Чому проблеми Трампа з дизельним паливом грають на руку Москві

Зіткнувшись із рекордними цінами на дизельне паливо та маючи менше двох місяців до проміжних виборів, Дональд Трамп повернувся до звичного сценарію у своїй бурхливій і провальній кампанії з припинення війни в Україні: звинувачувати жертву.

Для України цей момент не міг бути гіршим, а для Росії — вигіднішим.

«Зеленський має зробити одне: він має припинити наносити удари по дизельному паливу в Росії», — заявив президент США журналістам у неділю, маючи на увазі свого українського колегу Володимира Зеленського.

«Це завдає шкоди всьому світу».

Позиція Трампа, у кращому разі, є непослідовною: це сталося менш ніж через рік після того, як джерела повідомили CNN, що США посилили обмін розвідданими з Україною, щоб та могла завдавати ударів по російських енергетичних об’єктах (тоді, коли ціни на нафту були низькими), і ледь через тиждень після того, як він заявив, що ціни на газ знизяться, коли закінчиться війна в Ірані (не згадуючи про війну в Україні).

На думку аналітиків, також невірно стверджувати, що якщо Україна припинить атакувати російські нафтопереробні заводи, проблема цін буде вирішена.

Енді Ліпов із техаської компанії Lipow Oil Associates оцінює, що рішення Росії заборонити експорт у відповідь на українські атаки призвело до зникнення з ринку 800 000 барелів дизельного палива на добу.

Водночас закриття Ормузької протоки вплинуло на 1,2 мільйона барелів на добу.

У найгіршому випадку це ще одна зрада Києва, який, зіткнувшись із критичною нестачею засобів протиповітряної оборони, розігрує одну з небагатьох карток, що у нього залишилися, — завдаючи ударів по російській військовій машині та енергетичних ресурсах, що її живлять, на російській території.

Ця зрада є тим болючішою, що сталася під час майже постійних російських атак безпілотниками та ракетами і напередодні зими, яку Москва відкрито планує використати як зброю.

У понеділок Трамп заявив у Truth Social, що і Росія, і Україна домовилися припинити атаки на енергетичні об’єкти одна одної (спойлер: цього не сталося). Відповідь Кремля стала справжнім майстер-класом з перекручування правди, адже він витиснув з цього ситуації кожну краплю піар-золота.

Спочатку — проста тактика.

У коментарі, ймовірно призначеному для заспокоєння Трампа, речник Кремля Дмитро Пєсков назвав цю пропозицію «дуже гарною ідеєю», додавши: «Ми перебуваємо в контакті з американською стороною».

Він також висунув звичну вигадку, покликану поставити Україну в негативному світлі: «Ми завжди виступаємо за мирні рішення».

Потім — більш витончений маневр: як і далі зображати Україну агресором, не даючи просочитися інформації про те, що удари по нафтопереробних заводах насправді не так вже й шкідливі для Росії.

«Хоча таке перемир’я дозволило б нам повністю наситити наш внутрішній ринок… наразі він уже майже повністю насичений», — заявив Песков.

«Питання не у виробництві; йдеться про забезпечення безперешкодного доступу цих нафтопродуктів до світових ринків».

Це дозволило йому перевести увагу з нафтопереробних заводів на нещодавній сплеск українських атак на російські нафтові танкери.

Про атаки Росії на комерційне судноплавство та українські порти не згадувалося. А потім — остання репліка від Пєскова: «Другим необхідним кроком є, звичайно, скасування санкцій. Лише тоді світ буде належним чином забезпечений цими нафтопродуктами».

Трамп заявляє, що Україна та Росія домовилися припинити удари по об’єктах енергетичної інфраструктури, але Київ називає це «пропозицією щодо взаємного припинення» Кремль, можливо, вбачає тут шанс.

Раніше цього року США тимчасово скасували деякі санкції проти Росії, оскільки війна з Іраном загрожувала постачанню нафти.

Це також може бути спробою запобігти протилежному результату.

Цього тижня адміністрація Трампа наклала санкції на один із найбільших російських банків через його зв’язки з Іраном, у той самий час, коли Палата представників США наблизилася до голосування щодо широкомасштабного законопроекту про санкції проти Росії, співавтором якого був сенатор Ліндсі Грем перед своєю смертю в липні.

Для Зеленського це, мабуть, стало справжнім ударом.

Лише трохи більше тижня тому представники зовнішньої політики Трампа обіймали його під спалахи фотокамер у центрі Києва під час своєї давно обіцяної першої поїздки до України, даючи надію на новий імпульс у дипломатії.

Ознаки цього були. Спочатку вони поїхали до Росії. Трамп потім зателефонував Путіну, але не Зеленському.

І хоча питання про постачання перехоплювачів «Патріот» все ще залишається на порядку денному, Трамп зазначив цього тижня, що вони розглядають «менш досконалу версію» для Києва.

Навіть якщо відкинути очевидну особисту прихильність Трампа до Путіна та фактичні невідповідності в його рішенні звинувачувати Україну у цінах на дизельне паливо, ми повертаємося до головної дискусії, яка визначала цей конфлікт від самого початку.

Як покарати Росію — системно важливого виробника нафти — не завдавши при цьому шкоди собі?

І чи не зникне будь-яка рішучість це зробити, коли ціни на нафту піднімуться?

Джерело: edition.cnn.com/2026/09/15/europe/trump-diesel-russia-ukraine-analysis-intl