Як тільки не називають Дарію Цвєк, про кулінарні книги якої знає кожна українська господиня! Найпоширеніші – королева смаколиків, галицька кулінарка, солодка пані… Себе вона називала просто – Дарка. Любила свою родину, любила створювати для неї затишок, частувати, опікати, щотижня влаштовувати недільні обіди. Казала: «Пам’ятайте одно: що традиція в’яже родину. Традиція в’яже сім’ю, державу… Бо є народи, що не мають традиції і позичають собі у других…».
При цьому пані Дарія була дуже активною жінкою: входила до Союзу українок у Станиславові, не лише кулінарила, а й третину життя вчителювала. «Завжди виділяла і виділяю жінок, у яких, окрім сім’ї та роботи, є щось важливе та цікаве в житті, які з добром ідуть до цього світу», – додавала знаменита галичанка. Зібрали про неї цікаві факти…
Донька галицьких інтелігентів
Дарія Цвєк (Маркевич) народилася на Тернопільщині у с. Гримайлів 10 жовтня 1909 року в інтелігентній родині Якова та Юлії Маркевичів. Батько Яків Маркевич, за спогадами доньки Мирослави, був неабияким танцюристом “високий, стрункий, незвичної фізіономії, дуже гарний, веселої, лагідної вдачі, вроджений аристократ”; працював у міністерстві скарбу Польщі. Мати Юлія – справжня красуня, була головою Союзу українок у с. Цуцилів; неабияк куховарила і всі свої уміння передала згодом донечці.
Дарія мала сестру Мирославу та брата Маркіяна, який помер дуже маленьким; закінчила Коломийську гімназію, була активною пластункою. Ще з дитинства маленька Дарка бувала з батьком у Варшаві на світських вечорах та зустрічах; там вчилася гарних манер та етикету.
В юності закохалася в учителя німецької мови гімназії “Рідної школи” Лева Цвєка. Познайомилися на балу у Львівській політехніці. Весілля справляли у Варшаві. У шлюбі у них народилося двоє доньок: Зоряна та Христина. Спочатку жили на Тернопіллі, потім оселилися у Станиславові (нині ‒ Івано-Франківськ). За освітою Дарія Цвєк була біологом, віддала 35 років педагогічній праці, багато дописувала в газети. А ще встигала грати в театрі, вміла музикувати на флейті, була членкинею Союзу українок у Станиславові ‒ словом, завжди намагалася бути в центрі культурного життя свого краю. Також учителювала на Львівщині, Тернопільщині, Івано-Франківщині. У воєнні роки працювала у лікарні на кухні.
Дарія Цвєк, за роки своєї багаторічної праці, старалася учням не ставити двійки, бо вважала, що така оцінка принижує дитину. Свої книги ілюструвала сама цікавими композиційними фотографіями і казала: “Звідки комусь знати, як я хочу подати свої страви…”. Отож, була чудовою дизайнеркою, мала чуття до тієї праці. Найбільше полюбляла пані Дарка куховарити, дуже багато рецептів дізнавалася від бабусі та мами, а почала їх записувати ще з 4 класу. Часто, ще замолоду, їздила по селах збирати матеріали, записувала гуцульські традиції та звичаї.
“Мої книжки – то мої діти”
Ще навчаючись у Коломиї, Дарія Маркевич познайомилась із Іриною Вільде (відома письменниця, авторка роману “Сестри Річинські”). Саме вона підштовхнула кулінарку видати окремою книгою зібрані переписи. У прямому сенсі не давала подрузі спокою… Але це того було варте! Перша книга Дарії Цвєк “Солодке печиво”, яка побачила світ у Львові 1961 року у видавництві “Каменяр”, розійшлася миттєво. Згодом було аж 9 перевидань цієї книги! Найновіше видання вийшло друком 2013 року (і до сьогодні перевидається) в успішному українському “Видавництві Старого Лева”. Мало хто знає, що певною мірою завдяки пані Дарії народилося це чудове видавництво, сьогодні відоме уже й у світі. Адже саме книга “Малятам і батькам” Дарії Цвєк стала першою успішною новинкою, яка була видана у “ВСЛ”. Ця ж книга 2002 року стала лауреатом у номінації “Українські художні та подарункові видання” і була визнана також книгою року. Головна редакторка та співзасновниця видавництва Мар’яна Савка ще мала щастя разом із авторкою переписів працювати над тим виданням, спілкуватися з нею.
Дарія Цвєк – символ української кухні
Без перебільшення, ім’я Дарія Цвєк стало символом української кухні і найбільш впізнаваним серед українських кулінарів. Проте треба пам’ятати про чудові книги з переписами, що виходили у 1910-1930-х роках минулого століття (книги Леонтини Лучаківської, Осипи Заклинської, Ольги Ліщинської та інших). Цілком логічно, що бабуся та мама Дарії Цвєк, від яких допитлива дівчинка пізнавала світ кулінарії, могли використовувати також ці книги. Бо досвід не набувається нізвідки… Цікаво, що в перевиданій книзі “Як добре й здорово варити” (2019) за редакцією Олени Кисілевської, що виходила друком у 1930-х роках, є переписи від матері Дарії Цвєк – Юлії Маркевич. Пані подала перепис “Підлива до роляди”.
Загалом у Дарії Цвєк вийшло сім книг, кожна стала бестселером. Окрім «Солодкого печиво»» вона уклала збірки рецептів «До святкового столу», «У будні та свята», «Для гостей і сім’ї», «Нашим найменшим», «На добрий вечір» і «Дітям і батькам».
«Мої книжки – то мої діти. Їх уже ціла шафка. Вони дуже гарні, в українському національному оформленні, з кольоровими фотографіями, з моїми ілюстраціями, бо я трохи малюю…», – казала колись сама пані Дарія про свою авторську бібліотеку.
Дарія Яківна жартувала, що може зробити страву навіть із попелу. І певно змогла б за потреби. В її книжках були й прості, й складні рецепти. Яблучна зупа, томатний суп з манними кубиками, пальчики з твердого сиру, желе чайне, варення з огірків, медівники, пампушки, струдлі, завиванці, пальчики, пінники, близько 30 видів солодких бабок з різними начинками.
Цікаво, що колись книги кулінарки неправильно підписували замість Цвєк – Цвек. Ось що з цього приводу казав її онук Андрій Матвіїшин в одному з інтерв’ю: “Прізвище можна було би написати “Цвях”. Там, де дідусь народився, то прізвище вимовляють м’яко”.
Всілякі легуміни
Книги Дарії Цвєк перекладали та видавали і в інших країнах. А листи від своїх прихильників авторка отримувала з усіх куточків України, і навіть з Європи. Цікаві переписи всіляких смаколиків й зараз використовують на кухні чимало галицьких відомих закладів. Та й удома у багатьох знайдуться книги відомої кулінарки із потертими сторінками та закладинками, в яких зберігаються найулюбленіші рецепти. Серед переписів пані Дарки кожен знайде щось для себе: є прості рецепти, є складні, а є й зовсім несподівані, як-от: яблучна зупа, пальчики з твердого сиру, желе чайне, яблука під піною, суп томатний з манними кубиками, відбивні з корейки, огірки тушковані, відбивні з чорносливом, варення з огірків. Із солодощів: сирники, медівники, пампушки, струделі, завиванці, бублики, пиріжки, тістечка, коржики, вафлі, рогалі, пальчики, пінники, горішки. А також близько 30 видів солодких бабок з різними начинками (суницями, лимоном, вишнями, мигдалем, сиром, горіхами, яблуками, зі сметанним кремом, повидлом…); а ще: баба пухка, терта, львівська, буденна, подільська, святкова, покутська, мазурки, кекси, шарлотки, налисники, млинці, оладки, омлети, киселі, суфле, желе, пляцки, морозиво, пудинги, малаї, джеми, ватрушки, кулеб’яки, фруктові салати, сиропи, мармелади… І це ще не весь перелік, бо, як бачимо, кулінарному талантові Дарії Цвєк не було меж. В одній зі своїх книг вона подає аж 38 способів приготування яєць.
Дарія Цвєк – перша фудстилістка
Вона демонструвала, що важливою є не лише страва, задоволення від смаку, а й естетичне задоволення. Пані Цвек особисто продумувала презентацію страв, композицію для його ілюстрації. «Звідки комусь знати, як я хочу подати свої страви», – пояснювала вона фотографам, з якими працювала над кожним фотографуванням. До речі, вони дуже любили з нею працювати, адже потім вона щедро пригощала своїми кулінарними шедеврами.
Особливу увагу вона приділяла сервіруванню. Скатертини, серветки й власні правила подачі, якими ділилася в книгах.
Ця жінка мала особливу методу у приготуванні страв, уміла з невеликої кількості продуктів приготувати щось вишукане і любила повторювати: “Не ведіться на рецепти, майте своє чуття”. Завжди наголошувала, що в будь-яку пору року на столі у господині неодмінно мають бути квіти.
Пані Дарія прожила 95 років
Вона померла у 2004 році, в оточенні родини, онуків та правнуків. За рік до смерті її нагородили Орденом княгині Ольги III ступеня. До останнього дня вона працювала, дописувала «Енциклопедію галицької думки», однак, на превеликий жаль, не встигла її завершити. Також пані Цвєк планувала книгу про дієтичне харчування.
Книги Дарії Цвєк перекладали та видавали в багатьох країнах, зараз їх майже неможливо купити. Тому якщо в когось із вас, україночки, залишилася від мами чи бабусі книга «Домашнє печиво» або «Для гостей та сім’ї» – бережіть її, це справжній раритет. Навіть сімейна реліквія.
