На околиці східного міста Покровськ дві жінки чекають на автобус. Як і більшість цивільних мешканців міста, вони вже встигли втекти в інші місця, але повернулися, щоб забрати деякі речі. Вони стоять біля забитої дошками автозаправної станції, яка ще кілька місяців тому була жвавою. Російські війська підкрадаються все ближче, і ось-ось розпочнеться повномасштабна битва за неї. На захід від Покровська вириті нові оборонні лінії, на які, якщо і коли він впаде, українські війська сподіватимуться відступити.
Вдалині видно шлейф диму, що здіймається вгору. Зараз росіяни знаходяться лише за вісім кілометрів від східної околиці Покровська. Але вони тримають на прицілі не лише цей стратегічний автомобільний і залізничний вузол. Перлина в короні Покровська – величезна сучасна шахта за 15 хвилин їзди на південний захід від міста. Неподалік села Удачне вона височіє над навколишніми полями. Минулого місяця вона зазнала перших жертв, пов’язаних із війною, коли під час обстрілу загинули дві жінки.
Донбас, колись безкрайній степ, був індустріалізований наприкінці 19-го століття, коли він був частиною Російської імперії і коли було виявлено, що на ньому лежать багаті пласти вугілля. Це вугілля живило металургійну промисловість. Коли Україна втратила половину Донбасу в 2014 році через підтримуваних Росією сепаратистів, втрата шахт означала втрату 80% вугільних покладів. А у 2022 році під час облоги Маріуполя було зруйновано два металургійні заводи міста, що призвело до руйнування металургійної галузі України. Один з них, «Азовсталь», став всесвітньо відомим завдяки тому, що українські війська влаштували там відчайдушну оборону.
Шахта в Покровську – далеко не старий радянський пережиток. Вона була відкрита в 1990 році і зараз належить компанії «Метінвест», що належить Рінату Ахметову, одному з найбагатших людей України. Метінвест також володіє двома маріупольськими металургійними комбінатами та однією з найбільших в Європі фабрик з виробництва коксівного вугілля в Авдіївці, яка була зруйнована минулого року. Тепер йому загрожує втрата і цієї шахти.
Широко поширена думка, що для російського керівництва атака на активи пана Ахметова, окрім підриву української економіки, має додаткову вигоду у вигляді помсти. До 2014 року олігарх був ключовим політичним та економічним гравцем на Донбасі та в Україні, і Кремль, безсумнівно, вважав, що він стане на бік сепаратистів і Росії. Коли він перейшов на бік України, вони розцінили це як зраду і наклали арешт на його майно. Сьогодні навіть блискучий стадіон, який він побудував у 2009 році для футбольної команди «Шахтар», що належить йому, стоїть покинутий.
Разом із суміжними заводами та адміністративними будівлями на Покровській шахті працює 6 000 осіб, з яких близько 1 000 – військовослужбовці Збройних сил. Це найбільша шахта з видобутку коксівного вугілля в Україні. Його вугілля, що використовується для виплавки залізної руди, є життєво важливим для решти металургійної промисловості країни. Цього року Метінвест сподівався видобути там 5,3 млн тонн вугілля. У 2023 році українські металургійні заводи виробили 6,2 млн тонн нерафінованої сталі. Однак у 2021 році, до втрати двох маріупольських заводів, Україна виробила 21,4 млн тонн. У 2021 році Україна була 14-м найбільшим виробником сталі у світі, але минулого року вона опустилася на 24-е місце.
За словами Андрія Бузарова, аналітика, росіянам навіть не потрібно захоплювати шахту, щоб придушити рештки української металургійної промисловості. У міру просування вони намагатимуться відключити електропостачання і обстріляти головну дорогу, якою вугілля доставляється на захід до решти металургійних заводів. Потім вони зроблять те ж саме на іншій меншій шахті з видобутку коксівного вугілля за 18 км на північ від Удачного в Добропіллі, вважає він.
До початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року сталь становила третину українського експорту. Відтоді економіка скоротилася на третину. Олександр Каленков, голова лобістської групи металургійної та гірничодобувної промисловості «Укрметалургпром», заявив на конференції минулого місяця, що втрата коксівного вугілля Покровська призведе до подальшого катастрофічного падіння виробництва сталі. «Цього року ми можемо досягти 7,5 млн тонн», – сказав він, але “у разі втрати Покровська це буде 2-3 млн тонн”.
Юрій Риженков, генеральний директор «Метінвесту», заявив у вересні в інтерв’ю Forbes Україна, що якщо Покровськ буде втрачено, компанія все ще зможе виробляти частину коксівного вугілля всередині країни, але решту буде змушена імпортувати, що зробить українську сталь занадто дорогою для деяких ринків. Як наслідок, галузь та уряд втратять доходи. Пан Риженков зазначив, що «дехто каже: “Дивіться, ми втратили Маріуполь і нічого не сталося”. Але це неправда. Ми втратили серйозну частину нашого ВВП. Просто нас зараз фінансують наші партнери, тому ми ще не усвідомили, що у нас стало набагато менше грошей у бюджеті. І тут була б така ж історія». І росіяни це знають.
https://www.economist.com/europe/2024/10/13/why-russia-is-trying-to-seize-a-vital-ukrainian-coal-mine
