Малі перебуває на межі, оскільки повстанці намагаються усунути існуючу владу

Аналітики зазначають, що загибель міністра оборони Малі Садіо Камари на тлі серії скоординованих нападів на кілька міст країни становить серйозний виклик для хунти в Бамако.

П’ять міст Малі, де розташовані військові гарнізони — Каті, Бамако, Севаре, Гао та Кідал — стали об’єктами одночасних атак у вихідні.

Відповідальність за них взяли на себе пов’язані з «Аль-Каїдою» джихадісти з «Групи підтримки ісламу та мусульман» (JNIM) у співпраці з «Фронтом визволення Азаваду» (FLA), що складається переважно з повстанських рухів туарегів, які борються за незалежність.

Ніна Вілен, директорка Африканської програми в Інституті міжнародних відносин Егмонта, заявила DW, що ці події є «безпрецедентними в історії Малі» і продемонстрували, наскільки «потужною стала JNIM за останній рік».

Вілен додала: «Той факт, що військова розвідка Малі не змогла виявити, що ці атаки мають відбутися, є для них серйозною поразкою».

Садіо Камара, міністр оборони Малі, загинув у суботу, 25 квітня, в результаті самогубчого вибуху, здійсненого JNIM.

Уряд повідомив, що нападник підірвав автомобіль, навантажений вибухівкою, біля приватної резиденції Камари в Каті, розташованій приблизно за 15 кілометрів (9 миль) від столиці Бамако.

Каті є центром військової влади та місцем розташування перехідного уряду.

Було оголошено про державні похорони міністра та дводенний національний траур.

Ніна Вілен розповіла DW, що, ймовірно, було дві причини, чому Камара, якого вважали другим у команді хунти, став мішенню.

«Він є дуже символічною фігурою для військової хунти», — сказала вона. «Друга причина полягає в тому, що Камара був провідною фігурою у налагодженні відносин з Росією. Тож напад на нього також може бути способом сказати, що ми більше не хочемо тут російських військ».

Повстанці-туареги відвоювали Кідал

Кідал, що на північному сході країни, є оплотом ФЛА.

Місто є — а точніше, було — також символом зростаючої сили малійської армії, яка відвоювала Кідал у туарегів у 2023 році за підтримки російської групи «Вагнер».

Але ситуація змінилася, вважає Джалліл Луннас, доцент кафедри міжнародних відносин Університету Аль-Ахавайн у Марокко.

«Малійська армія надзвичайно слабка. Протягом останніх кількох років вона контролювала лише міські центри. Але цілі сільські райони були поза її контролем. Тому малійська армія опинилася в ізоляції в Кідалі», — сказав він DW.

27 квітня контрольований Москвою «Африканський корпус» — який вважається наступником «Групи Вагнера» — підтвердив, що його війська вивели з Кідалу після запеклих боїв та консультацій з керівництвом Малі.

Раніше повстанці оголосили, що захопили великі території на півночі Малі.

За словами аналітика Джалліла Луннаса, «Африканський корпус» воював у Кідалі, Каті та Бамако. «Однак мова йде лише про 600–1 000 бойовиків», — каже він. «Це дуже мало. Не думаю, що росіяни могли б зробити більше. До того ж вони застрягли в Україні. Вони не брали активної участі в Ірані, тому я не очікую значної російської участі в Малі».

JNIM та FLA — це співпраця джихадистів і туарегів

«Примітно, що відбулася координація між джихадистами та повстанцями-туарегами, які не мають нічого спільного, але мають спільного ворога», — сказав Ульф Лаесінг, керівник програми Сахель у німецькому Фонді Конрада Аденауера (KAS) у Бамако.

«Вони спільно здійснили напад у 2012 році та захопили північ Малі. Пізніше джихадисти позбулися туарегів», – розповів Лаесінг DW.

Джалліл Луннас не настільки здивований відновленням співпраці між JNIM та FLA, сказавши журналісту DW: «Між ними існують дуже міцні зв’язки. Усі вони походять з одного племінного коріння. Вони воювали разом».

Однак Лаесінг не вірить, що повстанці мають намір захопити великі міста, такі як Бамако.

«Вони не мають можливості керувати великим містом. Вони хочуть спровокувати повстання, сподіваючись змусити уряд піти на переговори з ними або домогтися формування нового уряду», — сказав Лаесінг.

«Але немає жодних ознак того, що це відбувається. Більшість людей незадоволені ситуацією в Малі, але вони все одно підтримують уряд, бо не хочуть, щоб ними керували джихадісти».

З суботнього вечора в Бамако діє 72-годинна нічна комендантська година.

Перед поліцейськими дільницями, штабом збройних сил та будівлею державного телебачення з’явилися блокпости.

Мешканець Каті, який побажав залишитися анонімним, сказав: «Виїхати з Каті надзвичайно складно. Дороги, що ведуть до головних вулиць, закриті для руху».

Ослаблений альянс ледь дієздатний

Альянс держав Сахеля (АЕС), до складу якого входять Малі та її сусіди Буркіна-Фасо і Нігер, очолювані хунтами, засудив суботні напади як «жахливий задум, підтриманий ворогами визволення Сахеля».

Різкі слова — але Малі досі не отримало жодної конкретної військової допомоги від своїх союзників.

Аналітик Ніна Вілен зазначає, що цей факт «досить дивує, адже вони називають себе не лише оборонним альянсом, а й конфедерацією».

Вона розповіла журналісту DW, що ситуація в Малі свідчить про те, що АЕС — це «більше альянс на папері, ніж на практиці». Ульф Лаессінг із KAS додає: «Буркіна-Фасо та Нігер насправді не мають таких можливостей. Вони самі зайняті боротьбою з джихадистами. Вони можуть трохи допомогти з атаками дронів, але я не думаю, що Буркіна та Нігер надішлють війська».

Кореспондент DW Махамаду Кане повідомив, що до неділі спокій повернувся до малійських міст Мопті та Севаре, де розташована одна з найважливіших військових баз країни.

Мешканець Мопті, який побажав залишитися анонімним, сказав, що це сталося завдяки прибуттю повітряної підтримки від малійської армії: «Їм вдалося відбити резиденцію губернатора та контрольно-пропускний пункт Барікондага — два об’єкти, які в суботу потрапили до рук терористів».

Голова Комісії Африканського союзу (АС) Махмуд Алі Юсуф рішуче засудив напади, «які можуть наражати цивільне населення на значну небезпеку».

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш засудив «насильницький екстремізм» і закликав до «скоординованої міжнародної підтримки».

Джерело: www.dw.com