У той час як Південна Корея та Японія розглядають можливість створення ядерної зброї, термін дії договору СНО закінчився, а Китай відмовляється вести переговори щодо контролю над озброєннями.
Світ, немов уві сні, рухається до нової гонки ядерних озброєнь.
У міру того як договори про контроль над озброєннями, над якими працювали десятиліттями, втрачають чинність, країни, які раніше відмовлялися від володіння ядерною зброєю, починають переглядати свою позицію. «Годинник Судного дня» встановлено на позначці 85 секунд до півночі — це найближче, ніж будь-коли раніше, до символічної години апокаліпсису.
Сполучені Штати та Росія, які контролюють 86 відсотків світового ядерного арсеналу, вперше з 1972 року залишаються без договору про обмеження озброєнь. Новий Договір про скорочення стратегічних озброєнь, підписаний президентом Бараком Обамою у 2010 році та продовжений за президентства Джо Байдена у 2021 році, втратив чинність у лютому. Президент Дональд Трамп заявив, що хоче укласти вигіднішу угоду.
Двосторонній контроль над озброєнням видається застарілим у багатополярному світі. Китай, що має понад 600 боєголовок, продовжує стрімко розширювати свої запаси й відмовляється брати участь у переговорах зі США та Росією.
Північна Корея, за оцінками, має 50 зібраних боєголовок і достатньо розщеплювального матеріалу для виготовлення до 90 боєголовок, але ядерних переговорів із Пхеньяном не проводилося з часу зриву переговорів у 2019 році.
Зростаючі побоювання щодо надійності гарантій безпеки з боку США змусили Південну Корею та Японію почати відкрито розглядати те, що колись було немислимим: створення власної ядерної зброї. Цьогорічні опитування показують, що майже 70 відсотків південнокорейців зараз підтримують створення ядерної бомби їхньою країною.
Японія офіційно дотримується «Трьох без’ядерних принципів», що означає відмову від володіння, виробництва та дозволу на розміщення ядерної зброї на своїй території. Однак прем’єр-міністр Японії Санае Такаїчі почала займати виважену позицію. А міністр оборони Шінджіро Коїдзумі в липні порушив табу, коли закликав до більш відкритого обговорення цього питання в рамках збільшення видатків на оборону.
Деякі реалісти у сфері зовнішньої політики — так звані ядерні оптимісти — стверджують, що надання більшій кількості країн можливості розробляти власну зброю може сприяти стабілізації світової ситуації. Зрештою, холодна війна так і не переросла в ядерну. Так само володіння ядерною зброєю Індією та Пакистаном, ймовірно, завадило переростанню їхніх запеклих прикордонних сутичок у повномасштабний конфлікт.
У тому ж дусі, як вважають реалісти, надання Японії та Південній Кореї можливості розробляти власні бомби допомогло б створити паритет і рівновагу з Китаєм та Північною Кореєю. Це могло б дозволити США зменшити свою військову присутність в Азії.
Однак розповсюдження ядерної зброї створює більше нестабільності, а не менше. Чим більше людей мають можливість натиснути кнопку запуску, тим більша небезпека помилки чи прорахунку.
Балістична ракета, запущена з Північної Кореї чи Китаю, може досягти Вашингтона за 30 хвилин. Але та сама ракета може знищити Сеул чи Токіо менш ніж за 15 хвилин. Такий стислий часовий проміжок підвищує ризик миттєвої реакції.
Широкомасштабні переговори про роззброєння видаються вкрай малоймовірними. Краще зосередитися на менших заходах з зміцнення довіри, щоб зменшити ризик Армагеддону.
В ідеалі, щоб уникнути непорозумінь, члени «ядерного клубу» добровільно повідомляли б один одного заздалегідь про випробування, запуски балістичних ракет та великі військові навчання. Вони також забезпечували б прозорість щодо своїх ядерних запасів і дозволяли б інспекції з боку міжнародних органів.
Невеликим, але життєво важливим кроком стало б налагодження контактів між військовими — «гарячих ліній» — між усіма ядерними державами. Це стосується й Китаю. Не можна допускати, щоб дипломатичні суперечки щодо торгівлі та технологій порушували відкриті канали комунікації.
На жаль, це означало б визнання Північної Кореї як де-факто ядерної держави. Це не вимагає офіційного схвалення її збройової програми чи відмови від роззброєння. Це лише визнання реальності.
Цього жовтня виповнюється сорок років з того часу, як президент Рональд Рейган і радянський лідер Михайло Горбачов були на волосину від угоди про ліквідацію всієї ядерної зброї. Це вікно можливостей давно закрилося. Але поступові кроки можуть повернути «Годинник Судного дня» назад.
Джерело: www.washingtonpost.com/
Ми збираємо новини з Reuters, BBC, Bloomberg та інших світових ЗМІ.
Коротко, факти, без фейків та зайвого галасу.
👉 Підписуйтесь у Telegram
