Чому ядерній імперії Путіна не потрібні боєголовки

Президент Росії Володимир Путін має два ядерні арсенали. Перший складається з тисяч грізних одиниць озброєння, здатних знищити світ кілька разів. Інший, мабуть, є ще потужнішим.

Цивільна ядерна програма Росії залишається одним із найстійкіших інструментів влади та престижу Москви, і лише за останні 72 години можна навести три конкретні приклади.

У вівторок Туреччина, член НАТО, оголосила, що хоче, аби Росія побудувала кілька атомних електростанцій.

У середу, поки американські ракети вражали цілі в Ірані, російські чиновники передали представникам Тегерана проект угоди про будівництво низки малих ядерних реакторів.

А в четвер вранці російська державна ядерна корпорація «Росатом» уклала угоду з Казахстаном про відновлення атомної енергетики в найбільшій державі Центральної Азії вперше з 1999 року.

У той час, коли США та Європа вивчають межі невійськових заходів з ізоляції Росії, домінування Москви у сфері цивільної ядерної енергетики надає Кремлю унікальний важіль впливу.

Це дозволяє Росії демонструвати свою потужність і вкорінюватися в інфраструктуру, від якої іноземні уряди можуть залежати протягом десятиліть.

Ядерна зброя створюється насамперед для того, щоб її не довелося застосовувати. Реактори «Росатома» розраховані на щоденну експлуатацію протягом поколінь, і Заходу дуже важко їх знешкодити.

Радіоактивні відносини

Протягом останніх чотирьох років Захід зосереджувався на демонтажі інструментів російської могутності, щоб відвернути Путіна від ведення війни в Україні.

Санкції щодо експорту нафти та газу — основи російської економіки та головного джерела фінансування її військових дій в Україні — є, мабуть, найкращим прикладом цього.

Західні держави обмежили нафтові доходи, що наповнюють скарбницю Кремля, встановивши верхню межу цін на нафту, внесли в чорний список танкери, що перевозять нафту, та ведуть полювання на «тіньовий флот», створений для обходу цих обмежень.

Логіка проста: нафта — це товар, який Росія продає за гроші. Атомна енергетика — це інша справа.

Через «Росатом» Росія може розмістити свої технології, інженерів, паливо та фінансування в самому серці критичної інфраструктури іншої країни — і утримувати їх там протягом десятиліть. Масштаб впливу «Росатома» в країні-замовнику, а отже, і вплив Кремля, залежить від умов контракту.

Іноді «Росатом» діє як спеціалізований підрядник. Наприклад, згідно з угодою, підписаною цього тижня з Казахстаном, «Росатом» спроектує, забезпечить постачання обладнання, побудує та введе в експлуатацію Балхашську атомну електростанцію (АЕС), а також продовжуватиме постачати паливо та надавати технічну експертизу. Але сама станція буде передана казахстанській компанії, що перебуває під управлінням Агентства з атомної енергії країни.

В інших випадках «Росатом» виступає будівельником, кредитором і власником, від якого замовник фактично не може втекти.

Єгипетська АЕС «Ель-Дабаа» фінансується за рахунок російського кредиту на суму 25 млрд доларів, що покриває 85 відсотків вартості всього проєкту.

Після завершення будівництва турецька АЕС «Аккую» забезпечуватиме понад 10 відсотків загальних потреб країни в електроенергії, чого вистачить для забезпечення електроенергією всього Стамбула. Але Анкара навіть не є її власником; «Росатом» наразі володіє 100 відсотками проектної компанії за моделлю «будівництво-власність-експлуатація», а його дочірня компанія «ТВЕЛЬ», що спеціалізується на ядерному паливі, за контрактом зобов’язана постачати ядерне паливо протягом усього 60-річного проектного терміну експлуатації реакторів.

«Росатом» може укладати настільки вигідні угоди, оскільки за низкою показників є найбільшим постачальником на ринку.

Станом на лютий CSIS нарахував щонайменше 20 російських реакторних блоків, що активно будуються в семи іноземних країнах, зокрема в Туреччині (член НАТО), Угорщині (член ЄС) та Китаї, а також шість — на території самої Росії.

«Росатом» також займає понад третину світового ринку послуг зі збагачення урану та майже п’яту частину світових поставок ядерного палива.

Тим часом Міністерство енергетики США оцінює частку Росії у світових потужностях зі збагачення урану на рівні 44 відсотків. Це повертає нас до останніх подій цього тижня.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив на засіданні Шанхайської організації співпраці (ШОС), що хоче продовжувати будівництво російських АЕС не тільки в Аккую, а й в інших місцях, та висловив задоволення російсько-турецькими відносинами, які, за його словами, «сьогодні справді перебувають на набагато вищому рівні, ніж у будь-який попередній період».

Потім на Східному економічному форумі у Владивостоці представники Тегерана отримали від «Росатома» пропозиції щодо будівництва нових російських АЕС, а Казахстан підписав обов’язковий контракт на будівництво Балхашської АЕС потужністю 2 400 мегават.

Одна країна є членом НАТО, інша — супротивником США, а третя — найбільшою державою Центральної Азії. Різні уряди, різні етапи, але одна й та сама російська технологія, що все глибше вкорінюється в їхнє енергетичне майбутнє.

Занадто великий, щоб збанкрутувати?

Масштабність і складність діяльності «Росатома» у всьому світі означають, що російська атомна енергетика — це не просто ще один експортний товар; це зовнішня політика з 60-річним контрактом на обслуговування.

Це значно ускладнює завдання західним урядам щодо протидії.

Вашингтон і Лондон ввели санкції проти десятків посадовців «Росатома» та різних дочірніх компаній, посилаючись на участь «Росатома» у виробництві різних боєголовок і компонентів для російської звичайної зброї, обслуговуванні арсеналу ядерної зброї Росії та виробництві різних технологій подвійного призначення.

Однак материнська корпорація значною мірою уникла загальних санкцій, накладених на російські нафтові корпорації та фінансові установи.

У липні Європейська комісія підтвердила, що «Росатом» залишається поза санкційним списком ЄС, визнавши, що заміна російського ядерного палива є «більш складною» проблемою, оскільки кілька держав-членів досі залежать від нього.

Навіть американська заборона на імпорт російського низькозбагаченого урану, викладена в Законі про заборону імпорту російського урану від травня 2024 року, містить винятки до 2027 року, коли не існує життєздатної альтернативи або імпорт вважається таким, що відповідає національним інтересам.

Однак у цій ситуації є досить велика «радіоактивна проблема», про яку ніхто не хоче говорити. Деякі з найяскравіших перлин у короні закордонної програми «Росатома» ще не виробили жодного вата. Найкращим прикладом є турецька Аккую.

Спочатку очікувалося, що перший із чотирьох реакторів почне працювати у 2023 році, але «Росатом» зараз працює в режимі гонки з часом, щоб запустити його до кінця цього року.

Західні фінансові санкції заморозили 2 млрд доларів, виділених на будівництво, а німецький технологічний гігант «Сіменс» відмовився постачати ключові електричні компоненти, змусивши Росію закуповувати замінне обладнання в Китаї.

Глава «Росатома» Олексій Ліхачов визнав цього року, що ці перешкоди збільшили вартість проєкту та спричинили затримки. Ці затримки дали Ердогану привід не ризикувати. Незважаючи на оголошення цього тижня про те, що Туреччина хоче будувати більше АЕС разом з Росією, Анкара одночасно веде переговори щодо потенційних ядерних проєктів із Південною Кореєю, Китаєм та США.

Угорська АЕС «Пакш-ІІ» є ще більш суворим прикладом реальності.

Коли уряд Віктора Орбана у 2014 році доручив «Росатому» реалізацію проєкту, два її реактори мали бути введені в експлуатацію у 2025 та 2026 роках. У лютому було залито перший бетон.

Німецькі власті знову відмовили у видачі експортної ліцензії, необхідної компанії «Сіменс» для постачання систем управління західного зразка для станції, і відтоді Будапешт підписав угоду з американською компанією «Вестінгхаус» про постачання палива для існуючих реакторів російського зразка, починаючи з 2028 року.

Отже, «Росатом» не є захищеним від санкцій. Хоча західні уряди не можуть собі дозволити припинити власне постачання ядерної енергії, санкції в інших сферах завдають керівництву російської атомної енергетики чималих головних болів.

Інший ядерний арсенал

Незважаючи на всі затримки, пастки у вигляді санкцій та відчайдушні спроби обійти їх, «Росатом» як і раніше перебуває у вигідному становищі.

Згідно з річним звітом, обсяг його портфеля замовлень за кордоном минулого року зріс на 2,9 відсотка — до 206,2 млрд доларів, що свідчить про те, що іноземні уряди та енергетичні сектори на найближче майбутнє налаштовані на забезпечення російських ядерних реакторів, палива та експертних знань.

Це цілком логічно, адже коли уряд вже інтегрувався в екосистему «Росатома», у нього з’являється майже стільки ж стимулів, скільки й у Москви, щоб підтримувати її функціонування.

Йому потрібна електроенергія, йому потрібно окупити мільярди вкладених коштів, а відмова від напівзбудованої АЕС через те, що санкції заморозили платіж або затримали поставку комплектуючих, навряд чи є привабливою енергетичною політикою.

Саме в цьому полягає справжня цінність «Росатома» для Путіна. Війна в Україні й надалі виснажуватиме ресурси Москви. Західні санкції й надалі тиснутимуть на її банки, технологічний сектор та доходи від енергетики. Але майстерність у сфері цивільної ядерної енергетики дає десяткам країн практичні причини продовжувати співпрацювати з Росією. Це забезпечує Кремлю місця за столом переговорів, які самі лише санкції не можуть легко відібрати.

Інший ядерний арсенал Росії гарантує інший вид значущості.

За оцінками SIPRI, у військових запасах Москви перебуває 4 400 боєголовок — більше, ніж у будь-якої іншої держави, — а на Росію та США разом припадає близько 83 відсотків світових запасів ядерної зброї.

Ця зброя надає Кремлю найпотужніший засіб стримування та гарантує, що Вашингтон і НАТО змушені ставитися до Москви серйозно. Але їхня сила походить із страху перед тим, що Росія може зробити, якщо її занадто сильно підтиснути. «Росатом» пропонує протилежне: він дає урядам привід підтримувати тісні стосунки з Росією завдяки тому, що Москва може надати.

Ядерний арсенал, який не вибухає, виявиться для Москви ціннішим у найближчі десятиліття.

Джерело: www.newsweek.com/putin-nuclear-empire-rosatom-warheads-12399947