Ізидора Косач майже не згадується поруч з іменем її славетної сестри – Лесі Українки. Та насправді її історія заслуговує не меншої уваги. Наймолодша з родини Косачів, вона була першою студенткою КПІ, брала участь у діяльності ОУН і пройшла через радянські табори. Життя Ізидори – мов драматичний роман, повний втрат, викликів і сили духу. Вона стала останньою з великого роду Косачів, переживши усіх братів і сестер, і дожила до 92 років. Її доля – це мовчазна хроніка XX століття, яку ще тільки належить прочитати.
Родина, що творила націю: славні імена дому Косачів
Родина Косачів – мов жива легенда, яку хочеться екранізувати: інтелігентна, шанована, впливова. У другій половині ХІХ століття їхнє прізвище знала вся Волинь і Галичина. У їхньому домі точилися розмови про науку, культуру, свободу – сюди сходилися діячі, митці, вчені.
Голова родини –Петро Косач, знаний юрист, меценат і статський радник. Його дружина – Олена Пчілка: перша жінка-академік, публіцистка, етнографиня, берегиня українського духу. Разом вони виховали шістьох дітей, кожен із яких залишив свій слід в історії.
Найстарший син Михайло став визначним метеорологом. Леся Українка –ім’я, що не потребує представлення. Далі – Ольга, талановита перекладачка; Оксана – піаністка й викладачка французької; Микола – агроном, управлінець, комісар. І нарешті – наймолодша, Ізидора, майбутня студентка КПІ, членкиня ОУН і в’язень сталінських таборів.
Це була не просто сім’я. Це був осередок українського відродження.
«Донна Ізидора»: найменша з Косачів із великим ім’ям
У 1888 році в родині Косачів народилася найменшенька – Ізидора. Вона з’явилася на світ тоді, коли її славетній сестрі Лесі Українці вже було сімнадцять. Саме Леся разом з матір’ю обрали для новонародженої це незвичне для Волині ім’я – Ізидора. Їм кортіло, щоб дівчинка виросла витонченою, сильною і гордою, справжньою «донною Ізидорою» – мов героїня з європейських романів. Та вдома вона була зовсім не урочистою, а напрочуд ніжною та улюбленою. Родина кликала її безліччю ласкавих і кумедних імен: Дроздик, Дора, Донна, Гусінька, Патя, Гуся… Ці прізвиська – мов теплі доторки великої родинної любові, у якій зростала дівчинка, покликана стати завершальним акордом легендарної династії.
Випадок, що подарував життя: як смерть відступила перед Ізидорою
У два роки життя Ізидори Косач ледь не обірвалося. Маленька дівчинка тяжко захворіла на дифтерію – хворобу, яка тоді косила дітей без милосердя. Один із лікарів, оглянувши її, навіть відмовився лікувати: «Було у вас шестеро – значить, стане п’ятеро», – кинув він байдуже.
Але доля вирішила інакше. Ізидора Косач вижила всупереч байдужим прогнозам і стала живим запереченням фаталізму. Та хвороба, яка могла стати фіналом, обернулася початком довгого й драматичного життя – із втратами, силою, іменем, що не зникло з української пам’яті.
Ізидора Косач проти стереотипів: студентка, агрономка, викладачка
У часи, коли більшість дівчат ледь мріяли про домашню освіту, Ізидора Косач ламала шаблони – тихо, вперто і гідно. Початкові знання вона здобула вдома, під наглядом рідної сестри Лесі Українки, яка навчала її французької та гри на фортепіано.
Після київської гімназії та жіночих сільськогосподарських курсів у Петербурзі Ізидора Косач зробила сміливий крок – вступила до Київського політехнічного інституту. Вона стала однією з перших шістнадцяти студенток у цьому закладі, де переважали чоловіки й панували академічні упередження.
Ізидора Косач обрала агрономію – і не просто задля диплома: працювала на дослідній станції виноградарства та виноробства в Кишиневі, викладала хімію в гімназії, агротехнікумі в Кам’янці-Подільському. Вона не просто здобула освіту – вона проклала шлях для інших.
Автомобілі, ресторани і “біла гусь”: весілля, що здивувало Лесю
Ізидора Косач знайшла своє кохання завдяки фаху – її обранець, Юрій Борисов, також агроном і випускник КПІ, став тим, із ким вона вирішила йти життям. Їхнє подружнє життя розпочалося не скромно, а з розмахом – пишним весіллям з усіма атрибутами епохи: автомобілі, ресторани, святковий антураж.
Втім, таке свято не викликало захвату у Лесі Українки. Вона – стримана, естетична й чужа до показної розкоші – іронічно назвала сестру «білою гусю» й написала:
«І видумала ж “біла гусь” — автомобілі, ресторани… Видно, якісь таємні закони статистики чи “економії природи” вимагають певної кількості “благоглупостів” на кожну родину. Але… важно те, що молода пара довольна».
За іронією крилася ніжність – головне, що Ізидора Косач була щаслива. А гучне весілля стало лише першим акордом у партитурі їхнього спільного життя.
Кохання, наука і чекісти: як буремна доба зламала тишу родинного щастя
Початок сімейного життя Ізидори Косач був наповнений теплом – навіть попри війну. Під час Першої світової чоловік потрапив у полон, але згодом повернувся, і життя знову увійшло в ритм. Ізидора народила доньку Ольгу, працювала на кафедрі фізіології рослин, асистувала видатному академіку Вотчалу. Вона перекладала твори Еміля Золя для Державного видавництва, залишаючись у центрі культурного життя.
Але з приходом більшовиків усе обірвалося. У 1929 році чекісти прийшли за її матір’ю – 80-річною Оленою Пчілкою. За націоналістичні погляди її хотіли кинути за ґрати, та зрештою залишили вдома – вмирати під наглядом.
Та це був лише початок. У 1930 році заарештували чоловіка Ізидори Косач – за «контрреволюцію». Три роки таборів. А вже у 1937-му настала черга самої Ізидори. Життя, колись наповнене музикою, мовами й наукою, перетворилося на нескінченний допит та виживання.
Сестра Лесі — ворог народу: вирок за іменем і переконаннями
У 1937-му, в епіцентрі сталінських репресій, радянська система не зупинилася навіть перед прізвищем Косач. Ізидора Косач – рідна сестра Лесі Українки – була засуджена до восьми років виправних робіт. Її відправили до Архангельських лісозаготівель – у табори, де виживали не всі.
Звинувачення – стандартне й абсурдне водночас: «контрреволюційна націоналістична діяльність». Донос зробили двоє її студентів. Додатковим «доказом вини» стала рідна сестра Оксана, яка емігрувала до Праги – і цього вистачило, аби система поставила хрест.
У 1938-му арештували знову її чоловіка Юрія Борисова. Та цього разу він не витримав. Через два роки він загинув у сибірських таборах. Де саме – не знає ніхто. Його життя, як і мільйони інших, зникло у чорній дірі режиму. Ізидора Косач залишилася – жити, пам’ятати, мовчати.
Між двох тоталітаризмів: звільнена сталінцями, арештована нацистами
У 1939 році Ізидора Косач вийшла з таборів достроково. Її врятувало ім’я сестри – Лесі Українки, ювілей якої готувалися відзначати по всій країні, а також особисте клопотання Ольги Кобилянської. Цього разу –пощастило. Але тиша була оманливою.
Під час нацистської окупації Ізидора не залишилася осторонь – співпрацювала з ОУН, за що потрапила вже під гітлерівський арешт. А в 1943-му, коли радянська армія знову почала наступ, вона знала напевно: вдруге в руки НКВС не потрапить.
Еміграція стала єдиним шансом на свободу. Спочатку – Західна Європа, а в 1949-му – США. Ізидора оселилася в Нью-Джерсі, далеко від рідного дому, але з гідністю витримала все, що приготувала їй доля.
Ізидора Косач – життя та смерть за океаном
В Америці життя Ізидори Косач не було схожим на розкішний роман – вона працювала посудомийницею, шила для Союзу Українок Америки у Філадельфії, вишивала речі для крамниці. Але справжньою її місією стала інша справа – зберегти історію свого роду.
У спогадах вона розповідала про матір Олену Пчілку, сестру Лесю Українку, про дитинство в Колодяжному та жахи каторги. Ізидору Косач неодноразово запрошували в Україну на святкування століття Лесі, проте вона твердо відмовлялася їхати, поки в країні панує неволя і невинних продовжують арештовувати.
Померла Ізидора у віці 92 років, і знайшла вічний спокій на українському кладовищі Святого Андрія в Саут-Баунд-Бруку. Вона пережила усіх – навіть подруг славетної сестри, таких як Ольга Кобилянська та Софія Окуневська –жінок із власними трагічними та героїчними історіями, про які не розповідають на уроках історії.
