Ганебна угода Трампа позбавляє Зеленського важелів впливу у війні

Президент України мав рацію, назвавши це «подарунком» російському лідеру, але в цьому є й щось дуже зловісне.

У п’ятницю Дональд Трамп оголосив, що Володимир Путін прийде на допомогу американському водієві. Після телефонної розмови з російським президентом він заявив, що Росія «негайно» поставить понад 300 000 тонн дизельного палива на «американський та світовий ринки», ще 500 000 тонн у листопаді та мільйон тонн після цього.

За його словами, ще три мільйони тонн будуть поставлені згодом, залежно від «стану їхніх дизельних нафтопереробних заводів». Вже за кілька годин Міністерство фінансів США видало ліцензію, що дозволяє постачати російський дизель на світові ринки до квітня.

Такий вибір часу не випадковий. Ціна на американський дизель у середньому становить 6,28 долара (4,70 фунта) за галон, що наближається до історичного максимуму. До проміжних виборів залишилося менше місяця.

На перший погляд, це виглядає як угода, покликана допомогти пересічним американцям. Насправді ж це одна з найбрудніших угод, які я коли-небудь бачив. Володимир Зеленський мав рацію, коли назвав це «подарунком Путіну», який фінансуватиме «подальший терор і зраду» щодо його нації. Потім Трамп ганебно закликав усунути Зеленського, заявивши, що Україні час «обрати нового президента».

Очевидна проблема цієї угоди полягає в тому, що Росія майже напевно не зможе виконати свої зобов’язання.

Україна вже кілька місяців завдає ударів по російських нафтопереробних заводах (у суботу відбулися чергові удари безпілотників). Міністерство оборони України заявляє, що 51 відсоток нафтопереробних потужностей Росії наразі не працює. Сам Путін минулого тижня визнав, що ці удари коштували Росії близько 1 відсотка ВВП. У червні обсяг поставок російських нафтопереробних заводів впав до 3,8 мільйона барелів на добу. Це найнижчий показник за понад 20 років.

Раніше Росія була одним із найбільших експортерів дизельного палива у світі. Тепер це вже не так. 31 липня Кремль заборонив експорт дизельного палива та бензину, щоб забезпечити постачання на власні АЗС. Цю заборону було продовжено тричі.

За тиждень, що закінчився 24 вересня, поставки російського дизельного палива з чорноморських портів впали до нуля. У серпні Росія фактично імпортувала 368 000 тонн нафтопродуктів морським шляхом. Це був найбільший обсяг з початку повномасштабного вторгнення.

Зараз Москва заявляє, що скасує заборону на експорт. Але проблема ніколи не полягала в забороні. Проблема — у нафтопереробних заводах. Країна, яка імпортує паливо для власних вантажівок, навряд чи зможе врятувати Америку. Можливо, Путін надішле один-два символічні вантажі, щоб Трамп міг оголосити про перемогу. Але обіцянка постачати продукцію на «світовий ринок» сформульована так, що ніхто ніколи не зможе перевірити, чи була вона виконана.

По-друге, навіть якщо кожна тонна буде доставлена, це майже не матиме значення. Сума твердих обіцянок становить 1,8 мільйона тонн. Сполучені Штати споживають близько 190 мільйонів тонн дизельного палива на рік. Це менше ніж 1 відсоток річного попиту, або приблизно три з половиною дні споживання.

Додайте до цього ще три мільйони тонн, про які йдеться досить розмито, — і це все одно складе трохи більше тижня. На тлі цієї новини ф’ючерси на дизельне паливо впали на 4,6 відсотка. Як тільки трейдери усвідомлять, наскільки незначними й малоймовірними є ці поставки, це падіння зникне.

Найбільше мене турбує сама політика. 18 вересня, рівно за три тижні до цього оголошення, Трамп підписав закон «Про санкції проти Росії та Ірану імені Ліндсі О. Грем». Він був ухвалений Сенатом 86 голосами проти 11, а Палатою представників — 262 проти 159. Він дозволяє вводити мита до 100 відсотків на найбільших покупців російської нафти та газу. Логіка була простою. Кожен покупець російських енергоносіїв платить за війну Путіна. Відріжте покупців — і ви відріжете гроші. Зтисніть достатньо сильно, і Путін, можливо, буде змушений зупинитися.

Я завжди сумнівався, що Трамп справді покарає Індію чи Китай за купівлю російської нафти. Я ніколи не уявляв, що Сполучені Штати оголосять, що самі купують російське паливо. Кожна тонна дизельного палива, яку продає Росія, безпосередньо поповнює військову скарбницю Кремля.

Але відбувається щось ще більш зловісне. Вперше за час цієї війни Україна має реальні важелі впливу. Коли Росія бомбить українські міста, Україна завдає ударів по російських нафтопереробних заводах. У четвер російська плаваюча бомба влучила у два автобуси в Краматорську, в результаті чого загинуло щонайменше 30 цивільних осіб.

Путін відхилив пропозицію Зеленського щодо енергетичного перемир’я. Але якби Україна продовжила наступ і вивела з ладу решту нафтопереробних потужностей Росії, важко повірити, що Путін зрештою не погодився б на якесь перемир’я в цій сфері.

Трамп щойно значно ускладнив використання цього важеля впливу. Протягом кількох тижнів він наказував Зеленському припинити удари по російському дизельному паливу, бо це «завдає шкоди всьому світу». Тепер він закріпив це в угоді. Три мільйони з обіцяних тонн залежать від стану російських нафтопереробних заводів. Відтепер кожен український дрон, що вразить один із них, буде представлений у Вашингтоні як атака на американських водіїв. Сам Путін не зміг би придумати кращого сценарію.

То що ж отримує Трамп натомість? Звернімося до бізнес-угод

Перша — «Лукойл». Російський нафтовий гігант потрапив під санкції в жовтні минулого року і був змушений продати свої міжнародні активи на суму близько 20–22 млрд доларів. У п’ятницю американський потенційний покупець, компанія Carlyle, відмовився від угоди після місяців очікування на схвалення. Фаворитом зараз є консорціум на чолі з Тоддом Боелі, колишнім співвласником «Челсі», який пожертвував 2 млн доларів на політичні проєкти Трампа.

Серед його партнерів — шейх Тахнун бін Заєд з Об’єднаних Арабських Еміратів, який інвестував у проекти за участю Джареда Кушнера, Стіва Віткоффа та синів Трампа, а також катарська родина Аль-Хайят, яка разом із Кушнером та Іванкою Трамп будує курорт в Албанії. Очікується, що частку в проекті придбає американська урядова агенція — Корпорація фінансування розвитку. Крім того, Кушнер безпосередньо обговорював цю угоду з інвестиційним посланцем Путіна Кирилом Дмитрієвим.

Другий проект — «Північний потік». У четвер агентство Reuters повідомило, що Кушнер і Дмитрієв також обговорювали залучення американського інвестора до санкціонованих газопроводів, якими колись постачався російський газ до Німеччини. Білий дім заявляє, що останнім часом жодних переговорів не відбувалося.

Ось так виглядають мирні переговори за цієї адміністрації. Люди, які ведуть переговори щодо майбутнього України, — це ті самі люди, чиї родини та ділові партнери можуть отримати прибуток від російських активів. І це лише те, про що ми знаємо на даний момент.

Я провів майже 17 років, відтоді як мого адвоката Сергія Магнітського вбили в російській в’язниці, спостерігаючи, як Путін використовує гроші, щоб купувати вплив на Заході. Йому ще ніколи не було так легко.

Конгрес надав Трампу інструмент для припинення цієї війни. За це проголосували 86 сенаторів. Тепер вони повинні наполягати, щоб він ним скористався, а не обмінював його на кілька днів дешевшого дизельного палива та частку в «Лукойлі». Велика Британія та Європа повинні чітко дати зрозуміти, що вони не підуть за ним. Україна заплатила за свій важіль впливу кров’ю. Його не слід розпродавати заради заголовків у пресі напередодні проміжних виборів.