Чи є це «чорнобильською кризою» для Путіна?

Вранці 28 квітня 1986 року на шведській атомній електростанції «Форсмарк» спрацювали сигнали тривоги.

Радіаційні детектори станції зафіксували забруднення працівників, і керівництво почало панікувати, побоюючись, що розгортається велика ядерна катастрофа.

Вони мали рацію.

Катастрофа справді відбувалася… тільки не у Форсмарку.

Майже за 700 миль звідти, у Чорнобилі в Україні — тоді ще Радянській Соціалістичній Республіці — реактор № 4 викидав у повітря радіоактивні речовини, через два дні після того, як вибухи оголили активну зону реактора й спричинили розплавлення активної зони.

Ніхто за межами «залізної завіси» про це не знав, оскільки Москва намагалася приховати це.

Лише після того, як шведи усвідомили, що їхні ядерні реактори безпечні, а радіоактивне забруднення надходило з-за кордону, гра скінчилася, і СРСР був змушений повідомити світові про катастрофу.

Через сорок років Москва стикається з черговою тривожною інформаційною битвою щодо події, яка, мабуть, є ще страшнішою за розплавлення ядерного реактора — підозри на випадок легеневої чуми.

Зі звітів, що надходять із Сибіру, йдеться про смерть молодої лаборантки, яка працювала зі смертоносними бактеріями в установі, що займається біологічною безпекою та дослідженнями у сфері протидії біотероризму, про карантин у лікарні та надзвичайні заходи з охорони здоров’я.

Російський орган охорони здоров’я «Росспоживнагляд» наполягає на протилежному: ніякої лабораторної аварії взагалі не було, як і спалаху чуми.

Однак Москва надала надто мало доказів, щоб люди за межами Росії могли переконатися в цьому самостійно.

Ходять чутки

Ця історія розпочалася 25 вересня, коли, за повідомленнями багатьох російських ЗМІ, лабораторна працівниця Дар’я Шипілова нібито розбила пробірку з Yersinia pestis — офіційною, менш привабливою назвою бактерії, що викликає чуму.

Її робоче місце — Іркутський науково-дослідний інститут боротьби з чумою — це не звичайна лабораторія.

Це федеральний науково-дослідний центр під керівництвом Росспоживнагляду — російського агентства з охорони здоров’я, — який з 1930-х років проводить дослідження чуми та інших інфекційних захворювань, а також займається дослідженнями в галузі біологічної безпеки, нібито з метою запобігання біотероризму.

У документі, опублікованому на сайті інституту в листопаді 2022 року, зазначено, що Y.

pestis була одним із багатьох збудників, які активно досліджувалися.

Як повідомляється, у Шипілової почали проявлятися симптоми пневмонії, і 29 вересня її госпіталізували до районної лікарні в місті Шелехов поблизу Іркутська.

1 жовтня стаціонарне відділення лікарні було поміщене на карантин.

До 2 жовтня Шипілова померла.

Ось що нам відомо — або, принаймні, що ми вважаємо відомим, виходячи з усіх доступних повідомлень російських ЗМІ.

Однак російська влада пропонує суперечливі версії послідовності подій, відмовляючись оприлюднити детальну інформацію про те, що насправді сталося в Іркутську.

Офіційна заява «Росспоживнагляду», опублікована російськими державними ЗМІ, ставить під сумнів оприлюднену версію подій.

У ній йдеться, що у співробітниці інституту було діагностовано «пневмонію невизначеної етіології», а спеціалізована комісія, яка перевіряла дотримання вимог біологічної безпеки, не виявила в її лабораторії «жодних надзвичайних ситуацій, пов’язаних із патогенними мікроорганізмами».

Друга комісія, направлена головою Федеральної служби з нагляду у сфері охорони здоров’я Росії Анною Поповою, дійшла того самого висновку — проте на момент написання цієї статті відомство не опублікувало жодних подробиць чи доказів на підтвердження цього.

Тим часом заяви інших російських чиновників лише ще більше заплутали ситуацію.

Губернатор Іркутська Ігор Кобзєв заявив, що влада розслідує підозрілий випадок «особливо небезпечної інфекції», але не назвав діагнозу, тоді як губернатор сусідньої Бурятії Олексій Цйденов опублікував допис у російському месенджері MAX, у якому згадав про жінку, яка померла «від чуми», — після чого відредагував його, зазначивши, що вона «можливо» померла від чуми.

Потім чиновники міста Байкальськ в Іркутській області опублікували повідомлення в Telegram, в якому радили мешканцям не їхати до Шелехова на тлі повідомлень про чуму.

Пізніше це попередження було видалено.

Можливо, початкові повідомлення російських ЗМІ були неправдивими, а версія «Росспоживнагляду» — що лабораторної надзвичайної ситуації взагалі не було — є правдивою.

Але що б не сталося в Іркутську, система Путіна не поводиться так, ніби прозорість є чеснотою.

Приховування правди

Світ дізнався про Чорнобиль лише тому, що радянську владу зрадив вітер.

Радянська влада мала майже повний контроль над засобами масової інформації та інформаційними мережами, а КДБ обмежувало міжнародні телефонні зв’язки та контролювало вихідну кореспонденцію одразу після того, як стало відомо про вибух.

Якби шведи та інші скандинавські країни не підняли тривогу, то, можливо, знадобилися б тижні чи навіть місяці, щоб ця катастрофа — яка забрала життя понад 30 робітників і рятувальників, змусила сотні тисяч людей покинути свої домівки та, ймовірно, спричинила сплеск випадків раку щитовидної залози — стала відомою завдяки роботі розвідувальних служб, шпигунських супутників або жахнутих дисидентів.

Той світ більше не існує.

Російська Федеральна служба безпеки (ФСБ) та державний регулятор у сфері комунікацій «Роскомнадзор» досі зберігають широкий контроль над національною цифровою екосистемою; сьогодні вони можуть обмежувати пропускну здатність мобільних інтернет-мереж, боротися з використанням VPN та погіршувати роботу соціальних мереж, щоб уповільнити передачу інформації.

Але вони не можуть відтворити радянську інформаційну монополію.

Гіперпідключеність змінила баланс сил.

Як показали приклади Іркутська, Бурятії та Байкальська, допис, опублікований місцевим чиновником, може увійти в аннали історії інтернету ще до того, як його видалять або відредагують.

Люди можуть ділитися тим, що вони переживають і бачать, у режимі реального часу; це змушує офіційні джерела набагато швидше піддаватися ретельній перевірці і, що особливо важливо у разі можливих катастроф у сфері охорони здоров’я, дає громадам та урядам час підготуватися до найгіршого ще до того, як стане зрозумілою повна картина.

Міністерство охорони здоров’я Казахстану заявило, що вже стежить за ситуацією в Іркутську, проводить санітарно-карантинний контроль на своїх кордонах та оцінює ризик завезення інфекційного захворювання.

Киргизстан також перевів усі свої санітарно-карантинні прикордонні контрольно-пропускні пункти у режим підвищеної готовності.

Жоден з урядів не стверджує, що в Росії спалахнула чума, але обидва вживають запобіжних заходів, доки невизначеність не буде усунена.

Вашингтон також стежить за ситуацією.

Державний департамент заявляє, що разом із Центром контролю та профілактики захворювань (CDC) відстежує цей підозрілий випадок, і закликав російські власті «швидко та відкрито надавати точну інформацію».

Однак уряди не повинні оцінювати потенційно катастрофічну біологічну загрозу, збираючи воєдино повідомлення ЗМІ, розбираючись у суперечливих заявах російських політиків та архівуючи публічні попередження, перш ніж хтось їх видалить.

Якщо не було ні лабораторної аварії, ні зараження чумою, «Росспоживнагляд» повинен бути здатний це довести.

Якщо вони досі не впевнені, то повинні про це сказати.

У нас є набагато свіжіший приклад, ніж Чорнобиль, того, що може статися, коли прагнення влади контролювати інформацію вступає в суперечність з її обов’язком захищати населення.

Чесність — найкраща політика

COVID-19, ймовірно, поширювався в Китаї вже з листопада 2019 року, а вже в грудні китайські лікарі попереджали своїх колег про захворювання, схоже на SARS.

Реакція влади аж ніяк не була зразком відкритості.

31 грудня чиновники Уханя визнали 27 випадків вірусної пневмонії невідомого походження, але заявили, що «очевидної передачі вірусу від людини до людини немає» і що серед медичних працівників інфекції не зафіксовано.

Наступного дня поліція Уханя почала розслідування щодо осіб, яких підозрювали у поширенні «чуток» про спалах вірусної інфекції.

Серед них був лікар Лі Веньлян, який у китайському месенджері WeChat поділився з групою колег-медиків повідомленням про спалах вірусної інфекції, яке згодом стало надбанням громадськості.

Поліція винесла йому офіційне догану та відправила назад на роботу.

Через місяць доктор Веньлян помер, а світ зіткнувся з новою пандемією.

Це не означає, що події, які розгортаються в тіні російської влади, спричинять другу пандемію цього десятиліття.

Досі немає публічних доказів того, що Шипілова взагалі заразилася чумою; навіть якщо б було підтверджено легеневу чуму, Y.

pestis набагато важче передається за звичайних умов.

За даними CDC, для передачі чуми від людини до людини зазвичай необхідний тісний контакт із великими краплинами з дихальних шляхів, а історичні дані США

вказують, що її базовий репродуктивний показник становить приблизно 1,18 — що значно нижче за так званий «показник R», пов’язаний із початковим варіантом COVID-19, який змусив громади по всьому світу ввести карантин.

Але це не має значення.

Через десять днів після ймовірного інциденту в Іркутську 25 вересня «Росспоживнагляд» опублікував лаконічну заяву, в якій стверджується, що надзвичайної ситуації в галузі охорони здоров’я немає і що ситуація стабільна.

Однак відомство не оприлюднило діагностичних даних, протоколів про інциденти чи повних звітів комісії, які б дозволили будь-кому поза межами російської системи оцінити, чи виправдані такі запевнення.

Якщо «все під контролем», доведіть це.

Іркутськ, можливо, не стане ще одним Чорнобилем чи ще одним COVID.

Але Москва не повинна очікувати, що світ дізнається правду так само, як це сталося в 1986 році: випадково і всупереч офіційним бажанням.

Джерело: www.newsweek.com