Володимир Путін

Путін не домігся своєї «Ялти», але все одно задоволений

Думки

Два з половиною роки тому я писав про те, як відчайдушно російський президент Володимир Путін прагнув ще однієї «Ялти» — нового саміту трьох найвпливовіших лідерів світу, подібного до історичної зустрічі у Криму в 1945 році між Франкліном Д. Рузвельтом, Вінстоном Черчиллем і Йосипом Сталіним. Йому потрібно було повернутися на світову арену як глобальному гравцеві та покласти край іміджу ізгоя, який сформувався після його вторгнення в Україну.

Звісно, четверговий саміт у Шеньчжені з президентом Китаю Сі Цзіньпіном та президентом США Дональдом Трампом — це не зовсім та Ялта, про яку мріяв Путін. Але він все одно задоволений.

Його найбільшим успіхом є відео, яке ми всі бачили: Трамп підходить до Путіна і каже: «Він мій друг».

Чому це має значення? Тому що це надсилає неймовірно потужний сигнал усій російській еліті: що б Путін не робив, йому все сходить з рук. Він і досі найрозумніший, найдосвідченіший і просто найвидатніший політик у Росії. Альтернативи йому немає. Навіть після майже п’яти років війни проти України він не є міжнародним ізгоєм. Навпаки, він — друг президента США.

І це попри те, що Путін демонстративно відкидає кожну пропозицію щодо мирного врегулювання. Він вигадує безглузді виправдання, водночас підлещуючись Трампу, неодноразово звинувачуючи колишнього президента Джо Байдена в тому, що той нібито розпочав війну в Україні, та звинувачуючи президента України Володимира Зеленського в тому, що той не хоче миру.

Сі також дав чітко зрозуміти, що нинішня конфігурація аж ніяк не є копією Ялтинського тріо у складі Сталіна, Рузвельта та Черчилля. Під час групового фото Сі досить владно вказав Путіну його місце — не поруч із самим Сі, а поруч із першою леді Китаю.

Іншими словами, Путін є явно молодшим партнером Китаю. Про це йому неодноразово нагадували протягом усього візиту.

Заключна декларація, оприлюднена після тристороннього саміту, є справді примітним документом. Складається враження, ніби її написали спеціально для російського президента. Вона містить чотири пункти, кожен з яких має для нього особливе значення. Для решти світу вони є не більше ніж розмитими загальними фразами. Для Путіна ж кожен із них має величезне значення.

По-перше, у декларації зазначається, що лідери трьох країн погоджуються, що Міжнародний кримінальний суд (МКС) «не повинен зловживати [своєю] юрисдикцією». Кому це насправді важливо? Путіну, звісно. МКС видав ордер на його арешт.

Наступний пункт стверджує, що в ядерній війні не може бути переможців. На кого це спрямовано? Знову ж таки, на Путіна. Уже кілька років російська пропаганда невпинно стверджує, що Росія може і повинна виграти ядерну війну, і що якщо Росія завдасть ядерного удару по Європі, американці не втрутяться.

Цією заявою Трамп нібито благає Путіна: «Будь ласка, не завдавайте ядерного удару. Натомість ми не визнаватимемо МКС та ордер на ваш арешт».

Третій пункт стосується всіх, але особливо — Путіна. У ньому йдеться про те, що глобальні потоки нафти та нафтопродуктів не повинні перешкоджатися.

Нафта важлива для всіх, але для Путіна експорт нафти є абсолютно критичним для його виживання. У січні цього року, коли ціни на нафту були низькими, російська економіка перебувала на межі краху. Потім Трамп розпочав війну в Ірані, ціни на нафту стрімко злетіли, і російська економіка відновилася.

Отже, заради власного політичного виживання Путін відчайдушно потребує, щоб Трамп не вводив руйнівних санкцій проти російського експорту нафти. Утримуючись від цього, Трамп фактично гарантує виживання Путіна.

Нарешті, у декларації висловлено незадоволення діяльністю Організації Об’єднаних Націй. У цьому питанні всі троє лідерів в основному дотримуються однакової позиції. Однак саме Путін зазнав найсуворішого засудження з боку Генеральної Асамблеї ООН. Її резолюції, що засуджують війну Росії проти України, були набагато рішучішими, ніж будь-яка критика на адресу Трампа чи Сі з боку Організації Об’єднаних Націй.

До речі, про війну в Україні в декларації взагалі не згадується.

Мабуть, найцікавіше в усьому цьому те, що для Путіна цей прийом, безсумнівно, є тріумфом, навіть якщо Сі не ставився до нього з такою повагою, на яку той, можливо, сподівався. Але це не означає, що Путін тепер готовий у відповідь взяти на себе будь-які зобов’язання.

Навпаки. Незважаючи на заяви Трампа, Путін абсолютно не має наміру укладати мир з Україною. Він також не має наміру йти на будь-які поступки Трампу.

На думку Путіна, Трамп вже досить давно є «кульгавою качкою» — ще задовго до проміжних виборів. Він не бачить сенсу йти на компроміс із лідером, який рано чи пізно покине Білий дім і якого замінить хтось інший.

За логікою Путіна, просто немає сенсу вести серйозні переговори з будь-якою адміністрацією США.

А от робити історичні фотографії, які чудово виглядають у російських пропагандистських шоу і ідеально впишуться в майбутні підручники історії Путіна?

Це зовсім інша справа. Це Путіну цілком підходить.

Джерело: atlanticcouncil.org

🌍 Як світ пише про Україну?

Ми збираємо новини з Reuters, BBC, Bloomberg та інших світових ЗМІ.
Коротко, факти, без фейків та зайвого галасу.

👉 Підписуйтесь у Telegram