Вимога американців була жорстокою. Президент Володимир Зеленський сподівався представити свою пропозицію надати Америці доступ до рідкісних корисних копалин України безпосередньо Дональду Трампу. Коли міністр фінансів США Скотт Бессент прибув до Києва за кілька днів до Мюнхенської конференції з питань безпеки, що відбудеться цими вихідними, пан Зеленський сподівався, що він говоритиме про подальшу фінансову підтримку. Натомість українському президенту несподівано вручили меморандум. У ньому містилася вимога надати Україні всі мінеральні багатства країни. За словами трьох джерел, обізнаних з перебігом переговорів, у пана Зеленського була «година» на те, щоб погодитися.
Незвичний до такої прямоти, український президент відмовився і переніс дискусію на Мюнхенську конференцію. Там американці натиснули ще раз, вимагаючи від України заставити природні ресурси «на 500 мільярдів доларів» в якості повернення боргу за нібито вже надану військову допомогу. До кінця суботи, 15 лютого, українська команда домовилася про відстрочку виконання вироку і погодилася розпочати переговорний процес. На прес-конференції в Мюнхені пан Зеленський застеріг, що американська пропозиція не містить жодних гарантій безпеки, яких потребує Україна. «Ми можемо думати про те, як розподілити ресурси, коли будуть зрозумілі гарантії безпеки», – сказав він.
Ідея відкриття доступу до рідкоземельних корисних копалин України для американських компаній виникла в «плані перемоги» пана Зеленського, який складався з п’яти пунктів і був представлений тодішньому президенту Джо Байдену і кандидату пану Трампу в жовтні. План передбачав послугу за послугу: українські ресурси в обмін на допомогу Америки у розбудові того, що вона називала «неядерним стратегічним стримуванням». Адміністрація Байдена вважала цей план дико нереалістичним, не в останню чергу через запит на крилаті ракети «Томагавк», і відхилила його. Пан Трамп, як тепер з’ясовується, з більшим ентузіазмом сприйняв цю ідею, хоча, схоже, прочитав лише її першу половину.
Вважається, що Україна, яка розташована на геологічному щиті розміром з Британію – він простягається від кордону з Білоруссю на північному заході до Донбасу на сході, – містить величезні запаси рідкоземельних мінералів, які зараз життєво необхідні для високотехнологічного виробництва. Геологія вказує на багаті поклади берилію, графіту, гафнію, германію і галію, які використовуються для виробництва напівпровідників, акумуляторів, реакторів та іншого високотехнологічного обладнання, такого як медичні томографи. Для адміністрації Трампа головним інтересом є титан і літій.
Україна вже постачає 4-7% світового титану, який використовується для виробництва фарб та аерокосмічної промисловості, і володіє 10-20% світових запасів. Руду видобувають у шахтарських містечках радянських часів, таких як Іршанськ у Житомирській області (на фото). Тим часом на території, яку досі контролює Україна, є чотири відомі родовища літію, критично важливого для виробництва акумуляторів для електромобілів. Найкорисніше з цих родовищ розташоване в Шевченківському в Донецькій області, всього за 5 км від лінії фронту. Інше знаходиться в Бердянську Запорізької області, яка перебуває під російською окупацією. The Economist розуміє, що Росія, можливо, запропонувала команді Трампа негласний доступ до цих ресурсів.
Українські метали, такі як титан, можуть допомогти Америці зменшити залежність від Китаю та Росії. Але видобуток на нових родовищах вимагатиме серйозних інвестицій – і не всі вони будуть рентабельними. Визначити, де копати, буде досить складно. Після розпаду Радянського Союзу 30 років тому мало що було досліджено, каже Ілля Кравчук, геолог. «Україна може сказати, що може запропонувати [Америці] все, що завгодно, але насправді вона не знає, що тут знаходиться». Подальші ускладнення пов’язані з місцевими олігархами, деякі з яких вже мають частки в цій галузі, повільною українською бюрократією і тим, що багато інформації про галузь досі є державною таємницею.
Не одразу зрозуміло, як українське законодавство може дозволити американський контроль над мінеральними ресурсами. Згідно з Конституцією, вони належать українському народу. Високопоставлений український урядовець каже, що одним із шляхів може бути випуск облігацій і створення нової холдингової компанії – не американського уряду – для нагляду за видобутком корисних копалин. Андрій Ніколаєнко, народний депутат і колишній інсайдер галузі, який очолює парламентську групу з питань критичних металів, припускає, що цей складний процес може в кінцевому підсумку підірвати основні інтереси України. За його словами, видобуток українських корисних копалин вимагатиме значних, багаторічних інвестицій від будь-якого потенційного американського партнера, а це інвестиції в безпеку країни. «Це не магазин, який можна побудувати за тиждень».
Все це означає, що навіть якщо Україна погодиться на вимоги пана Трампа, пройде певний час, перш ніж американський президент зможе побачити дивіденди. «У найкращому випадку нові видобувні проекти можуть з’явитися до кінця його чотирирічного терміну, – каже пан Ніколаєнко. «Це не означає, що існуючі проекти не можуть бути відібрані в олігархів, хоча вони можуть щось сказати з цього приводу».
www.economist.com/europe/2025/02/16/team-trumps-shakedown-diplomacy
