«Економічні стимули обмежені»: що насправді пропонує Росія Африці?

Африканські країни зважують політичні стимули, оскільки Москва пропонує обмежені економічні вигоди порівняно з Китаєм та Заходом.

Зберегти Поділитися У 2019 році я поїхав до палацу Беренго, що неподалік від Бангі, щоб взяти інтерв’ю у російських найманців.

Колись це була резиденція Жана-Беделя Бокасси, самопроголошеного імператора Центральноафриканської Республіки, а тепер її займали бойовики з «Групи Вагнера».

Одне з перших, про що вони мені розповіли, стосувалося не країни, яку вони приїхали захищати, а країни, яку вони залишили.

Рекомендовані матеріали

Чоловік на ім’я Володимир потиснув мені руку.

«Росія повернулася до Африки», — сказав він.

Сім років по тому засновник «Вагнера» Євген Пригожин помер.

У Сахелі «Вагнер» поступився місцем «Африканському корпусу», який контролюється Міністерством оборони Росії.

Москва веде війну в Україні, куди вербують африканців, деяких — під хибними приводами.

Розслідування організації «Журналісти за справедливість» зафіксувало 502 загиблих африканців станом на червень 2026 року.

У Дуалі, Камерун, я зустріла Маму Регіну, очі якої були червоними від сліз, що вона ледве стримувала.

Її син Мойсей поїхав до Росії воювати.

Його портрет висів на стіні.

«Такий гарний», — прошепотіла вона.

Як і безліч інших сімей, вона чекає на його тіло.

Вкотре африканці оплакують чоловіків, загиблих у чужій війні на іншому континенті, далеко від дому.

У горі деякі звернулися до невеликої, але зростаючої російської православної церкви.

Її камерунський пастор навчався у Санкт-Петербурзі.

Він каже, що перебуває тут, аби проповідувати «добру новину».

Саміт «Росія–Африка»

Африканські лідери збираються в Москві на Саміт «Росія–Африка».

У 2019 році 43 африканські глави держав та урядів взяли участь у першому саміті в Сочі.

У 2023 році в Санкт-Петербурзі, після вторгнення Росії в Україну, прибули лише 17 глав держав.

Путін запропонував шістьом африканським країнам безкоштовне зерно, яке Росія згодом доставила.

Цього року Кремль очікує на делегації з 48 країн, серед яких 22 глави держав.

«Економічні стимули для участі у російському саміті набагато обмеженіші», — зазначає Беверлі Очіенг, аналітик із Дакара.

За її словами, порівняно із самітами «США-Африка» та «Китай-Африка», Москва пропонує менше великих інвестиційних зобов’язань.

«Політичні стимули для участі є головними причинами, чому ці країни там присутні».

Військовим урядам Малі, Буркіна-Фасо та Нігеру Росія пропонує щось більш нагальне: підтримку для збереження влади.

Францію витіснили; на її місце прийшла Росія.

Проте збройні угруповання продовжують нападати, а організація «Human Rights Watch» звинуватила сили «Африканського корпусу» в Малі у вбивствах цивільних осіб та катуваннях затриманих.

Радянський Союз під час деколонізації підготував покоління африканських офіцерів, політиків та студентів.

Очіенг вивчила російську мову в посольстві в Кенії.

За її словами, Москва досі може розіграти карту «ми вас не колонізували».

Але Росія стикається із західними санкціями і шукає економічних можливостей у своїх відносинах з африканськими країнами.

У Малі розпочалося будівництво золотопереробного заводу за підтримки російської групи «Ядран»; малійська держава володіє 62-відсотковою часткою.

У Гвінеї російський алюмінієвий гігант «Русал» експлуатує бокситові копальні та завод з виробництва глинозему.

У Нігері дочірні компанії «Росатома» обговорюють з урядом проекти з видобутку урану після придбання шахти, яку раніше експлуатувала французька компанія «Орано».

Окрема спроба продати існуючі запаси урану досі залишається предметом суперечок.

Раніше цього місяця Путін заявив, що мета Росії полягає не в тому, щоб «щось вкрасти в Африки», а в тому, щоб «розвиватися разом».

Обсяг торгівлі Росії з Африкою у 2025 році становив близько 28 млрд доларів, тоді як у Китаю — 348 млрд доларів.

У 2024 році Європейський Союз обмінявся з Африкою товарами на суму майже 355 млрд євро (395 млрд доларів).

Сергій Еледінов, колишній російський офіцер та аналітик з питань безпеки, вбачає пастку у військових угодах Росії в Африці.

Забезпечуючи підтримку урядів, Москва може дати їм можливість шукати альтернативи.

«Виживання не породжує лояльності, — каже він.

— Воно створює варіанти вибору».

Очіенг також застерігає від того, щоб плутати російські прапори на демонстраціях із широкою підтримкою.

Вони не означають, що «всі африканці просто сидять склавши руки й підтримують Росію», — зазначила вона.

На її думку, для Москви цей саміт є нагодою продемонструвати свою незмінну «політичну значущість», навіть якщо Захід дедалі частіше розглядає її як державу-парію.

Джерело: www.aljazeera.com/features/2026/10/29/wagners-shadow-looms-as-russia-reshapes-african-military-alliances