Навіть якщо це правда, нові зусилля Трампа щодо України вже підриваються подіями

Події, що відбулися з моменту відновлення Сполученими Штатами мирної ініціативи щодо України, більше говорять про її шанси, ніж оптимістична риторика, яка її супроводжує.

Президент Дональд Трамп заявив журналістам у середу, що президент Росії Володимир Путін «хоче укласти угоду». Він додав, що якщо президент України Володимир Зеленський «хоче укласти угоду, це було б дуже добре».

Однак у реальності Східної Європи немає нічого хорошого.

У середу російський безпілотник з реактивним двигуном порушив повітряний простір Молдови та затримав виліт літака, що мав доправити Зеленського до Норвегії.

А після того, як посланці Трампа Джаред Кушнер і Стів Віткофф залишили Київ після візиту в рамках мирних переговорів, що відбувся після поїздки до Москви, ракети та безпілотники Путіна у вівторок поклали край триденній перерві в атаках, влаштувавши новий напад, у результаті якого загинуло п’ятеро людей.

Інцидент у Молдові, здається, не становив прямої загрози для Зеленського — хоча посол США в цій країні Владислав Кульмінський сказав кореспонденту CNN Джиму Скіутто, що вторгнення російського розвідувального безпілотника, ймовірно, «не було випадковим». А обстріли Києва стали лише черговим проявом безперервного жаху, що обрушується на цивільне населення.

Ці інциденти підкреслюють жорстокість війни, яка, як повідомило CNN у вівторок з посиланням на західні розвідувальні служби, щомісяця коштує Росії близько 40 000 військовослужбовців. Конфлікт також демонструє тривожну нову схильність до поширення за межі країни на тлі зростаючих побоювань щодо зіткнення між НАТО та Росією в Європі.

Тож будь-які серйозні та щирі зусилля адміністрації Трампа щодо відновлення дипломатичних контактів після того, як її увагу відвернула війна в Ірані, були б вітаними. Критики президента висміюють його гіперболічні заяви про те, що він поклав край численним війнам. Але справедливий мир в Україні став би грандіозним досягненням.

Проте публічні сигнали, що надходять із зустрічей американського дипломатичного дуету з Путіним і Зеленським, дають мало надії на те, що фактори, які затягнули війну на понад чотири роки, послабилися. А низка недоречних висловлювань і жестів викликає сумніви щодо їхнього розуміння природи війни, мотивів Росії та підходу, що нагадує неодноразово провалені операції з нерухомістю.

У Москві ввічливі й захоплені коментарі Віткоффа на адресу Путіна про те, що їхні зустрічі стануть яскравою подією, яку він згадуватиме на пенсії, були вражаючими, зважаючи на безжалісний напад російського лідера на українців та попередження союзників США про прихований саботаж Кремля, що загрожує їхній території.

Пізніше Кушнер говорив про необхідність знайти «виграшну для обох сторін» ситуацію як для Путіна, так і для Зеленського, яка б переконала їх припинити бойові дії.

Це можна розглядати як прагматичний підхід переговорника, який мусить змусити кожну сторону зробити неприємний вибір заради миру.

Однак надання Росії «перемоги» означало б виправдання її рішення розпочати незаконну та неспровоковану війну з метою знищення території, історії та культури сусіда. А Путін ще раз наголосив, що «корінні причини» конфлікту все ще потребують вирішення. Це російський код для припинення суверенітету України та її демілітаризації, тоді як Москва вимагає земель у східних областях, які її війська ще не завоювали — і все це Зеленський нізащо не зможе прийняти.

Тим часом коментарі Трампа відображають майже два роки легковажних і явно спростованих оцінок війни, яка стає дедалі гіршою. «Затримка полягає в тому, що двоє людей ненавидять одне одного», — сказав він журналістам на авіабазі Ендрюс, маючи на увазі Путіна та Зеленського, ігноруючи складні політичні та історичні чинники, на які посилався російський лідер, коли розпочав війну. «Я знаю, як укладати угоди, і ці двоє людей втомилися воювати. Це може статися».

Незважаючи на його оптимізм, перспектива нової та ефективної дипломатії США видається такою ж примарною, як і виконання США очевидної пропозиції Трампа, зробленої раніше цього літа, щодо надання Україні ліцензії на виробництво протиракетних перехоплювачів «Патріот».

Також з’явилися нові сумніви щодо мотивів США на тлі непрозорості навколо того, що саме відбувалося на зустрічах із Путіним, які пройшли на тлі й без того глибоких інтриг, пов’язаних із недавнім візитом до Росії директора ЦРУ Джона Раткліффа.

Згідно з різними витоками інформації, глава розвідки США попередив Москву, що війна в Україні складається для Росії невдало, і що їй навіть не варто думати про вторгнення на територію будь-якої країни НАТО. Однак неможливо з упевненістю сказати, що саме відбувається між Москвою та Вашингтоном — або між Путіним і Трампом, які цього тижня провели телефонну розмову.

Традиція президента США лестити російському лідеру вже давно викликає сумніви щодо мотивів адміністрації стосовно України.

Тим часом після зустрічі Росія натякнула на майбутні економічні можливості між двома країнами, що поновило побоювання в Європі, що Трамп більше зацікавлений в угодах, можливо пов’язаних із російськими корисними копалинами та природними ресурсами, ніж у справедливому мирі в Україні.

А будь-яке враження, що США є чесним посередником, було підірване нещодавно, коли міністр фінансів Скотт Бессент частково звинуватив атаки України на російську інфраструктуру, поряд з війною в Ірані, у високих цінах на нафту. Це посилило враження, що США розглядають самооборону України як подразник, а не як законне право.

У середу держсекретар Марко Рубіо заявив журналістам у Колумбії, що протягом найближчих кількох тижнів є шанс «можливо дійти висновку, який буде прийнятним для обох сторін». Але він визнав, що попереду ще багато роботи.

Більшість воєн зрештою закінчуються. І жахливі втрати в цій війні для обох сторін можуть зрештою вплинути на переговори. Україна не лише вижила, а й демонструє дедалі більшу здатність застосовувати силу на території Росії. Але Росія також нещодавно досягла успіхів на полі бою, як повідомила CNN у середу — хоча її цифри щодо втрат настільки величезні, що навіть Путін, можливо, змушений буде звернути на це увагу.

Чи може мінлива динаміка війни відкрити можливості для гнучкості, якої досі не вдавалося досягти?

Або, що більш імовірно, чи чекає на цивільне населення України ще одна холодна й кривава зима, поки Росія бомбардує їхні житлові будинки та електростанції?

Справжні зусилля з досягнення миру вкрай необхідні, і той факт, що Кушнер та Віткофф минулого тижня вперше за час війни відвідали Київ, викликав кілька схвальних заяв з боку уряду Зеленського.

Однак у дипломатії Трампа простежується певна закономірність. Після консультацій із Путіним Вашингтон, як правило, готує пропозицію, яка значною мірою відображає цілі Росії. Коли Зеленський висловлює заперечення, адміністрація демонструє розчарування, а подальші, пом’якшені версії плану стають неприйнятними для Кремля.

Доки ситуація не зміниться, надії на нову ініціативу з боку США мають залишатися стриманими.

Джерело: cnn.com