрявець сказав, що це фінансування має вирішальне значення для підвищення конкурентоспроможності сектору.
«Поточна мережа вищих навчальних закладів в Україні була розроблена для планової економіки колишнього Радянського Союзу», — сказав він. «Її необхідно реструктуризувати, щоб вона відповідала новим економічним та геополітичним реаліям».
Зусилля уряду в галузі освіти, схоже, дають результат — принаймні на деякий час.
Між 2021 і 2023 роками загальна кількість студентів, які розпочали навчання на бакалаврських курсах в Україні, фактично зросла майже на п’яту частину – з 203 452 до 239 008.
Однією з причин такого зростання була зміна в законі країни про мобілізацію, яка пропонувала звільнення від військової служби для студентів чоловічої стаціонару.
Ще одним фактором були фінансові пільги, що пропонувалися дітям військовослужбовців, включаючи плату за навчання, безкоштовне проживання в гуртожитку та підручники, що заохочувало більше випускників шкіл подавати заявки.
Але у 2024 році кількість студентів на бакалаврських курсах різко скоротилася майже на 51 700. Частково це сталося тому, що понад десята частина абітурієнтів не склала вступні іспити, що викликало занепокоєння щодо якості шкільної освіти.
Окрім спроб заохотити студентів залишатися в Україні, Міністерство освіти та науки інвестує в кар’єрні можливості, щоб спокусити українців, які повернулися після навчання за кордоном.
Наприклад, воно розвиває мережу «наукових парків» для сприяння інноваціям, залучення інвестицій та створення робочих місць у високотехнологічних галузях. Найновіший з них відкрився в Києві минулого місяця.
Пан Кудрявець додав, що ці зусилля відбуваються на тлі того, що міністерство також має відбудовувати зруйновані бомбами школи — 3676 навчальних закладів були пошкоджені або зруйновані з 2022 року.
Він впевнений, що уряд зможе зупинити потік еміграції: «Ми можемо зробити Україну країною, де молодь бачить своє майбутнє».
Не маючи кінця бойовим діям, Кіра не впевнена, чи повернеться вона. Польща — це двері до решти Європи.
Але війна в Україні зробила невизначеність її новою нормою.
«Життя таке важке», — зітхає вона. «Я не знаю, що буде завтра».
