Європа готується до майбутньої війни, яку Росія вже веде

Протягом восьми місяців після того, як у вересні 1939 року Франція та Велика Британія офіційно оголосили війну Німеччині, відбувалося напрочуд мало. Цей період увійшов в історію як «фіктивна війна»: дивна перерва, під час якої жителі Західної Європи нібито воювали, хоча насправді жили в мирі. (На жаль, недовго.) Сьогодні Європа опинилася в протилежній скрутній ситуації. Теоретично жодна частина континенту на захід від України не перебуває у стані війни з Росією. Але мир уже не той, що раніше. Місяць за місяцем наймані Кремлем маріонетки атакують європейські аеропорти дронами, саботують залізничні лінії, підпалюють торгові центри, погрожують керівникам оборонних компаній, зламують комп’ютерні системи та поширюють у соціальних мережах дезінформацію, що підриває бойовий дух. Ніщо з цього не є традиційною війною — але й не схоже на відсутність війни. Назвемо це «фіктивним миром». Росія постійно тримає Європу в стані нестабільності, демонструючи занадто велику войовничість, щоб її ігнорувати, але недостатню, щоб спровокувати прямі заходи у відповідь.

Війна і мир, якщо запозичити російське висловлювання, раніше були взаємовиключними поняттями. Сьогодні в Європі вони існують одночасно. Це створює дилему: наскільки Європі слід турбуватися про загрози майбутнього вторгнення, а наскільки — про нинішню реальність агресії? З одного боку, континент готується до старомодної війни проти Росії, яку міг би впізнати Лев Толстой, із застосуванням артилерії та переміщенням військ (а в наш час — ще й ракет та дронів). З іншого боку, вона вже втягнута в інший вид конфлікту — той, що ведеться за допомогою саботажу та пропаганди. Небезпека полягає в тому, що Європа зациклюється на відкритій війні, яку Росія може розпочати завтра — тій чіткій війні, до якої генерали готувалися протягом усієї своєї кар’єри, — водночас нехтуючи більш прихованою війною, яка вже йде повним ходом.

Наразі значна частина уваги Європи зосереджена на загрозі перетину кордонів танками. Це не дивно: розвідники з різних країн вважають, що Росія може спробувати розпочати вторгнення на територію НАТО до 2030 року. Відповідно, замовляється військова техніка, проводиться підготовка солдатів і розгортаються батальйони. Бюджети на оборону різко зросли, щоб відповісти на цей виклик. До 2022 року більшість країн НАТО не досягали цільового показника у 2 % ВВП на оборону. Зараз вони (здебільшого) йдуть правильним шляхом до досягнення переглянутого показника у 3,5 %.

Тривають запеклі суперечки щодо того, як слід витрачати ці нові мільярди. Чи повинні європейські країни й надалі купувати американську зброю, чи краще вкладати більше коштів у розробку власної? Чи танки вже застаріли? Такі компроміси краще залишити тим, хто розрізняє, який кінець гаубиці який. Деякі інвестиції допомогли б відбивати як традиційні, так і нетрадиційні загрози. Візьмемо, наприклад, дрони — зброю, що стала проривом як у війні в Україні, так і під час дрібних атак Росії на інші регіони Європи. Навчитися протидіяти їм принесе значні дивіденди як на майбутніх полях бою, так і в сьогоднішній нечіткій ситуації, коли вторгнення дронів стали звичним явищем.

Дебати щодо того, яке спорядження купувати, ризикують затуманити ширше питання: яким має бути правильний розподіл витрат між обороною та безпекою в ширшому розумінні? Значна частина цих розтрат у розмірі 3,5 % ВВП була запланована з огляду на ризик війни за територіальні завоювання, що здається безрозсудним навіть для мінливого Володимира Путіна. Росія п’ять років намагалася виграти триденну війну проти свого сусіда; вступити у протистояння з НАТО було б дивним вибором для повторного виступу.

Тим часом Кремль уже веде своєрідну війну проти Європи. Як інакше назвати постійний потік саботажу та провокацій? Дослідники з Міжнародного центру боротьби з тероризмом — нідерландської організації — зафіксували понад 180 таких інцидентів, пов’язаних із Росією, починаючи з 2022 року. Деякі з них — це не більше ніж «посилений» вандалізм, який здійснюють дрібні злочинці, найняті через інтернет за кілька сотень євро. Інші — настільки безрозсудні, що рано чи пізно жертви здаються неминучими. У 2024 році запальні пристрої, закладені в посилках, що проходили через європейські логістичні хаби, загрожували збити вантажні літаки. У серпні в аеропорту Лейпцига (Німеччина) було виявлено дрон, навантажений вибухівкою.

Європейці аж ніяк не ігнорують необхідність протистояти так званій війні в «сірій зоні». Поряд із зобов’язанням витрачати 3,5 % ВВП на оборону, члени НАТО пообіцяли виділяти 1,5 % на ширші потреби безпеки, зокрема на захист критичної інфраструктури, підвищення стійкості цивільного населення тощо. Однак остання мета визначена досить розмито і здебільшого охоплює вже існуючі видатки. Гроші — не єдина перешкода. Територіальна оборона є дорогою справою, але це звична сфера для військових, хоча зараз вона стала менш чіткою, оскільки дрони розмили межу між традиційними та нетрадиційними бойовими діями. Захист Європи від саботажу та брудних трюків — як запобігання атакам, так і мінімізація їхніх наслідків — є набагато складнішим завданням. Це часто вимагає співпраці поліції, місцевих органів влади та приватних компаній. Країни Північної Європи вже давно серйозно ставляться до таких питань. У Німеччині ці питання зараз є предметом публічної дискусії. Іншим країнам потрібно наздогнати їх.

Я знаю, що ти це запланував

Висновок полягає не в тому, що витрати на безпеку — те, що потрібно для протидії агресії низького рівня — повинні йти на шкоду територіальній обороні. Навпаки: саме тому, що стримування «жорсткою силою» НАТО є настільки переконливим, Росія вдалася до нетрадиційної війни. Європі потрібно покращити свої можливості щодо запобігання таким атакам та мінімізації збитків у разі їхнього успіху. Але як дати відсіч Росії — яка часто заперечує свою причетність до атак — не спричиняючи небезпечної ескалації?

Є один простий спосіб, яким європейці можуть показати Кремлю, що його кампанія залякування є марною. Значна частина російських провокацій, зрештою, спрямована на підрив європейської підтримки України. У листопаді європейські лідери повинні узгодити новий пакет допомоги, щоб Україна могла залишатися платоспроможною, відбиваючи напад агресора. Щедра пропозиція стане потужним сигналом: російські диверсії не змусять Європу похитнутися у своїй підтримці. Нинішній мир, хай навіть і фальшивий, можна зберегти лише завдяки непохитній рішучості.

Джерело: economist.com