«Інший Ормуз»: блокада Чорного моря загрожує продовольчим шоком

Поки увага світу прикута до нафтового ринку, війна в Україні паралізує життєво важливі поставки зерна та змушує покупців поспіхом шукати джерела постачання в інших регіонах.

Тю Вуонг забезпечив собі чотири партії пшениці, зібраної на родючих землях навколо Чорного моря, що становить приблизно п’яту частину річного споживання його борошномельної компанії, розташованої за 5 000 миль від цього регіону, у В’єтнамі. Однак потім йому повідомили, що ці партії не будуть відправлені через ескалацію російсько-української війни, що сталася влітку.

«Я дуже запанікував», — сказав Вуонг, генеральний директор компанії Golden Wheat у Хошиміні. Йому запропонували замінити дві партії пшениці на поставки з Болгарії, але через дефіцит у запасах він тижнями відчайдушно шукав додаткові джерела постачання. «Ми були надто вразливі до кризи в Чорному морі».

Увага світу була прикута до Ормузької протоки та стрімкого зростання цін на нафту через конфлікт на Близькому Сході. Однак тупикова ситуація в Чорному морі посилює економічний збиток, загрожуючи ще більшим зростанням інфляції та підриваючи продовольчу безпеку в уразливих країнах. Інвестори в облігації зазначають, що ризики, пов’язані з постачанням продовольства, ще не повністю враховані в цінах на ринку, який більше зосереджений на вартості таких ресурсів, як енергоносії.

Чорне море, що з’єднує Європу та Азію, є критично важливим каналом для глобальних поставок зерна до деяких з найбільш густонаселених країн світу. На Росію та Україну припадає понад чверть світової торгівлі пшеницею — частка, подібна до частки морської торгівлі нафтою, що проходить через Ормуз у Перській затоці.

Поставки були перекриті з липня, коли країни посилили атаки на порти одна одної, завдаючи ударів по зернових терміналах, силосах та суднах. Ескалація конфлікту також завдала удару по енергетичній інфраструктурі Росії, що призвело до рекордного зростання цін на дизельне паливо. Вартість палива, яке є ключовим виробничим ресурсом у сільському господарстві, становить ще один інфляційний ризик для цін на продовольство.

Єгипет, найбільший у світі покупець пшениці, вже близько місяця не отримує зерна з Чорного моря. Експорт Росії гальмується українськими дронами, тоді як Україна, порти якої заблоковані, намагається вивезти своє зерно суходолом або річками. У міру накопичення врожаю країна також стикається з проблемою нестачі складських площ.

Ціни на пшеницю підскочили до трирічного максимуму, і поки що мало що вказує на те, що вдасться повторити угоду, укладену за посередництва Туреччини у 2022 році, щодо створення морського коридору для вивезення заблокованого українського зерна. Західні сусіди України наразі ввели заборону на імпорт її зерна після того, як у їхніх країнах розгорілася політична реакція проти підтримки країни, що постраждала від війни.

«Чорне море можна вважати таким же важливим для світової торгівлі пшеницею, як Ормузька протока — для світової торгівлі нафтою», — зазначила Кейтлін Велш, експертка з продовольчої безпеки Центру стратегічних і міжнародних досліджень, аналітичного центру у Вашингтоні. «Світ недооцінює наслідки цих атак».

Атаки на Чорному морі уповільнюють роботу експортних хабів Росії та України

За оцінками дослідницької компанії SovEcon, сукупний експорт пшениці з Росії та України за період збору врожаю з липня по вересень складе приблизно половину від торішнього обсягу.

На Росію та Україну також припадає дві третини світової торгівлі соняшниковою олією та десята частина експорту кукурудзи. Їхні врожаї зрештою потрапляють усюди — від пекарень Єгипту та ринкових прилавків Індії до турецьких борошномельних заводів та галузей тваринництва й аквакультури В’єтнаму.

Компанія «Golden Wheat», розташована неподалік від Хошиміна, переробляє зерно на борошно та імпортує корми для тварин, стаючи частиною зростаючого сектору, що прагне задовольнити стрімко зростаючий попит на продовольство в Південно-Східній Азії.

Компанії вдалося перенаправити два судна для завантаження болгарської пшениці з Бургаса, що розташований за 500 кілометрів (310 миль) уздовж узбережжя від українського порту Одеса. Вуонг постійно підтримував зв’язок із продавцями, щоб переконатися, що вантаж уже в дорозі.

Він також ретельно вивчив юридичні умови своїх контрактів на постачання та страхові премії. Він стежив за новинами та рухом суден, хвилюючись не лише щодо їхнього виходу з Чорного моря, а й щодо транзиту через Червоне море, яке перебуває під загрозою з боку повстанців-хуситів, яких підтримує Іран.

«Хоча судна були застраховані, якби на них напали, ми б зіткнулися з дефіцитом», — сказав він. Щоб замінити два зниклі або затримані вантажі, він звернувся до США, хоча це обійшлося йому значно дорожче. Відтоді ціни тільки зростали.

Інші країни намагаються закуповувати зерно у Франції, яка вперше за 18 років відвантажила партію пшениці до Судану. За даними місцевих експедиторів, Лівія вперше за понад десятиліття скористалася послугами порту Руан.

Туреччина, Об’єднані Арабські Емірати та інші країни звернулися до країн Балтії — Литви, Латвії та Естонії. Бангладеш звертається до таких виробників, як Румунія та Аргентина, одночасно забезпечуючи невеликі партії пшениці з Індії, яка нещодавно скасувала багаторічну заборону на експорт. Покупці також звертаються до менш очевидних для цієї пори року джерел, таких як Австралія, де цьогорічний урожай ще не зібрано.

(Підпишіться на розсилку «Business of Food», щоб щотижня дізнаватися, як світ забезпечує себе продовольством в умовах мінливої економіки та клімату.)

«Щодня ми отримуємо запити з усього світу», — сказав Вільям Рейд, менеджер з торгівлі пшеницею в CBH Group, одній з провідних зерноторговельних компаній Австралії. «Ми надзвичайно завантажені. Нам доводиться обмежувати частину попиту, оскільки ми просто не можемо продовжувати втрачати такі обсяги пшениці».

Поставки з інших ключових зернових регіонів також обмежені. Посухи знизили врожайність пшениці та кукурудзи в США, а врожай у Європі постраждав від цьогорічних спекотних хвиль. Очікується, що криза загостриться цього місяця, оскільки країни, які вичерпують свої резерви, активізують закупівлі, а збір врожаю в Південній півкулі ще не розпочався.

Ця пора року збігається з піком літнього сезону експорту врожаю, і уряди Росії та України поспішають забезпечити маршрути вивезення своїх зернових. Обійти Чорне море складно, оскільки пропускна здатність в інших регіонах обмежена, недостатньо розвинена або дорожча.

Під час саміту БРІКС в Індії цього місяця міністр сільського господарства Росії Оксана Лут намагалася заспокоїти ситуацію, заявивши, що мільйони тонн російського зерна відвантажуються через Казахстан або Балтійське та Каспійське моря. Країна також звертається до Далекого Сходу, щоб вивезти зерно.

Але це має свою ціну. Хоча обсяги російського зерна, що транзитом проходять через країни Балтії, різко зросли, це зараз змушує Латвію та Литву розглядати можливість введення обмежень. Водночас використання Далекого Сходу додає тисячі миль залізничних перевезень, що є дорожчим, ніж морські перевезення.

«Це болючіше і страшніше для ринку зерна, ніж блокада Ормузької протоки для нафтового ринку», — зазначив Євген Карабанов, голова аналітичного комітету Зернового союзу Казахстану, який імпортує російську пшеницю суходолом. «Ніхто не може швидко наростити виробництво зерна в інших регіонах настільки, щоб замінити втрачені обсяги».

Торгівля пшеницею відбувається з невеликою націнкою, тому вартість транспортування може стати вирішальним фактором у укладенні угоди. Щоб пом’якшити наслідки, Росія планує тимчасово скасувати експортні мита на зерно та пропонує субсидії для стимулювання залізничних перевезень до альтернативних портів.

Але навіть якщо альтернативні маршрути й запрацюють, уникнути Чорного моря, на яке припадає понад 70 % російського експорту зерна, не вдасться. А якщо й з’явиться мирний план, на відновлення інфраструктури знадобляться місяці, а то й роки.

Можна стверджувати, що Україна має ще більшу проблему. Порти навколо Одеси, яка регулярно піддається обстрілу російськими ракетами та дронами, зазвичай обробляли близько 90 % її експорту зерна.

Експорт впав до чотирирічного мінімуму

Тим часом поставки сільськогосподарської продукції приносять понад половину експортних доходів країни, а її бюджет уже перебуває під тиском. Цього місяця новий прем’єр-міністр України охарактеризував стан державних фінансів як «близький до критичного».

Новий урожай заповнює сховища, що пригнічує ціни на внутрішньому ринку та змушує фермерів зазнавати значних збитків. Зберігальні потужності України можуть бути заповнені вже на початку листопада, і деякі фермери змушені використовувати пластикові мішки для зерна.

Київ намагається розширити відвантаження через румунський порт Констанца, хоча низький рівень води в Дунаї ускладнює ці зусилля, а альтернативні маршрути — переважно вздовж узбережжя Румунії та Болгарії — також перевантажуються.

За даними моніторингу суден, зібраними компаніями Kpler та Bloomberg, навколо українських портів на Дунаї накопичилася черга з приблизно 80 суден — переважно невеликих — оскільки судноплавство змушене оминати основні глибоководні термінали на Чорному морі.

Автомобільні та залізничні шляхи стали важливими маршрутами, але й тут виникають проблеми. Оскільки чоловіки потрібні на передовій, українським водіям можуть не дозволити виїхати з країни, а ті, хто отримає дозвіл на виїзд за кордон, можуть вирішити не повертатися.

Болгарський торговець Преслав Райков зіткнувся із затримками під час перевезення українського соняшникового насіння та олії до Болгарії. «Після того, як вантажівка перетинала кордон із Молдовою чи Румунією, залежно від маршруту, водій просто залишав вантажівку й тікав», — розповів Райков. «Водії втікали, залишаючи вантажівку з вантажем. Продавці були змушені шукати заміну водієві».

Україна також має понад десяток залізничних прикордонних переходів із сусідніми країнами ЄС, зокрема з Польщею, Угорщиною та Словаччиною, але вони навіть близько не можуть повністю замінити Одесу. Наразі щодня кордон можуть перетинати близько 180 вагонів із зерном, що дорівнює приблизно 10 000 тонн зерна. «Це просто ніщо», — сказав Микола Горбачов, голова Української зернової асоціації, яка представляє інтереси галузі.

Цього разу західні сусіди України також виявляють менше ентузіазму щодо надання допомоги. Наступного року в Польщі мають відбутися вибори, і прем’єр-міністр Дональд Туск, ймовірно, двічі подумає, перш ніж пом’якшувати будь-які обмеження на імпорт зерна. Навіть питання про дозвіл на транзит через Польщу є чутливим, оскільки Україна є ключовою лінією розмежування між урядом та націоналістичною опозицією.

«Сам транзит є для польських фермерів настільки ж небезпечним, як і постачання українського зерна на польський ринок», — зазначив Міхал Колодзейчак, який очолював антиукраїнські протести фермерів у 2023 році.

Навіть попри те, що ЄС підтримує експорт зерна з України через альтернативні транзитні маршрути, ніщо не може замінити обсяги, які можна перевезти морем, зазначила верховна представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас. Вона попередила про черговий «глобальний шок у сфері продовольчої безпеки».

Наразі продовольча інфляція є досить помірною, хоча очікується, що до кінця року вона почне зростати. Постачання вже були вразливими через стрімке зростання цін на добрива та паливо, спричинене війною в Ірані. Потужний Ель-Ніньо ще більше ускладнює ситуацію. «Ми стикаємося з кількома потрясіннями одночасно», — зазначив Велш із CSIS.

Коли у 2010 році лісові пожежі та посухи змусили Росію заборонити експорт пшениці, це спричинило стрибки цін на продовольство, що стало одним із чинників «Арабської весни».

Цього разу залежність Африки та Близького Сходу від російського зерна є ще більшою, ніж тоді. Багато провідних країн-імпортерів у світі зберегли програми субсидування, щоб хліб залишався доступним за ціною, а недороге чорноморське зерно є основним джерелом постачання.

Залежність від Чорного моря

На Росію та Україну припадає близько половини імпорту пшениці до Єгипту. Приблизно дві третини домогосподарств мають право на субсидований хліб, і Єгипет не підвищував ціни з 2024 року. За словами Тарека Саїда Хассанеїна, голови Палати зернової промисловості при Федерації єгипетських промисловців, обвал поставок із Чорного моря спричинив стрімке зростання цін на борошно.

Це негативно позначається на пекарях, які й без того перебувають під тиском високих витрат на енергоносії та робочу силу, а ще змушені підтримувати стабільні ціни на несубсидований хліб. За словами Халіда Мохамеда, власника мережі пекарень у Каїрі, через високу вартість життя попит залишається низьким.

«Громадянам важко, — сказав Мохамед. — Люди ледве можуть забезпечити себе їжею».

На щастя, цього року в Єгипті був хороший урожай пшениці, що зменшило потребу в імпорті. За словами Хассанеїна, уряд має достатніх запасів для забезпечення споживання субсидованого хліба до лютого.

Під час зустрічі з Путіним президент Єгипту Абдель-Фаттах Ель-Сісі закликав докласти зусиль для стабілізації ситуації, щоб забезпечити безперебійні поставки з Росії та України.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган висловився ще чіткіше під час зустрічі з Путіним у Киргизстані на початку цього місяця. «Ми маємо вирішити цю проблему, бо збитки, які вона спричиняє, зростають», — сказав він.

Туреччина, ще один великий покупець російської пшениці, сподівається домогтися укладення нової угоди, подібної до «Чорноморської зернової ініціативи» щодо українського зерна, укладення якої вона допомогла організувати у 2022 році. Вона підготувала пропозицію та підтримує контакти з обома сторонами.

Ціни на пшеницю цього місяця падають на тлі сподівань, що мирне врегулювання сприятиме відновленню поставок із Чорного моря. Однак ринки недооцінюють ризики, попередили аналітики Bloomberg Intelligence. Фермери в Росії та Україні вже висівають пшеницю для врожаю наступного року, і перші ознаки свідчать про те, що вони скорочують посівні площі, що позначиться на запасах зерна у 2027 році.

Незважаючи на новий раунд «челночної» дипломатії між Москвою та Києвом, який цього місяця провели переговірники президента США Дональда Трампа, обидві країни продовжують завдавати руйнівних ударів.

Вуонг із В’єтнаму не має ілюзій. Він не розраховує на будь-який мирний план у найближчому майбутньому. Він не очікує, що ціни на пшеницю повернуться до норми принаймні до березня, незалежно від того, що відбуватиметься у Чорному морі. Хоча його компанія й візьме на себе частину витрат, пов’язаних із глобальними перебоями, уникнути зростання цін на такі продукти першої необхідності, як борошно, не вдалося.

До початку цього місяця він перебував у напрузі, відстежуючи місцезнаходження свого болгарського зерна, але тепер, коли він отримав американську пшеницю, а друге болгарське судно пройшло через Аденську затоку, він почувається спокійніше. Проте доля одного вантажу все ще залежить від того, що відбуватиметься у Чорному морі. «Продавець попросив продовжити термін поставки, щоб мати більше часу, — сказав він, — чекаючи, що в Одесі станеться якесь диво».

Джерело: bloomberg.com