«Медові пастки» заманюють українських солдатів на смерть

Микита Орликівський був молодим солдатом української армії, коли познайомився з жінкою в Інтернеті. Їхній «роман» закінчився тим, що вона подарувала йому отруєний віскі

Молодого солдата знайшли знепритомнілим на балконі його квартири — у нього ледь відчувався пульс. На столі лежала пляшка алкоголю та швейцарський армійський ніж. У лікарні лікарі сказали, що він намагався накласти на себе руки. З останніх сил він намагався пояснити їм, що вони помиляються.

«Я підійшла до [його ліжка] і запитала: “Чому ти так вчинив із собою?”», — зі сльозами на очах згадувала його тітка. «Він мене чув. Говорити не міг. Але похитав головою. Схоже, він хотів мені щось сказати».

За вказівкою російських шпигунів жінка, яку солдат називав своєю коханою, заманила його на смерть.
Саме у квітні Микита Орликівський вперше розповів родині, що познайомився з кимось. Його тітка Тетяна Апалко, 53 роки, розповіла цю історію, сидячи на лавці в парку в Житомирі — місті, розташованому за сотні миль від лінії фронту, — тримаючи в руках фотографії свого померлого племінника.

Жінка зв’язалася з ним безпосередньо через месенджер Telegram. Вона сказала, що побачила Микиту з Житомира в додатку для знайомств і їй сподобалося те, що вона побачила, тож запитала, чи це той самий чоловік. 23-річний Орликівський не користувався жодними додатками для знайомств, але йому було приємно, і він продовжив розмову.
Вони обмінювалися повідомленнями та фотографіями. Вона сказала йому, що вони «такі схожі» і що він їй сподобався. Коли його запитали, чи є він солдатом, Орликівський виклав своє фото у військовій формі з нашивкою із прапором Нової Зеландії на плечі. Це фото було зроблено, коли він на початку 2024 року проходив військову підготовку у Великій Британії, як і тисячі українських солдатів до нього. «Для російських спецслужб це було доказом того, що він справді солдат, — сказав Апалко. — Більше їм нічого не потрібно було».

Жінка, яку в телефонній книзі Орликівського було збережено лише як «Родная» (що російською означає «кохана» або «люба»), відповіла фотографіями, відредагованими за допомогою штучного інтелекту, на яких вона, нібито перебуваючи в тому самому британському лісі, обіймає його.

Жінка вигадала переконливу історію. Їй було 30 років, і вона мешкала в Харкові. Її квартиру обстріляли, і вона неодноразово потрапляла до лікарні. Її брат навіть воював за Україну. «Коли він уперше розповів нам про неї, я сказав: “Слухай, якщо вона приємна дівчина, то чому б не поспілкуватися з нею?” — згадує Апалко.

«Я [навіть] сказала: “Якщо обстріли такі сильні, чому б їй не приїхати до нас і не пожити з нами деякий час?”». Жінка стверджувала, що не може покинути Харків, поки не владнає документи, пов’язані з обстрілом її квартири.

Тим часом Апалко спостерігала, як її племінник закохується. Пара спілкувалася два місяці — через повідомлення та відеодзвінки — і довго розмовляла про те, як обоє люблять тварин і кулінарію. «Я навіть помітила, що він змінився на краще», — згадує Апалко. «Вона, здавалося, мала на нього позитивний вплив».

Апалко була свідком деяких їхніх відеодзвінків. На той час нічого підозрілого не було помітно. Темноволоса жінка, безперечно, була справжньою, вона розмовляла російською, а не українською, але це звична річ у Харкові. Проте за її спиною завжди була одна й та сама біла стіна.

Наприкінці травня вони домовилися про зустріч. «Я скоро приїду до тебе», — написала жінка. Однак у призначений день вона повідомила, що змушена відкласти поїздку через проблеми з документами. Натомість вона надішле подарунок.

О 10-й ранку в середу, 3 червня, Апалко несподівано отримала телефонний дзвінок. Жінка, яка нібито представляла «правоохоронні органи» — найімовірніше, українські спецслужби — запитала, чи бачила вона свого племінника останнім часом, оскільки побоювалася, що він, можливо, вже мертвий.

До 13:00 Апалко за допомогою друзів виламала двері до квартири свого племінника. «Ми увірвалися всередину. Він сидів на балконі, вже без свідомості, і я почала кричати», — розповіла вона. Йому надали першу допомогу та доставили до лікарні. Лікарі повідомили їй, що він проковтнув отруту. «Я не розуміла. Думала, що, можливо, він сам отруївся», — сказала Апалко. « Потім я подумала, що, можливо, це передозування наркотиками… але він взагалі не вживав наркотики».

Того вечора Апалко зателефонувала жінка, яка назвалася «дівчиною Микити з Харкова». Її голос здавався грубішим, ніж у тієї жінки, яку вона чула під час відеодзвінків із племінником, і вона не назвала свого імені. Вона стверджувала, що турбується про самопочуття Орликівського, оскільки він не відповідав на її повідомлення. Вона вдала, що шокована, дізнавшись про його стан, і зателефонувала знову наступного дня.

У п’ятницю репортаж на місцевому телебаченні про інший випадок, здавалося, пролив трохи світла на те, що могло статися з Орликівським. 17-річну дівчину з сусіднього міста Бердичів затримали за підозрою в отруєнні 27-річного українського солдата на замовлення російських спецслужб. За словами українських властей, її завербували після того, як вона шукала в Telegram роботу, що обіцяла «швидкі гроші».

Спочатку її куратор перевірив її як наркокур’єра, а потім попросив зблизитися з українським військовослужбовцем. Вона знайшла його в інтернеті, і вони зрештою зняли квартиру в центрі Житомира. «Він залишив її, щоб піти до магазину купити алкоголь», — розповів газеті The Times Олег Лакизюк, старший слідчий міської поліції. «Вона зателефонувала [своєму куратору] у Telegram і пояснила ситуацію. Військовослужбовець повернувся з двома пляшками коньяку». Вони підняли келихи й випили разом. «Але в одну з них вона вже додала метадон», — сказав Лакизюк. Військовослужбовець помер.

Побачивши цю новину, дочка Апалко зателефонувала їй. «Вона сказала: “Мамо, це не може бути самогубство… щось тут не так. Звернися до поліції”».

У суботу слідчі провели обшук у квартирі Орликівського й виявили ланцюжок повідомлень на його ноутбуці. З них випливало, що його «кохана» зателефонувала йому по відеозв’язку приблизно в той час, коли, як вважається, він випив отруту, розповіла його тітка. Жінка завершила дзвінок до того, як йому стало зле, але незабаром він надіслав другу повідомлення з фотографією віскі та текстом: «Що це за річ? Я випив лише три чарки і… я мертвий».

Детектив повідомив Апалко, що ця справа має ознаки діяльності російської ФСБ. Його ноутбук, телефон, пляшку віскі, підозрілий ніж та подарунковий пакет було вилучено як докази. «Я була в шоці», — сказала вона. Її телефон знову задзвонив — «дівчина Микити» зв’язувалася з нею. Цього разу детектив порадив їй не відповідати. Він пояснив, що вона дзвонила, щоб підтвердити своїм кураторам, що завдання виконано.

Орликівський помер близько 6-ї ранку у вівторок, 9 червня.

Детективи припустили, що «кохана» Микити не надсилала йому отруєний віскі сама. Натомість через Telegram було завербовано 19-річного чоловіка з Полтави, що в центральній Україні, щоб він ввів отруту в пляшку та відправив посилку на адресу квартири Орликівського в обмін на 5 000 гривень — приблизно 80 фунтів. «Людське життя за 5 000 гривень», — сказав Апалко. «Якби він тільки подзвонив мені. Я б дала йому 10 000 [відразу]».

Вважається, що жінка зв’язалася з Орликівським не з Харкова, а з окупованої Росією Донецької області. Слідчі повідомили Апалко, що, ймовірно, вона була ув’язненою, що пояснює фон зі стіною на фото. Поліція не змогла підтвердити цю інформацію, зазначивши, що розслідування триває.

Коли «The Times» зателефонувала на номер «коханої» Микити, лінія була мертва.

Загадки залишаються. Чому Орликівський за три дні до отруєння опублікував у своїй Instagram-історії фото, на якому було зображено пляшку віскі, ніж, встромлений вертикально в стіл, екран його відкритого ноутбука та пісню «I am the Imperatrix», створену штучним інтелектом, що лунала у фоні? Чому, за словами Апалко, за мить до того, як вона прийшла, щоб виламати двері, до його квартири завітав чоловік, який розпитував сусідів, чи мешкає там «наркоман»? Чому ФСБ вербує у жіночих в’язницях і що отримують жінки натомість?

За даними Служби безпеки України (СБУ), цього року Україна запобігла 50 спробам вбивства своїх військовослужбовців під виглядом фейкових побачень. Кількість успішних замахів невідома. «СБУ зафіксувала значне зростання кількості спроб російських спецслужб ліквідувати українських військовослужбовців за допомогою так званого методу «медової пастки», — повідомила служба цього тижня.

Найпопулярнішим методом є використання саморобних вибухових пристроїв. У січні жінка запросила солдата на побачення в промисловий район Запоріжжя. Однак звідти вискочив чоловік у балаклаві й шість разів ударив його ножем, перш ніж на місце події прибули співробітники СБУ. В інших випадках часто застосовується отруєння.

Двох дівчат-підлітків звинувачують у тому, що в січні вони отруїли солдата метадоном, а потім зняли його смерть на відео для свого куратора з ФСБ. У квітні в Ужгороді, на заході України, 26-річну жінку із Запоріжжя звинуватили в тому, що вона викрала інформацію з телефону солдата, отруїла його та інсценувала смерть від природних причин в обмін на 3 000 доларів від російських шпигунів.

Також були випадки, коли цивільні українські жінки або співробітниці розвідки намагалися «заманити» російських солдатів у додатках для знайомств, таких як Tinder, щоб викрити їхнє місцезнаходження або заманити їх під вогонь дронів.

Мати Орликівського померла, коли йому було 14 років, а батько — кілька років по тому. Він деякий час жив з Апалко та її чоловіком, а потім переїхав до бабусі в Одесу. Після закінчення коледжу він добровільно пішов воювати. Апалко намагалася переконати офіцерів-вербувальників не брати його.

«У нього немає батьків. Він ще дитина», — сказала вона. Офіцери відповіли, що він уже дорослий і сам зробив свій вибір. «Але його мислення завжди було досить дитячим, навіть у 23 роки».

Він загинув під час відпустки, намагаючись оформити документи, щоб звільнитися з армії й доглядати за бабусею, яка на той час вже була хвора.
Апалко сказали, що, будучи сиротою, він був легкою мішенню.

«У нього попереду було все життя. Він завжди мріяв мати дітей», — сказала вона. «Це просто так цинічно. Як це можливо, що вона могла зізнатися йому в коханні… при цьому весь час знаючи, що збирається його вбити?»

Джерело: www.thetimes.com