Ця жінка була не лише талановитою лікаркою, а й видатною науковицею. Луція Фрей увійшла в історію медицини як авторка одного з перших описів неврологічного синдрому, який згодом назвали її ім’ям. Вона рятувала життя, допомагала пацієнтам, відкривала нові горизонти в медицині. Та її власний шлях обірвався трагічно.
Пошук шляху: від математики до медицини
Луція Фрей-Ґоттесман народилася у Львові 3 листопада 1889 року в заможній родині асимільованих євреїв. Її батько, Шимон Стиха Фрей, займався постачанням будівельних матеріалів, а мати, Діна Вейреб, дбала про дім і виховання дітей. У родині розмовляли польською, а освіта Луції була беззаперечним пріоритетом.
Перші знання вона здобула у католицькій школі при монастирі бенедиктинок (1896–1900), а згодом навчалася в гімназії для дівчат Гольблата-Камерлінга. Її здібності були винятковими: у 1907 році вона склала гімназійні іспити екстерном у Франца-Йосифа (нині корпус №20 Львівської політехніки на вулиці Князя Романа).
Прагнення до знань привело Луцію до Львівського університету, де вона вступила на філософський факультет. Спочатку її захопила математика, і вона почала вивчати її під керівництвом видатного фізика-теоретика Мар’яна Смолюховського (1908–1912). У 1913 році Луція з відзнакою склала вчительські іспити, проте не відчувала, що знайшла своє справжнє покликання.
Наука манила її, але який саме шлях обрати — вона ще не знала. Тоді Луція ще не здогадувалася, що її майбутнє буде нерозривно пов’язане з медициною та відкриттями, які увійдуть в історію.
Шлях у медицину та відкриття, що увійшло в історію
У 28 років Луція Фрей вирішила присвятити своє життя медицині. Проте майже одразу її навчання перервала польсько-українська війна. В цей час вона, ймовірно, працювала в Крайовому шпиталі у Львові, у нервово-психіатричному відділенні під керівництвом професора Казімєжа Ожеховського.
Попри труднощі, вона не зійшла з обраного шляху. Після чотирьох семестрів навчання у Львові продовжила студії у Варшаві. Ще до отримання диплома почала працювати в неврологічній клініці Ожеховського, створеній у 1920 році, молодшою асистенткою.
У лютому 1921 року, у віці 32 років, Луція завершила університетське навчання. Вона продовжила вдосконалювати свої знання, складала іспити, зокрема з неврології – на відмінно, і у 34 роки отримала диплом лікаря.
Протягом наступних п’яти років (1923–1928) Фрей працювала старшою асистенткою в неврологічній клініці у Варшаві. Саме тут вона зробила відкриття, яке принесло їй визнання в науковому світі.
У 1923 році Луція Фрей описала синдром вушно-скроневого нерва, який згодом отримав її ім’я – синдром Фрей. Її наукова стаття стала проривом у неврології й була опублікована спершу в Polska Gazeta Lekarska, а згодом – у французькому журналі Revue neurologique.
Описаний випадок представили на засіданні Товариства лікарів Шпиталю Дитинки Ісуса та в Неврологічному товаристві у Варшаві 20 січня 1923 року. Це відкриття стало важливим внеском у світову медицину, увіковічивши ім’я Луції Фрей серед видатних неврологів.
Кохання, родина та повернення до Львова
У 39 років Луція Фрей повертається з Варшави до рідного Львова, бо знаходить тут своє кохання. Її обранцем стає адвокат Марк (Мордехай) Ґоттесман, з яким вона пов’язує своє життя.
Спочатку подружжя оселяється в будинку на вулиці Сикстуській, 35 (нині – Дорошенка), де мешкали батьки Ґоттесмана. Це одна з перших відомих львівських адрес, де жила Луція Фрей. Згодом вони переїжджають на вулицю Зиґмунтовську, 12 (нині – Гоголя).
Тоді ж Луція отримує посаду лікаря в Єврейському шпиталі на вулиці Рапопорта, 8 (тепер там розташований пологовий будинок).
Історія їхньої родини залишається оповитою загадками. Деякі джерела стверджують, що у 1930 році Луція народила доньку Дануту, а також виховувала сина Якуба, який з’явився на світ у 1919 році. Однак більшість дослідників схиляються до думки, що своїх дітей подружжя не мало: дівчинку вдочерили, а хлопчик був сином Ґоттесмана від першого шлюбу.
На жаль, про них збереглося вкрай мало інформації, і їхня подальша доля губиться у вирі історичних подій.
Останні роки: між репресіями та нацистським терором
До початку Другої світової війни Луція Фрей працювала в Єврейському шпиталі на вулиці Рапопорта. Це був сучасний на той час медичний заклад, збудований на початку XX століття Мауріцієм Лазарусом, членом управління іпотечного банку. Його дружина подбала про найкраще медичне обладнання, яке зробило шпиталь одним із найпрогресивніших у регіоні.
Луція Фрей обіймала посаду заступника головного лікаря і вже тоді була однією з перших жінок-неврологів Європи. Вона присвячувала себе медицині, рятувала життя, але сама незабаром опинилася перед лицем неминучої загибелі.
Радянська окупація та втрата чоловіка
У 1939 році радянська влада, що окупувала Львів, почала масові арешти представників інтелігенції, звинувачуючи їх у «контрреволюційній діяльності». Чоловік Луції, адвокат Марк Ґоттесман, потрапив до в’язниці Бригідки на Городоцькій.
Луції, як дружині політичного в’язня, дозволили працювати, проте за мізерну платню – 200 карбованців. Вона намагалася вижити та підтримувати родину, але найбільший удар був ще попереду.
У червні 1941 року, перед приходом нацистів, радянська влада розстріляла всіх «неблагонадійних» в’язнів Бригідок, серед яких був і Марк Ґоттесман. Його смерть стала для Луції непоправною втратою.
Гетто і боротьба за життя
У 1941 році Львів окупували нацисти, які створили єврейську дільницю – територію, куди примусово переселили всіх євреїв міста. Вона охоплювала район за Оперним театром і сягала вулиці Торф’яної. У листопаді ця дільниця перетворилася на львівське гетто – одне з найбільших місць примусового утримання євреїв у Східній Європі.
На територію, де до війни мешкало 25 тисяч львів’ян, переселили 156 тисяч євреїв, з яких 110 тисяч були місцевими жителями, а 46 тисяч – біженцями.
Луція Фрей опинилася у цьому пеклі разом зі своєю донькою.
Лікарка у гетто
У гетто почали створювати лікарні. Луція Фрей очолила одну з них – на вулиці Замарстинівській, 112. Вона працювала у поліклініці, що обслуговувала 400 пацієнтів. Однак у 1942 році лікарню ліквідували, а всіх її медиків та пацієнтів стратили.
Остання згадка про Луцію датується 1 квітня 1942 року, коли вона заповнила анкету на пошук роботи. У документі зазначалося її місце проживання – вулиця Бальонова (тепер Гайдамацька), 6, квартира 12.
Її життя в гетто було зведене до кількох квадратних метрів – вона ділила три метри простору зі своєю донькою, в умовах, де на одну кімнату припадало по три-чотири родини.
Останній слід
Дослідники припускають, що Луцію Фрей або вбили під час ліквідації гетто, або депортували до табору смерті в Белжець у серпні 1942 року.
Деякі історики схиляються до думки, що вона загинула у 1943 році, коли нацисти знищили останніх мешканців львівського гетто.
Про долю її дітей – Данути та Якуба, а також батьків і свекрів – не залишилося жодних відомостей.
Її ім’я, майже стерте війною та репресіями, залишилося жити в медицині. Синдром Фрей, який вона відкрила, нагадує світові про цю видатну жінку, чия доля обірвалася у найтемніші часи людської історії.
Наукова спадщина Луції Фрей: відкриття, що випередили час
За своє життя Луція Фрей написала 43 наукові роботи, присвячені неврології, зокрема пухлинам головного та спинного мозку, раку, топографії нервової системи та іншим захворюванням. Але найбільше її ім’я пов’язують із відкриттям синдрому, який згодом отримав її ім’я.
Це сталося у 1923 році, коли Луція працювала під керівництвом професора Казімєжа Ожеховського у Польщі. Саме тоді вона описала унікальний неврологічний випадок і опублікувала свої висновки спочатку в польському медичному журналі Polska Gazeta Lekarska, а згодом у французькому Revue Neurologique.
Куля, що відкрила новий синдром
Лікарка досліджувала випадок працівника львівської фабрики, який став випадковою жертвою перестрілки на вулиці Янівській (нині – Шевченка). Куля, що потрапила йому в щоку, пройшла навиліт, зачепивши слинну залозу та прилеглий нерв. Спершу травма здавалася несерйозною, і після операції чоловіка виписали з лікарні.
Проте згодом він почав скаржитися на пекучий біль у скроні та надмірну пітливість під час їжі. Цей феномен зацікавив Луцію Фрей, і вона ретельно проаналізувала історію хвороби пацієнта, шукаючи пояснення.
Синдром, що увійшов в історію
Попри те, що випадки подібних симптомів траплялися і раніше, саме Луція Фрей дала найбільш точний їх опис та вперше пояснила механізм їхнього виникнення. Її робота стала фундаментальною для подальших досліджень у неврології, і згодом цей феномен отримав назву «синдром Фрей».
На жаль, трагічні події XX століття обірвали її наукову діяльність, не давши змоги повністю розкрити її потенціал. Якби не війна, її внесок у світову неврологію був би ще значнішим, а її ім’я стояло б поруч із найвидатнішими медичними відкриттями століття.
