Йосиф Сліпий, кардинал, патріарх, глава Української Греко-Католицької Церкви, попри всі труднощі та випробування, які випали на його долю, залишався однією з найвидатніших постатей, що викликала ненависть радянської системи. За свою боротьбу з режимом він провів у сталінських таборах 18 років, і лише у віці 70 років йому вдалося повернутися на свободу.
Його життя було сповнене глибокої віри та культурного багатства – він знав напам’ять всю літургію та обожнював твори Сократа.
“Сліпий!” з Заздрості
Йосиф з’явився на світ 17 лютого 1892 року в селі Заздрості Тернопільської області, у багатодітній родині. Його батько, Іван Коберницький-Сліпий, а мати – Анастасія Дичковська.
Його дідусь мав прізвисько «Сліпий». За легендою, отримав його через трагічну подію 1709 року. Тоді, як стверджують перекази, московити осліпили одного з предків Йосифа, бо той мужньо боровся під Полтавою проти царя Петра I разом з гетьманом Іваном Мазепою та шведським королем Карлом XII.
З 1898 по 1901 рік Йосиф навчався в початковій школі рідного села. Вже з другого класу він занурився у вивчення польської та німецької мов, що свідчило про його прагнення до знань та культурного розвитку.
Людина віри та науки
У 1903 році Йосиф Сліпий закінчив у Вишнівчику «четверту народню класу австрійського типу з найвищими оцінками» — тобто з відзнакою. Разом із батьком він вирушив до Тернополя, щоб скласти вступний іспит до гімназії. У гімназії імені Франца Йосифа I, де навчання проводилося «руською мовою», він провів наступні 8 років. У 1911 році він успішно склав матуру, завершивши навчання.
Ще в юнацькі роки Йосиф захоплювався філософією до глибини душі. Він навіть згадував, як «ревно плакав», занурюючись у читання Сократа, коли навчався в гімназії.
Майбутній патріарх, у своїй юності, не лише співав у хорі, володіючи потужним басом, а й вирізнявся своєю величчю – майже два метри зросту. Саме тоді, ще в гімназійні роки, він вперше зустрівся з митрополитом Андреєм Шептицьким, який фактично став його наставником.
У 1911 році Йосиф вступив до Львівської духовної семінарії, де знову зустрівся з митрополитом Андреєм Шептицьким. Молодий юнак спитав у нього поради: «Чи бажання розпочати університетські студії може бути перешкодою до священства»? Глава УГКЦ розвіяв сумніви Йосифа: «Можна дуже добре користуватися наукою і навчанням в час служби Богові і це зовсім не є в контрасті з тайною священства».
Митрополит Андрей, помітивши природний талант Йосифа, направив його для подальшого навчання до Інсбрука, Австрія, у богословську колегію «Канізіянум».
Він не лише мав особисту приязнь до Сліпого, а й вірив у його непохитність у виборі життєвого шляху. Йосиф, відомий своєю рішучістю та категоричністю, навіть жартома називав тих, кого вважав недостатньо кмітливими, «гусячою головою».
Церковна кар’єра
Після повернення з ув’язнення в Росії, у 1917 році митрополит Андрей Шептицький висвятив Йосипа Сліпого на священника в Унівській лаврі. Тоді Йосифу було всього 25 років. У 1918 році, здобувши докторський ступінь в Інсбруку, він захистив свою дисертацію, а вже в 1921 році – успішно завершив габілітаційну працю.
Після цього Йосиф почав служити як священник, а з 1922 року обіймав посаду професора у католицькій Львівській духовній семінарії. Через чотири роки його обрали ректором цієї семінарії.
У 1923 році Йосиф Сліпий ініціював створення Богословського наукового товариства, написав для нього статут і з 1926 року став його незмінним головою.
У 1929 році, за дорученням митрополита Андрея Шептицького, він займався розбудовою семінарії та був призначений ректором Львівської Богословської академії.
Радянська та нацистська окупація
17 вересня 1939 року, відповідно до пакту Молотова — Ріббентропа, західні землі України були приєднані до УРСР. Того ж дня митрополит Андрей Шептицький здійснив важливий крок, призначивши екзархів на території СРСР та негайно звернувшись до Святого Престолу з проханням про затвердження цих нових призначень. Проте через радянську окупацію Галичини контакти з Апостольською столицею були практично унеможливлені.
Лише 22 грудня 1941 року, під час окупації України нацистськими військами, митрополит Шептицький отримав з Конгрегації східної церкви підтвердження, що Папа Пій XII затвердив призначення екзархів. Зокрема, за декретом Святого Престолу, єпископ Йосиф Сліпий був призначений Екзархом Великої України. Але в тих обставинах він не міг повноцінно виконувати цей уряд, а тим паче – потрапити до Києва, осідку свого екзархату. Правда, в українській столиці він таки побував, хоч і не з власної волі: перший раз у 1945 році, коли його було заарештовано і засуджено. Також слід зазначити, що після арешту у квітні, під час допитів, він разом із єпископом Миколаєм Чарнецьким заявили, що душпастирська територія Йосифа Сліпого як екзарха охоплювала не лише Велику Україну, але й Кавказ та Крим; ця інформація не була зафіксована у документах Конгрегації.
30 червня 1941 року Йосиф Сліпий підтримав Акт відновлення Української держави. Главою Української Греко-Католицької Церкви Йосиф Сліпий став по смерті митрополита Андрея Шептицького 1 листопада 1944 року.
Перша й не остання неволя
А вже за пів року 11 квітня 1945 року його резиденцію біля собору святого Юра у Львові оточили кілька десятків автомобілів. Владику арештували. Разом зі Сліпим затримали тоді весь єпископат.
Патріарха водили на допити по кілька разів на добу, вдень і вночі. З їжі – трохи юшки і 300 г хліба. Спати доводилося на підлозі. Після двох місяців допитів суд оголосив вирок – вісім років таборів. Згодом цей термін іще кілька разів продовжували.
За цей час він пережив заслання до Новосибірська, Боїмів, Печори, Інти та Потьми в Мордовії.
«Для мене почався шлях в’язня. Та не для мене одного; я був одним із сотень тисяч стариків, жінок, дітей і немовлят… Мене виводили на слідство день і ніч так, що я буквально падав з ніг і мене мусіли підтримувати, ведучи до слідчого судді… По кількох днях, коли я вже був вимучений допитами до краю, мене привели до кількох полковників і зачали тероризувати, давати до підпису, щоби я відрікся Папи, а за те дадуть мені Київську митрополію… Але я рішучо відмовився», – пригадував Блаженніший.
Нещодавно, завдяки розсекреченню архівних матеріалів, у вільний доступ потрапила колекція документів з кримінальної справи митрополита. На сайті електронного архіву Українського визвольного руху з’явилася збірка, що налічує близько півсотні документів. У ній містяться ордери на арешт і обшук, анкета арештованого Йосифа Сліпого, протоколи допитів митрополита УГКЦ, протокол обшуку в його львівській резиденції з 12 по 14 квітня 1945 року, список вилученої антирадянської націоналістичної літератури, листи до митрополита та інші важливі документи.
Дерзаймо, бо нам не так зле!
Попри важкі випробування, Патріарх не втрачав надії і оптимізму навіть у найскладніших обставинах. Уже за часів незалежності України був віднайдений його лист-послання вмурованим в стіну Унівського монастиря. Сліпий написав його у 1947 році, вже два роки перебуваючи в ув’язненні, до Климентія Шептицького, брата митрополита Андрея, ігумена Унівського монастиря, з нагоди празника Зіслання Святого Духа. В той момент Климентій уже був заарештований, але Сліпий, мабуть, цього не знав…
Владика Борис Ґудзяк, Архиєпископ-митрополит Філадельфійської архиєпархії коментує: «Патріарх пише про надію і майбутнє. Скільки ентузіазму і віри у цьому посланні до Церкви, священники якої зламані, вбиті або заарештовані і заслані з родинами на Сибір. Він ніби каже, і це стосується сьогодні всіх нас – дерзаймо, бо нам не так зле! В сучасній Україні та світі чимало проблем, але якщо ми побачимо як терпіли і дерзали наші батьки у вірі та плоті, як вони перемагали, ми зрозуміємо, що не можемо даремно нарікати, нам і це треба здолати. Тепер ми маємо великі можливості, а тому покликані єднатися і ці можливості використовувати».
Політв’язень номер один
Йосиф Сліпий був визнаний політв’язнем номер один у Радянському Союзі. Загалом він провів у таборах ГУЛАГу 18 років і вийшов на волю лише у 70-річному віці. Навіть перебуваючи у ГУЛАГу, владиці вдавалося проводити Служби Божі, висвячувати священників та навіть одного єпископа — Василя Величковського, який згодом очолив греко-католицьку церкву.
Один із в’язнів – австрійський професор Франц Ґросбауер – якось знайшов Йосифа Сліпого непритомним на підлозі. Виявилося, що його пограбували та побили кримінальники. «Князь Церкви лежав на підлозі, з його уст і носа сочилася кров», – згадував потім професор. «Іншим ламають ребра, а вам зломили тільки руку», – гірко пожартував іншого разу лікар, коли кардинал потрапив до нього зі зламаною кінцівкою…
«Голодування, безсонниця і допити можуть допровадити до безумія. І тоді я переконався, що не можна дивуватися нікому, якщо він підписує всякі ложні зізнання та наклепи або пристає до шпіонажу і тому подібне. То була велика ласка Божа, що я видержав ті всі муки», – згадував Блаженніший.
Сліпий знав літургію напам’ять. Сестри надсилали йому родзинки, щоб він міг виготовляти вино для Богослужінь. Визволенню митрополита сприяли численні політичні, культурні та релігійні діячі з усього світу.
Всупереч грандіозній антирелігійній кампанії Микити Хрущова, його вдалося переконати в необхідності звільнити цю видатну особистість. Ситуація змінилася після звернення президента США Джона Кеннеді та папи Іоанна XXIII, ініціатора II Ватиканського собору і реформатора світового католицизму. У січні 1963 року Йосифа Сліпого було звільнено з ув’язнення, але з умовою негайного виїзду з Радянського Союзу.
Коронований титулом патріарха
Йосиф Сліпий увійшов в історію як перший служитель української церкви, який був удостоєний титулу кардинала католицької церкви. Цю високу честь йому надав Папа Римський Павло VI у 1969 році, коли митрополиту було вже 77 років.
У 1975 році Синод Української Греко-Католицької Церкви ухвалив рішення про впровадження патріархального устрою, і владика Йосиф був коронований титулом патріарха. Та Рим його таким не визнав.
У 1977 році, виступаючи на «Трибуналі Сахарова» у Римі, він висловив різку критику радянського режиму, заявивши: «Я — каторжник, я ношу сліди їхнього терору на моєму тілі… На нашій Батьківщині, Україні, вже майже 60 років народ зазнає важкого релігійного та національного переслідування… Я роблю це обвинувачення тут, перед історією і перед світом, щоб несправедливість, кривду та топтання людських прав мого народу, яких ніхто не бачить або не вірить, що таке діється, — почула світова громадськість і знала історія».
Під час аудієнції у Папи Римського Івана-Павла II, папа, виявляючи велику повагу, підвівся і сам підійшов до митрополита, що суперечило офіційному протоколу.
Смерть патріарха
Йосиф Сліпий помер у Римі 7 вересня 1984 року на 91 році життя. У 1992 році, коли йому мало б виповнитись сто років, його прах був перенесений з собору святої Софії в Римі до крипти собору святого Юра у Львові.
Як автор численних наукових праць, зокрема богословських, філософських та історичних, а також пастирських промов і послань, Йосиф Сліпий залишив по собі значний спадок. Його роботи були опубліковані у 18 томах видання «Твори Патріярха і кардинала Йосипа» в період з 1968 по 1996 роки.
Цікаві факти:
– У Римі за його сприяння було побудовано Собор святої Софії (посвячений у 1969).Придбав, відновив парафіяльний храм Жировицької Матері Божої для українців-католиків, при якому заснував музей, госпіціюм (посвячений 1971). Зорганізував Український католицький університет св. Климента (з 1963), науково-видавничу працю при ньому.
– За наукові досягнення кардинал Сліпий був почесним членом НТШ з 1964 року, членом Тіберійської Академії в Римі — з 1965 року, почесним доктором УВУ — з 1969 року та трьох американських і одного канадського університетів.
– 1993 рік була випущена Поштова марка України, присвячена Йосипу Сліпому.
– 1996 року було відкрито Музейно-меморіальний комплекс «Рідна хата» Патріярха Йосифа Сліпого — духовно-меморіальний музей у селі Заздрості Теребовлянського району Тернопільської області.
– На честь 40-річчя Українського Католицького Собору Св. Володимира і Ольги в Чикаго, заснованого у 1969 році Йосифом Сліпим, 22 листопада 2009 року було відкрито та освячено пам’ятник кардиналу Йосифу Сліпому. Пам’ятник створений скульптором Євгеном Прокоповим.
– У с. Заздрість встановлено пам’ятний знак до 100-річчя від дня народження Йосипа Сліпого (1992) і його погруддя (1994, скульптор Е. Мисько).
– 2004 року в Тернополі перед катедрою УГКЦ за участю Преосвященнішого кардинала Любомира Гузара відкрито, освячено пам’ятник Сліпому.
– На теперішній будівлі головної пошти у Львові зі сторони вул. Коперника встановили пам’ятну таблицю з його барельєфом.
– 2005 року в Харкові встановили пам’ятну таблицю, яку демонтували за наказом місцевої влади у 2010 році та відновили у 2011 році.
– У Львові 1997 року в будинку Богословської академії (нині УКУ) відкрили музей Йосипа Сліпого.
– У селі Заздрість є Музей-садиба Йосипа Сліпого.
– У багатьох містах є вулиці на його пошанування. Зокрема, у Львові, Тернополі, Коломиї, Калуші та інших.
– УГКЦ оголосила 2002 роком патріарха Йосипа Сліпого, в липні у Зарваницькому духовному центрі відбулася всеукраїнська проща, присвячена 110-річчю від дня народження Йосипа Сліпого, в якій взяли участь Любомир Гузар, священники з України, Канади, США, понад 200 тисяч прочан.
