Володимир Великий – київський князь з 980 по 1015 рік, князь новгородський з 969 по 988 рік, православний і католицький святий, син князя Святослава і наступник свого брата князя Ярополка. Відомий хрещенням Київської Русі у 988 році.
Національний герой України. Канонізований католицькою і православною Церквами як рівноапостольний святий.
Більшість відомостей про життя князя Володимира Великого походить з пізніших літописів авторів, пов’язаних із церквою. Оскільки він відіграв вирішальну роль у становленні православної Церкви в Київській Русі, правдивість багатьох фактів у цих літописах є предметом суперечок, оскільки літописці схильні перебільшувати його позитивні сторони.
Дитинство і молоді роки
Князь Володимир був сином київського правителя Святослава Ігоровича і Малуши, ключниці княгині Ольги. Оскільки його мати вважалася рабинею, то коли стало відомо про її вагітність, княгиня Ольга відправила Малушу в село Будутино. Саме там в 968 році й народився майбутній київський князь. Вважається, що сина відлучили від матері в дуже ранньому віці.
Позбавлений любові матері, він не зміг знайти та духовну близькість з батьком – виховували хлопчика бабуся княгиня Ольга та дядько по матері воєвода, на ім’я Добриня, який і навчив Володимира військової справи та іншим премудростям.
Сучасні дослідники вважають, що персонаж билин богатир Добриня Микитович, цілком можливо, був заснований саме на особистості цього воєводи.
Вважається, що давши хлопчику князівське ім’я «Володимир», Святослав не викреслював його з черги престолонаступників на рівні зі старшими братами.
Втеча та повернення Володимира
Володимир Святославович став Новгородським князем ще за життя батька. Після смерті Святослава він залишився у Новгороді, його старший брат Ярополк став правити у Києві, а Олег – на землі древлян.
В 977 році Володимир одружився з донькою шведського конунга Еріка Переможця.
Після смерті батька між братами розгорілася міжусобна війна. Приводом до неї стало вбивство Олегом одного із прибічників Ярополка. Воно зіграло на руку київському князю, який давно бажав об’єднати всі землі під своїм керівництвом. В 977 році Ярополк переміг Олега, який загинув при штурмі міста Вручия, одночасно князь київський зміг захопити й Новгород.
З невеликою дружиною Володимир подався до Скандинавії – на далеку батьківщину князів із династії Рюриковичів, де в той час перебував його дядько Добриня.
Саме там юний Володимир викував свій залізний характер і доказав варягам, що він гідний син свого легендарного батька.
За допомогою свого тестя, шведського конунга, зібрав військо вікінгів – найманців. Конунг Вольдемар – так називали його варяги, з якими 16-річний князь-вигнанець спустошував узбережжя Європи. Володимир став справжнім вікінгом – жорстоким та безжальним.
У 978 році він повернувся до Новгорода з найманцями-варягами, яких боялася вся Європа. Відвоювати місто Володимир зміг майже без зусиль, наступним його кроком став Київ.
А для цього потрібно було перетягнути на свій бік полоцького князя Рогволода та разом ударити на князя Ярополка. Зібравши у Новгороді чимале військо, Володимир і Добриня рушили на Полоцьк.
Володимир і Рогніда – кривава історія кохання та ненависті
За порадою свого дядьки та воєводи Добрині князь Володимир, щоб «узаконити» приєднання нових земель, посватався до доньки полоцького князя Рогніди, яка, до речі, була нареченою Ярополка.
Однак Рогволод відмовився підтримати Володимира, а юна Рогніда не захотіла стати дружиною князя-вікінга.
Дівчина відповіла послам Володимира: «Не хочу роззути робичича». Тобто не забажала за слов’янським звичаєм роззувати чоловіка, який був позашлюбним сином князя Святослава та рабині княгині Ольги древляни Малуші. Рогніда обрала Ярополка – правителя Києва, законного сина Святослава.
Розлючений Володимир кинув усіх своїх воїнів на штурм Полоцька. Місто було взяте на щит, розграбоване та вщент зруйноване.
Сп’янілий від перемоги та пролитої крові Володимир взяв налякану Рогніду силою у своєму шатрі – на очах у Добрині, батьків Рогніди та її двох братів. Потім всю родину полоцької княжни вбили варяги.
Єдиний володар Русі
Забравши Рогніду з собою, князь-вікінг рушив на стольний Київ.
Обложивши місто, Володимир Святославович домігся, щоб брат, зляканий ймовірним заколотом проти нього киян, втік до фортеці Родня – там він знайшов смерть від варягів Володимира. Віднині він стає єдиним володарем Русі – це трапилося у тому ж кривавому 978-му році. А Рогніда стає офіційною дружиною князя Володимира та великою київською княгинею.
А дружину брата, колишню грецьку черницю, на той момент вагітну, Володимир перетворив на свою наложницю.
Після захоплення Києва князь Володимир почав переслідування християн, які охопили все місто. Саме тоді загинули двоє перших християнських мучеників на Русі, варяги Іоанн та Федір.
Згідно «Повісті минулих літ», роки правління князя Володимира 980 – 1015, але деякі з тогочасних джерел називають іншу дату початку князювання – 979 або 978 рік.
Ставши на чолі Київського князівства, Володимир Великий розумів, що держава, яка опинилася у його руках, потребує багатьох реформ і перетворень. Для того, щоб гідно заявити про себе на міжнародній арені, він розпочинає проводити прогресивну внутрішню політику.
Місцевих князів він замінив своїми синами, сформувавши централізацію князівства, і як результат, вся влада тепер була в руках однієї родини.
Завбачливим князь Святославович був і в захисті державних кордонів. Завдяки йому відбулась глибока реформа у військових силах. Зокрема, він ліквідував військові об’єднання племен та замінив їх особами, які пройшли військову службу.
Перші монети почали карбувати саме за часів правління Володимира Великого, що сприяло економічному піднесенню князівства. Ці монети називались “срібники” і “златники”, і головним зображенням на них виступав портрет самого князя. Ця реформа сприяла економічному піднесенню країни.
Сотні жінок князя Володимира та спроба вбивства
Помста Рогніди
Як відомо, однією з головних рис образу князя Володимира Святославовича язичницьких часів було безмежне кохання до жінок, що його відрізняло з-поміж інших володарів Русі. До хрещення він, за виразом літописця, мав не лише цілу низку дружин, які народили йому 12 синів, але й кілька гаремів у містах, що йому належали, – 300 наложниць у Вишгороді, 300 – у Білгороді та 200 – у с. Берестовому. Через це літописці порівнювали його із біблійним царем Соломоном, котрий був великим любителем жінок і нібито мав 700 дружин та 300 наложниць.
Після народження свого первістка Ізяслава княгиня Рогніда зрозуміла, що Володимиру не потрібна сім’я – він любив лише владу і жінок.
«Був він ненаситним в блуді, приводячи до себе заміжніх жінок та розбещуючи дівиць» – напише через 150 років «Повість временних літ».
Ображена у своїх жіночих почуттях Рогніда у розпачі вирішує вбити Володимира. Якось уночі, коли Володимир спав із нею, Рогніда дістала кинджал та замахнулася на сонного князя. Однак убити не змогла.
Володимир прокинувся і побачив Рогніду з клинком у руці. Легенда розповідає, що розлючений князь вирішив скарати на смерть віроломну дружину. Наказав Рогніді, щоб прибралася «у всі убори цісарські» та чекала на страту.
Але коли князь зайшов до світлиці, там поруч із Рогнідою ждав Володимира його старший син Ізяслав. Він дістав свій маленький меч та сказав князю так, як звеліла мати: «Батьку, чи думаєш, що ти сам тут?».
Володимир Великий не покарав ні сина, ні Рогніду – за порадою своїх бояр він помилував непокірну дружину та віддав їй із дітьми Полоцьке князівство.
Деякі історики стверджують, що Рогніда народила Володимиру чотирьох синів та двох доньок – найбільше дітей серед шести «жон» київського князя. Однак утримати біля себе князя Володимира прекрасна Рогніда так і не змогла.
Володимир Великий та його дружини
Слід зауважити, що до сьогодні історичній науці точно не відома кількість дружин князя Володимира. Це пов’язано з тим, що Повість називає по іменах лише трьох дружин князя – «чехині» Малфріду (4 дружина), Рогніду та Анну, а решта названі лише за етнічним походженням.
Деякі історики називають серед дружин князя Володимира “чехиню” Аделю, скандинавку Олафу, Рогнеду, Малфріду, Анну Візантійську, а також грекиню, болгариню та чешку. Тобто, на думку дослідника, у Володимира Святого було 8 дружин.
Інші дослідники згадують лише 4 дружин Володимира Святого – Рогніду Рогволодівну, чеську княгиню Малфріду, вдову Ярополка Святославича, гречанку за походженням, а також Анну.
Володимир Великий мав 12 синів та 9 доньок (згідно з відомостями із літопису «Повість минулих літ»). Найбільш відомим з них – Ярослав Мудрий, за час правління якого Київська Русь досягла найвищого розквіту.
Хрещення Русі
Релігійна реформа Великого князя
Найбільший вплив на розвиток країни мала релігійна реформа Великого князя. Розуміючи, що держава, яка сповідує язичництво, не сприймається на Європейській арені серйозно, він вирішив об’єднати все населення під знаменами однієї віри.
Князь Володимир Великий вибирав майбутню релігію з декількох можливих варіантів: іслам, буддизм, юдаїзм, християнство. Вибір саме християнської віри був обумовлений такими факторами як:
- Іслам забороняв вживати алкоголь, а князь полюбляв влаштовувати банкети.
- В юдаїзмі немає інституту єдиної держави.
- В буддизмі не існую єдиного Бога, а йому був потрібен єднальний фактор.
- Християнська спільнота була в Києві ще з часів князів Аскольда і Діра, до того ж християнство ставило Русь на один рівень з Європейськими країнами.
Легенда про царівну Анну та хрещення Русі
Існує красива легенда, що князь Володимир відправив своїх послів в різні країни для тестування різних релігій. Посли, які перебували в Греції з великим захопленням розповідали про храм святої Софії. “Не знаємо на небі чи ми були чи на землі”. Володимир, на якого, справили враження ці слова вирішив прийняти грецьке католицтво.
В 988 році військо князя Володимира обложило візантійське місто Херсонес у Криму. Володимир зажадав від грецьких імператорів віддати йому в дружини їх сестру – царівну Анну. І для цього обіцяв охреститися.
Імператори відповіли згодою. Незадовго до весілля Володимир несподівано осліп. Як тільки Володимир охрестився, він прозрів і вигукнув: “Тепер побачив я Бога істинного”. Після хрещення Володимир повінчався з царівною Анною. Так Володимир поріднитися з кесарями Візантійської імперії – наймогутнішої на той час держави Європи.
До Києва Володимир повернувся з грецьким і болгарським духовенством. Володимир хрестив киян на берегах Дніпра. Він зробив християнство – панівною релігією. Кумири язичницьких богів були відкинуті, спалені або кинуті в річку. На їхніх місцях стали будувати християнські церкви.
Десятинна церква – перший християнський храм на території Київської Русі, збудований за правління Володимира Великого. На жаль, до наших днів вона не збереглася, оскільки була зруйнована в XIII столітті під час захоплення Києва Золотою Ордою.
Ще одна сфера, яку не оминули реформи Володимира – освіта. Завдяки йому було збудовано школу при Десятинній церкві. Крім того, він заохочував приїзд грецьких монахів та науковців, які допомагали розвивати науку в Київській Русі.
Княгиня Рогніда ж прийме християнство та стане черницею – і піде у вічність у 1000-му році від народження Христа.
Зовнішня політика: війни та шлюби
Зовнішня політика князя була спрямована на укріплення кордонів країни та покарання племен, які відмовлялися підпорядковуватись київській державі. Так Володимир Великий зміг підпорядкувати своїй владі в’ятичів, ятвягів, радимичів, хорватів та волжських болгар.
Міжнародна політика князя містила в собі й шлюбну дипломатію – він сам укладав шлюби з іноземними принцесами й одружував своїх дітей з представниками європейських королівських сімей:
- Донька Премислава стала дружиною угорського принца.
- Донька Марія Добронега вийшла заміж за польського короля Болеслава.
- Син Святополк одружився з донькою польського князя Болеслава I Хороброго.
- Ярослав Володимирович був одружений на шведській принцесі Інгігерді.
За час владарювання Володимир Святий зарекомендувавши себе добрим дипломатом і уклав низку вигідних союзів з іншими країнами.
Історичний спадок
Володимир Великий помер в 1015 році й був похований поруч з дружиною Анною в побудованій ним Десятинній церкві. Київська Русь за часи Володимира Великого вперше за всю історію держави стала на один рівень з розвиненими Європейськими країнами. Завдяки прийняттю християнства, країну перестали вважати спільнотою язичницьких племен, а шлюб із представником княжої родини став почесним для будь-якого європейського двору.
Через величезний вклад в поширенні християнства, Великий князь був канонізований, його вшановують у католицькій і православній церкві як святого рівноапостольного. Документальних підтверджень коли саме він був канонізований немає, перші згадки про «святого князя» датовані 1254 роком.
Цікаві факти
– Старший син Рогніди та Володимира Ізяслав стане родоначальником полоцьких князів, які запекло воюватимуть з князями київськими.
– В руських билинах фігурує Володимир Червоне Сонечко, але це лише збірний образ давньоруського князя, а не реальне відображення особистості справжнього великого князя київського.
– Про зовнішність князя Володимира Великого залишається лише здогадуватися. Єдині його прижиттєві портрети збереглися лише на вищезгаданих монетах, але зі зрозумілих причин якість зображення там є досить посередньою.
– Проти Володимира Великого кілька разів підіймалися повстання, зокрема на чолі з його сином Ярославом.- У літописах стверджується, що князь Володимир влаштовував пишні бенкети щонеділі, а для всіх немічних і хворих за його наказом їжу та питво розвозили на возах. Це допомогло йому зміцнити авторитет серед своїх дружинників та простого народу, люди не могли натішитися щедрістю князя.
– Пам’ятник Володимиру Великому в Києві був відлитий в Санкт-Петербурзі, потім перевезена на поїзді в Москву, але через відсутність залізниці в Київ, далі доставляти довелося кінною тягою.
– Пам’ятники Володимиру Великому спорудженні не тільки в українських містах, а й закордоном. Наприклад в Торонто, Гданську, Лондоні Брисбені (Австралія) та інших.
– Є безліч вулиць названі на честь великого київського князя у більшості українських міст. У Києві, Херсонесі, Червонограді, Торонто, Калгарі й Чикаго є церкви та собори, які мають ім’я Володимира Великого.
– Володимир Святославич розміщений на поштовій марці України, присвяченій 1000-річчю з дня смерті князя та на грошовій купюрі номіналом 1 гривня.
