Хірург Юрій Вороний Юрій Вороний

Юрій Вороний: від першої пересадки нирки у світі до життя в підвалі

Авторські статті
Хірург Юрій Вороний
Юрій Вороний

Юрій Вороний — український хірург, який майже на два десятиліття випередив світову медицину, здійснивши першу в історії задокументовану спробу пересадки нирки від людини до людини. Його ім’я мало б бути відомим далеко за межами України, а науковий прорив — стати предметом гордості на батьківщині. Проте замість світового визнання на нього чекали радянські репресії, професійні обмеження та роки забуття. Як лікар, який відкрив нову сторінку в історії трансплантології, опинився на межі бідності та чому його внесок досі залишається недооціненим в Україні?

Від університетської аудиторії до бою під Крутами: перші випробування Юрія Вороного

Будинок Вороних
Будинок Вороних у Журавці

Юрій Вороний, якого при народженні назвали Георгієм, з’явився на світ у 1895 році в селі Журавка на Чернігівщині.

Георгій Вороний
Георгій Вороний, видатний математик

Він зростав у родині, де наука посідала важливе місце. Його батько, Георгій Вороний, був знаним математиком і професором Варшавського університету.

Студент Юрій Вороний
Юрій Вороний – студент Київського університету

У 1913 році юнак вступив на медичний факультет Київського університету Святого Володимира. Однак здобувати освіту за звичним планом не вдалося: почалася Перша світова війна. Як студента-медика, Вороного призвали до царської армії. Там він долучився до роботи фельдшерського взводу, отримавши перший практичний досвід медичної допомоги в умовах війни.

Фронтове посвічення Юрія Вороного
Фронтове посвічення студента-медика Юрія Вороного

На тлі революційних подій у Києві Юрій познайомився з Вірою Нечаївською — учасницею Української Центральної Ради. Згодом вона стала його дружиною.

Коли Центральна Рада формувала медичні підрозділи, Вороний добровільно приєднався до перев’язувального загону. Так 16 січня 1918 року він опинився серед учасників бою з більшовицькими військами поблизу залізничної станції Крути. Майбутньому хірургу вдалося вижити й уникнути серйозних поранень.

Попри пережите, Юрій Вороний повернувся до навчання. У 1921 році він завершив медичну освіту в Київській державній медичній академії. Цей заклад постав унаслідок об’єднання медичних факультетів університету Святого Володимира, Українського народного університету та Жіночого медичного інституту.

Того ж року молодий лікар продовжив наукову підготовку, вступивши до аспірантури. Його науковим керівником став професор Євген Черняхівський. Попереду на Юрія Вороного чекала кар’єра, яка згодом принесла йому світове визнання.

Учитель і учень: як Євген Черняхівський вплинув на долю майбутнього хірурга

На початку 1920-х років хірургія переживала період стрімкого розвитку. Удосконалення методів асептики й антисептики, поява нових можливостей знеболення та досягнення патологічної анатомії поступово змінювали медицину. Хірурги отримували змогу оперувати органи й ділянки людського тіла, втручання в які ще донедавна вважалися надто небезпечними або практично неможливими.

Важливим проривом для розвитку трансплантології стали дослідження французького хірурга Алексиса Карреля. У 1912 році він отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини за роботи із судинного шва та пересадки кровоносних судин і органів. Розроблені ним методики дали змогу з’єднувати судини хірургічним шляхом і підтримувати кровопостачання пересаджених тканин. Це відкрило нові перспективи для операцій на внутрішніх органах.

Водночас науковці в різних країнах експериментували з пересадкою нирок. Упродовж 1910-х років німецькі лікарі Ернст Єгер і Вільгельм Ізраель опублікували низку досліджень, присвячених відновленню кровообігу в пересаджених нирках шляхом з’єднання їхніх артерій і вен із судинами системного кровотоку.

До цих пошуків долучилися й українські медики. У 1915 році молодий хірург Євген Черняхівський оприлюднив результати експериментів із трансплантації нирок на тваринах. Ці дослідження були надзвичайно сміливими для свого часу — як з погляду наукових задумів, так і з огляду на технічні можливості тогочасної медицини. Втім, більшість подібних операцій залишалися експериментами, оскільки їхні результати не дозволяли забезпечити тривале виживання піддослідних тварин.

Юрій Вороний
Юрій Вороний (стоїть третій зліва) – ординатор кафедри хірургії Київського медінституту, 1923 р

Саме в таке середовище наукових пошуків потрапив Юрій Вороний. У 1921 році, після завершення медичної освіти, він став аспірантом хірургічної кафедри та розпочав роботу в клініці професора Євгена Черняхівського. Вона розташовувалася в Києві на базі медичного закладу, який нині відомий як Київська міська клінічна лікарня №18.

Молодий лікар швидко зацікавився дослідженнями свого наставника. Трансплантологія тоді залишалася малодослідженою галуззю, а спроби пересаджувати життєво важливі органи були справжнім викликом для медицини.

Євген Черняхівський був не лише талановитим хірургом і керівником клініки, а й одним із тих, хто докладав зусиль до розвитку української медичної освіти. Обіймаючи посаду директора Київської державної медичної академії, він підтримував українізацію навчального процесу. Разом із братом Олександром Черняхівським, відомим гістологом, професор працював над створенням перших українськомовних медичних підручників для студентів.

Юрій Вороний поділяв патріотичні погляди свого наставника, а його зацікавленість хірургією та наукова наполегливість привернули увагу професора. Протягом кількох років вони разом працювали з пацієнтами, досліджували можливості переливання крові та продовжували експерименти з пересадки органів. Саме ця співпраця стала важливим етапом у становленні Вороного як хірурга-дослідника.

Таємниця переїзду до Харкова: чи врятував учитель свого найкращого учня?

У 1923 році Юрій Вороний отримав посаду асистента хірургічної кафедри в Києві. Проте вже за три роки його професійний шлях несподівано змінив напрямок: у 1926 році молодий лікар переїхав до Харкова, де продовжив роботу під керівництвом професора Володимира Шамова.

На перший погляд, причини такого переїзду перспективного київського хірурга залишалися незрозумілими. Однак згодом розсекречені архівні матеріали КДБ дали змогу по-іншому поглянути на ці події

Зокрема, зі свідчень професора Олександра Черняхівського під час допиту випливало, що Вороного направили до Харкова з особливим завданням — очолити процес українізації медичного інституту.

Водночас існує припущення, що за цим кадровим рішенням могла стояти й інша причина. Імовірно, професор Євген Черняхівський прагнув убезпечити свого талановитого учня від переслідувань, які дедалі сильніше охоплювали українське наукове середовище. Переведення до Харкова могло стати для Вороного способом уникнути небезпеки, що насувалася на його київських колег.

Побоювання виявилися небезпідставними. У 1929 році професора-гістолога Олександра Черняхівського та його дружину Людмилу Черняхівську-Старицьку заарештували у справі Спілки визволення України. Це була сфабрикована радянськими каральними органами справа, спрямована проти української інтелігенції, зокрема науковців, письменників і діячів культури.

Репресії торкнулися й хірурга Євгена Черняхівського. Його усунули від роботи в інституті та позбавили можливості займатися медичною практикою. Українська медична школа втрачала своїх провідних представників, а науковці опинялися під загрозою арештів і переслідувань.

Від Харкова до Херсона: новий етап у кар’єрі майбутнього піонера трансплантології

Юрій Вороной
Юрій Вороной, 1330 роки

У другій половині 1920-х років Юрій Вороний працював у Харкові, поєднуючи практичну хірургію з науковими дослідженнями. Його особливо цікавила трансплантація органів. У 1930 році він провів експериментальну операцію з пересадки нирки тварині, продовживши дослідження, які могли відкрити нові можливості для медицини.

Однак професійне зростання Вороного в Харкові, ймовірно, ускладнювало його походження з українського патріотичного середовища та зв’язки з діячами, які згодом зазнали репресій. У 1930 році хірурга направили до Херсона. Там він мав очолити хірургічний напрям у районній лікарні, що входила до структури Харківського інституту невідкладної хірургії.

На новому місці Юрій Вороний швидко зарекомендував себе як висококваліфікований лікар. До нього зверталося чимало пацієнтів, а велика кількість практичної роботи давала змогу постійно вдосконалювати професійні навички та накопичувати хірургічний досвід.

Проте переїзд до Херсона не означав відмови від наукових амбіцій. Навіть за щільного робочого графіка Юрій Вороний знаходив час для поїздок до Харкова, де продовжував експериментальні дослідження разом із професором Володимиром Шамовим. Практична медицина в Херсоні та наукова робота в Харкові стали двома важливими напрямами його діяльності.

Операція, яка випередила свій час: перша спроба пересадки нирки людині

31 березня 1933 року до лікарні в Херсоні доправили 26-річну жінку, яка намагалася накласти на себе руки, випивши розчин ртуті. Причиною такого вчинку стали серйозні проблеми у стосунках із чоловіком. Отруєння спричинило стрімке погіршення роботи нирок, і стан пацієнтки швидко ставав критичним.

Юрій Вороний
Юрій Вороний на операції

Розуміючи, що звичайні методи лікування можуть виявитися безсилими, 3 квітня хірург Юрій Вороний наважився на надзвичайно сміливий крок. Він вирішив пересадити жінці нирку померлої людини. Донором став чоловік, який напередодні загинув від тяжкої черепно-мозкової травми, несумісної з життям.

Під час операції Юрій Вороний під’єднав донорську нирку до стегнових кровоносних судин пацієнтки. Для відведення сечі хірург сформував спеціальну норицю в ділянці стегна. Уже через кілька годин після завершення втручання з неї почали виділятися перші краплі сечі. Це було надзвичайно важливою ознакою: пересаджений орган отримував кровопостачання і принаймні спочатку зберігав здатність виконувати свою функцію.

Наступного дня стан жінки дещо покращився, що давало лікарям підстави сподіватися на успіх. Однак увечері ситуація різко змінилася. Вранці 5 квітня пацієнтці стало значно гірше, а із сечовідної нориці почала виділятися темно-бура сеча з домішками крові. За кілька годин жінка померла.

Сучасна медицина пояснює такий перебіг подій тяжкою імунною реакцією організму на чужорідний орган — відторгненням трансплантата. Вона могла спричинити порушення роботи пересадженої нирки та подальшу поліорганну недостатність.

Проте в 1933 році лікарі ще не мали необхідних знань про механізми імунологічної сумісності тканин і засобів для запобігання відторгненню. Трансплантологія перебувала на початковому етапі розвитку, а медицина ще не володіла сучасними антибіотиками та препаратами для пригнічення імунної відповіді. Тому смерть пацієнтки тоді пов’язували передусім із тяжким отруєнням ртуттю та ускладненнями після переливання крові.

Від невдалої операції до світового визнання: як українець змінив історію трансплантології

Юрій Вороний
Ю. Вороний

Докладний опис незвичайної операції Юрій Вороний опублікував у 1934 році. Матеріали дослідження з’явилися в італійському медичному журналі Minerva Chirurgica, а також у виданні «Праці Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії».

Ця публікація закріпила за українським хірургом особливе місце в історії світової медицини. Вороний став першим лікарем, який задокументував спробу пересадки цілого органа від однієї людини іншій. Хоча пацієнтку не вдалося врятувати, а трансплантацію за сучасними критеріями не можна назвати успішною, саме це втручання стало важливою віхою у становленні трансплантології.

До перших успішних пересадок нирки, після яких пацієнти змогли жити тривалий час, медицина прийшла лише через два десятиліття. Це стало можливим завдяки розвитку імунології та появі перших методів боротьби з відторгненням пересаджених органів. Хірургічна техніка вже дозволяла виконувати такі операції, однак наука ще мала знайти спосіб подолати реакцію організму на чужорідні тканини.

Навіть через багато років після історичного втручання Вороного залишається дискусійним одне важливе питання: де саме відбулася операція — у Харкові чи Херсоні?

Однозначної відповіді на нього досі немає. У науковій публікації місцем роботи хірурга зазначена херсонська лікарня. Однак це не обов’язково означає, що саме там проводили операцію: назва установи могла вказувати на місце його професійної діяльності на той час. До того ж в оригінальному рукописі Вороного конкретне місце проведення втручання не зазначене. Тому остаточно встановити, у якому саме місті відбулася ця подія, поки не вдалося.

Світовий прорив і забуття на батьківщині: як радянська система зламала кар’єру Юрія Вороного

Юрій Вороний
Хірург Юрій Вороний

Здавалося б, після історичної операції Юрій Вороний мав би здобути міжнародне визнання та стати одним із найвідоміших хірургів свого часу. Його експеримент випередив можливості медицини на десятиліття. Проте реальність виявилася зовсім іншою. Закритість радянської системи, політичні переслідування та складні життєві обставини не дали українському хірургу отримати заслужену славу.

У другій половині 1930-х років Юрій Вороний повернувся до Харкова, де очолив кафедру хірургії стоматологічного інституту. Водночас можливості займатися повноцінною хірургічною практикою були для нього обмеженими. Замість продовження масштабних досліджень, які могли б змінити медицину, він опинився в умовах, далеких від тих, на які заслуговував його талант.

Додатковим ударом стали репресії проти родини. Трагічно склалася доля його брата Олександра — також талановитого хірурга, який керував великою районною лікарнею в Яготині на Київщині. У 1938 році його заарештували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності та відправили на заслання до північних районів СРСР.

Для Юрія Вороного арешт брата став не лише особистою трагедією, а й обставиною, яка могла негативно позначитися на його власному становищі. Коли розпочалася Друга світова війна, хірург залишився в Харкові, який згодом окупували нацистські війська. Навіть за таких умов він не припинив медичної роботи та продовжував оперувати.

Брат Юрія Вороного Олександр
Олександр Вороний

У 1946 році Олександр Вороний помер у радянських таборах. Офіційною причиною смерті назвали інсульт. Для його родини це стало ще одним непоправним ударом.

Юрій Вороний
Юрій Вороний

Після завершення війни становище Юрія Вороного залишалося складним. Перебування на окупованій території та родинні зв’язки з людиною, засудженою за контрреволюційною статтею, створювали перешкоди для професійного зростання. Хірург, який першим у світі здійснив задокументовану спробу пересадки нирки людині, працював звичайним лікарем-урологом в одній із лікарень Житомира.

Лише у 1950 році Вороному вдалося повернутися до Києва. Він влаштувався до Інституту експериментальної біології, однак побутові умови були вкрай скрутними: певний час лікар навіть мешкав у підвалі установи. За переказами, отримати належне житло йому допомогла операція, проведена партійному діячеві. Вдячний пацієнт посприяв виділенню хірургові квартири.

У Києві Юрій Вороний працював до кінця життя. Він помер у 1961 році, а поховали видатного хірурга на Байковому кладовищі.

Могила Юрія Вороного
Могила Юрія Вороного та його дружини

Попри історичне значення його досягнення, ім’я Юрія Вороного й досі залишається недостатньо відомим широкій аудиторії в Україні. За радянських часів його науковий внесок замовчували, а політичні обставини не сприяли вшануванню лікаря, який мав складну біографію та був пов’язаний з українським національним рухом.

Після відновлення незалежності ситуація змінилася не так суттєво, як можна було очікувати. Значна частина досліджень про Вороного з’являлася за кордоном, а його ім’я частіше згадували на міжнародних медичних конференціях, ніж у публічному просторі України.

Меморіальні дошки на честь Юрія Вороного
Меморіальні дошки на честь видатного українського хірурга Юрія Вороного

Не надто помітним виявилося й увічнення пам’яті хірурга. Навіть після перейменувань у межах декомунізації його ім’ям не назвали вулиці чи провідні медичні установи. Про людину, яка зробила один із перших великих кроків у розвитку трансплантології, нагадують лише окремі меморіальні дошки, зокрема в Харкові та Херсоні.

Про ще одну українку, яка пішла за своєю мрією та стала першою жінкою-лікаркою в Австро-Угорщині, читайте в нашій статті про Софію Окуневську.

🌍 Як світ пише про Україну?

Ми збираємо новини з Reuters, BBC, Bloomberg та інших світових ЗМІ.
Коротко, факти, без фейків та зайвого галасу.

👉 Підписуйтесь у Telegram

Тетяна
Авторка статей на блозі "Медіабрама Новини"

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *