Історія українського винахідника Йосипа Тимченка, який умів бути першим

Усім добре відомі винахідники радіо Гульєльмо Марконі та Олександр Попов. Перший трохи випередив другого, але до історії ввійшли обоє. Не так вийшло з кінематографом. За два роки до демонстрації кінофільмів братами Люм’єр український винахідник Йосип Тимченко влаштовував подібні кіносеанси в Одесі. На жаль, його винахід не був запатентований: фактично, першовідкривач кіно та талановитий механік – незаслужено забутий…

СЕЛЯНСЬКИЙ СИН

Йосип Тимченко народився у 1852 році в родині селянина-кріпака, що мешкала у селі Окіп Харківської губернії (нині Харківська область). Після закінчення церковноприходської школи батько власноруч відвіз 14-літнього хлопця до Харкова і віддав «в науку» до оптика Олександра Едельберґа, який працював у механічних майстернях Харківського університету. Там Йосип провів сім років і заслужив репутацію справжнього майстра точної механіки.

У 1874 році він разом із друзями-студентами захопився ідеями Міклухо-Маклая і вирушив до Одеси із наміром потрапити звідти до Океанії та заснувати там колонію. Але імпровізована експедиція розвалилася: один з її учасників виявився шахраєм і втік з усіма грошима. Студенти повернулися до Харкова, а 22-річний Тимченко з вагітною дружиною, якій було лише 16, залишились у чужому місті в скрутному становищі, голодували.

Саме в цей час Анастасія народила сина, якого назвали Андрієм. Але малюк помер від недоїдання у віці трьох місяців. Хтось інший міг би після таких подій занепасти духом, але не працьовитий син селянина. Спочатку Йосип найнявся чорноробом в Одеське товариство пароплавства та торгівлі, де завдяки природному таланту до механіки і конструювання швидко зробив кар’єру. Саме тут винайшов свою першу апаратуру для перевірки парових котлів, а згодом очолив майстерню Одеського університету.

Вже через кілька років Тимченко прославив себе і всю Одесу – подарував імператорові Олександру II електричний хронометр власної конструкції. Імператор у відповідь віддав талановитому винахіднику власний золотий годинник з гербом. Йосип Анд­рійович є винахідником і конструктором механічних програмних пристроїв для Одеської обсерваторії: задаючи програму, встановлював у потрібне положення зубчасті колеса, через що телескоп сам стежив за переміщенням небесних тіл орбітою. Також до його винаходів належать спеціальні прилади та інструменти для мікрохірургії й точна вимірювальна апаратура для магніто-метеорологічних досліджень.

ЧИСЛЕННІ ПРОЄКТИ

Завдяки своїм винаходам Тимченко почав отримувати солідну зарплату, частина якої йшла на облаштування майстерні та втілення особистих ініціатив. Урешті-решт, він, попри ризики, взяв чималий кредит на будівництво майстерні на Преображенській, 24, де потім мешкав із сім’єю.
Ризик себе виправдав: приватні замовлення лилися рікою, та й в університеті працею винахідника були вкрай задоволені. У 1890 році він розпочав реалізацію свого наймасштабнішого проєкту з автоматизації грязелікарні Куяльницького курорту: спроєктував систему подачі й підігріву лікувальних грязей власної конструкції.

Авторству Тимченка належать багато оригінальних винаходів передусім – автоматичних метеорологічних, фізичних і астрономічних приладів. Деякі з них були неодноразово відзначені золотими та срібними медалями на світових виставках. Йосип Андрійович брав участь у створенні першої моделі автоматичної телефонної станції Фрейденберга, давав друге життя зіпсованим приладам і за власною ініціативою створював унікальні пристрої та механізми для дослідницьких робіт.

Серед його численних винаходів були: автоматична телефонна станція; анеморумбограф, який автоматично записував силу і напрям вітру; ртутний барограф; сейсмограф; дощограф; астрограф, фотометр, спектрогеліограф, лекційний електрометр, ваговий прилад для пояснення студентам закону Паскаля, а також – прилад для вимірювання проміжку часу між моментами одержання відчуттів і рухом, викликаним свідомістю в організмі людини. Завдяки спільним зусиллям професора Олександра Косовського та механіка Йосипа Тимченка було засновано Одеську геофізичну обсерваторію й започатковано всебічне вивчення клімату і магнетизму півдня України.

Чому історія кінематографа рідко згадує про геніальний винахід Йосипа Тимченка?

Кінескоп – прилад, завдяки якому з’явилась можливість знімати об’єкти в русі. Найважливіша частина приладу – принцип дії скачкового механізму “слимак”, який удосконалив стробоскоп. Інноваційний винахід ознаменував собою появу кінематографа.

Демонстрація перших фільмів тривала кілька місяців. Про кінопоказ в газетах писали “художня виставка живих фотографій, що рухається з допомогою електричної машини”. У 1894 році фільми Тимченка демонстрували вже у Москві. Закінчився показ висловленням подяки.

Проте в історії світового кіно він майже ніколи не згадується. А все тому, що Російська імперія не приділяла значної уваги розвитку патентного права, а особливо захисту винаходів, які були сконструйовані українцями. Поняття “патент” в Російській імперії взагалі не існувало. Виключні права засвідчувались привілеями, закріплювались права на винаходи та відкриття.
У 1895 році у “Гранд-кафе” (Франція, м. Париж) була проведена платна демонстрація фільмів, яка визнана світовою спільнотою першою в історії кіно. Презентували десять кінокартин, найвідоміша з них “Вихід робітників з фабрики Люм’єр”. Варто зазначити, що продано було лише 35 квитків.
Публіці також був представлений короткометражний німий фільм “Прибуття потяга на вокзал Ла-Сьота”. Під час фільмування цієї кінокартини брати Люм’єри спромоглися використати абсолютно всі можливості об’єктива зі значною фокусною відстанню. Творці фільмів називали своє кіно “рухомою картинкою”.

Цікаво, що прибуток від першого показу фільмів у Франції становив всього 5 франків, до того ж потрібно було заплатити за оренду приміщення 30 франків. А вже через три місяці зріс до двох тисяч франків за один кіносеанс.
Згодом брати Люм’єри зрозуміли, що глядачам під час тривалого перегляду німих кінофільмів стає доволі нудно. Тому було вирішено запрошувати на кожен кіносеанс музикантів, саксофоністів або ж піаністів. З часом нові захопливі сюжети для фільмів почали знімати й в країнах Азії: Китаї, Японії, Індії.

Існує версія, що сам Йосип Тимченко після появи винаходу братів Люм’єрів вважав кінескоп другорядним.

Так чи інакше, він не мав достатньо коштів для серійного виробництва кінескопів. Зрештою, кінескоп так і не був запатентований. Зараз винахід знаходиться у Москві у Політехнічному музеї.

Геніальні винаходи Йосипа Тимченка

Працюючи в Одесі, в Товаристві Пароплавства та Торгівлі, Йосип Тимченко сконструював електричний апарат для паротягів, за допомогою якого визначали пошкодження колії та електричний сигналізатор для телеграфних проводів залізниці.

Створював прилади та інструменти для мікрохірургії, офтальмологічних операцій, а також дощограф, сейсмограф та ртутний барометр.
Механік також винайшов електричний годинник, який працював без висячого маятника та головної пружини. Він подарував прилад губернатору, який надіслали імператору в Петербург.

Йосип Тимченко був винахідником й автоматичних астрономічних, фізичних і метеорологічних приладів. Був одним з розробників моделі першої у світі телефонної станції разом з одеситом Михайлом Фрейденбергом.
А в 1890 році Тимченко працює над автоматизацією грязелікарні Андрієвського Куяльницького лиману, де була створена курортна зона. Винахідник проєктував системи підігріві, а також подачі лікувальних грязей.
На світових виставках Йосип Тимченко часто отримував золоті та срібні медалі за свої геніальні прилади.

ВІДІБРАЛИ МАЙСТЕРНЮ…

У 1909 році у Йосипа Тимченка фактично відібрали його майстерню. Керівництво Одеського університету вирішило, що двоповерхова будівля цілком придатна для перепрофілювання під протичумну лабораторію, а механік може жити й працювати в одному з гуртожитків. За його спогадами, найбільше бажання «захопити» приміщення виявили медики, хоча за роки роботи він чимало зробив для медичного факультету.

Йосип Андрійович вирішив перевезти частину обладнання в рідне село Окіп, де на той час устиг побудувати будинок, і продовжити роботу там. У 1912 році директор Астрономічної обсерваторії Олександр Орлов запросив Тимченка на роботу і він повернувся до Одеси. До того ж у 1914 році почалася Перша світова війна і держава потребувала його послуг більше, ніж раніше. Річ у тому, що Тимченко сконструював верстат для «швидкісного» виготовлення патронів і за допомогою військових, яким таке виробництво було вкрай необхідно, повернув свою майстерню.

Майже увесь заробіток Йосип Андрійович витрачав на придбання необхідних інструментів. Вважав, що має право одержувати від університету платню лише за вартість матеріалів і наймання працівників для виконання замовлення. Аби відшукати кошти для подальшого існування майстерні, був змушений виконувати приватні замовлення. Узагалі, працював від ранку до ночі.

У 1920 радянська влада розформувала Одеський університет. Винахідник неодно­разово ходив по владних кабінетах з проханням повернути власний дім і майстерню, проте там колишнього кріпака трактували як «буржуя» і відмов­ляли. «Вдячністю» за 40 років роботи в університеті на користь вітчизняної науки, яка була для нього сенсом усього життя, стали злидні… 20 травня 1924 року 72-річний український механік-винахідник, першовідкривач кіно Йосип Тимченко помер у бідності та був похований в Одесі на Другому Християнському цвинтарі.

У 2016 році на честь Йосипа Тимченка було названо вулицю в Одесі. А з нагоди 155-річчя від дня народження винахідника була написана біографічна книга.

НАГОРОДИ І ПАМ’ЯТЬ

Йосип Тимченко брав участь у Всеросійських та міжнародних виставках: був нагороджений п’ятьма золотими та трьома срібними медалями, орденом Св. Станіслава 3-го ступеня.
Пам’ять українського винахідника увічнена встановленням меморіальних дощок на фасадах будинків у Харкові та Одесі, а також – пам’ятника на місті поховання. Його іменем названо одну з одеських вулиць.