Тетяна Ліщинська не змогла стримати емоцій, коли цього місяця десятки мешканців одного з районів Києва, який найбільше постраждав від російських ударів, зібралися, щоб закликати владу відкрити бомбосховище, яке готується ще з 2023 року.
«Мені довелося бігти зі своїм 4-річним онуком до поліклініки під час ракетного обстрілу», — кричала вона серед натовпу розлючених мешканців Святошинського району.
Поліклініка має підвал і розташована приблизно за сім хвилин ходьби від її дому. Ракета досягає Києва менш ніж за три хвилини.
Ліщинська каже, що могла б дістатися до бомбосховища у школі, яке мало відкритися минулого року, за дві хвилини.
Однак, за словами чиновників, воно почне працювати лише у вересні, оскільки досі не завершено підключення комунікацій та оформлення документів. Тим часом Росія продовжує обстрілювати Київ балістичними ракетами, які Україна не має можливості перехопити.
«Сюди я могла б дістатися одразу», — додала Ліщинська. Натомість їй довелося дозволити сусідці забрати її онука й побігти вперед уночі, бо вона не встигала за ними.
За даними військової адміністрації міста, у червні та липні Росія вбила 73 людини під час посилених атак на Київ.
У зв’язку з різким зростанням попиту на безпечні місця — деякі люди шукають притулку вперше — на перший план вийшла проблема нестачі належних об’єктів.
За даними міської адміністрації, у Києві є 4 358 об’єктів для укриття 3 мільйонів мешканців, хоча лише близько 500 з них є справжніми бомбосховищами.
Люди звинувачують владу в байдужості, відкидаючи заклики дбати про безпеку як лицемірство: «вершину цинізму», за словами одного мешканця Святошинського району.
Метро яке перетворилось у бомбоховище
47 станцій київського метро стали найнадійнішими бомбоспритулками міста, хоча навіть вони не є цілком безпечними.
Вхід до станції в Лук’янівському районі, який Росія бомбардує майже під час кожного удару, було пошкоджено вже 10 разів.
24 травня мешканці, які переховувалися там на глибині понад 50 метрів під землею, згадували дим і пил, що з’явилися після хвилі ударів.
2 червня, коли тривога зростала, за даними метрополітену, 41 000 людей провели ніч під землею по всьому Києву. У четвер рекордна кількість людей — 56 000 — шукала притулку, і спалахнули суперечки, коли люди, позбавлені сну, знову звинувачували тих, хто використовував туристичні намети, у тому, що вони займають занадто багато місця на шкоду іншим.
Мешканці кажуть, що охоронці біля входів до станцій метро іноді не пускають людей ще до того, як пролунають сирени, навіть висміюючи страхи тих, хто намагається спуститися під землю в очікуванні атаки, про яку попереджали офіційні особи.
«Охорона метро ставиться до людей так, ніби вони йдуть туди заради розваги», — сказав Дмитро Диченко, 30-річний музикант і фахівець з маркетингу, якого разом із дружиною не пустили минулого року між хвилями ударів.
Ракети влучили в місто, щойно вони повернулися додому. Відтоді вони здебільшого залишаються вдома — бояться опинитися на вулиці під час атаки, оскільки через протез Диченку важко бігати.
Хоча такі випадки трапляються рідко, досвід Диченка аж ніяк не є поодиноким.
Речниця метрополітену Оксана Никифорук зазначила, що система робить усе можливе в межах наявних ресурсів, а її основним завданням залишається перевезення пасажирів.
Баланс
Валентина, жінка середнього віку, яка не назвала свого прізвища, мешкає у Святошинському районі в будинку, у якого відсутня частина стіни після того, як минулого року його вразила ракета. З її вікна видно бомбосховище у школі, яке мало відкритися наприкінці минулого року.
Влада заявляє, що воно досі не готове, тому, коли трапляється обстріл, їй доводиться бігти до менш надійного підвалу, розташованого далі.
«Чого можна очікувати від нашого божевільного сусіда (Росії), якщо в цій країні так ставляться до людей?» — сказала Валентина.
Намагаючись заспокоїти напругу, Олексій Сукенніков, голова районного відділу освіти, заявив, що бюрократію неможливо перемогти, і звинуватив її у затримках із відкриттям двох шкільних бомбосховищ у Святошинському районі.
У Києві більше притулків, ніж у будь-якому іншому українському місті. Однак Управління Уповноваженого з прав людини виявило проблеми в 93 % із 1 066 об’єктів по всій країні, які воно перевірило, зокрема в 125 — у столиці. Серед них — проблеми з доступністю для людей з інвалідністю, незадовільні санітарні умови та технічне обслуговування.
«Були випадки, коли об’єкти, зазначені у відкритих джерелах як доступні для громадськості, були закриті або непридатні для використання», — йдеться у звіті.
За словами мешканців, коли до них звертаються з претензіями, влада продовжує перекладати відповідальність одна на одну.
Мер Києва Віталій Кличко заявив, що міська влада виділила цього року понад 1,1 млрд гривень ($24,51 млн) на ремонт бомбосховищ, додавши, що з початку російського вторгнення в лютому 2022 року було витрачено 7 млрд гривень.
Вибір між двох зол
Мешканці районів, де поблизу немає станцій метро чи бомбосховищ, змушені обирати менше з двох зол.
Дехто залишається у ванній кімнаті чи коридорі, де немає жодного захисту від прямого влучання. Інші перебираються до підвалів, ризикуючи опинитися під завалами.
Після кожного удару багато хто звертається до соціальних мереж — щоб розслабитися та розповісти, де вони провели ніч.
Одна жінка розповіла, що її не пустили до бомбосховища через собаку. Інша орендує номер у готелі, щоб мати доступ до його бомбосховища — варіант, який можуть собі дозволити лише одиниці. Багато хто змушений ночувати в підземних паркінгах.
«Ситуація з бомбосховищами дуже погана, враховуючи, що ми вже п’ятий рік перебуваємо у стані війни», — зазначив Діченко.
«Як наслідок, ми спостерігаємо зростання кількості жертв серед цивільного населення».
Джерело: reuters.com
Ми збираємо новини з Reuters, BBC, Bloomberg та інших світових ЗМІ.
Коротко, факти, без фейків та зайвого галасу.
👉 Підписуйтесь у Telegram
