40-денна кампанія України проти Росії що вона означає і які результати?

Перенесення війни вглиб російської території дозволило захопити ініціативу та налагодити відносини Зеленського з Трампом 26 червня президент України Володимир Зеленський оголосив, що доручає Службі безпеки України розпочати 40-денну кампанію проти російських цілей, спрямовану на «вплив на державу-агресора з метою змусити її припинити війну».

Відтоді Київ різко посилив атаки на Росію в рамках низки взаємопов’язаних операцій, завдаючи ударів по ключових лініях постачання на окупованих Росією територіях України, зокрема в Криму, а також по Москві та Санкт-Петербургу серією гучних ракетних ударів великої дальності, що спричинило паливну кризу.

Минуло три тижні з початку 40-денної кампанії, і тепер, коли стає зрозуміліше, що вона собою являє, наскільки вона була успішною та що ця операція говорить про майбутній хід війни?

Чому Зеленський говорив про 40-денну кампанію?

Орисія Луцевич, керівниця «Форуму України» в аналітичному центрі «Чатем-Хаус», — як і інші — розглядає згадку Зеленського про 40 днів як посилання на християнську традицію, спрямоване проти Росії та, зокрема, Володимира Путіна.

«Зеленський — майстер наративних виступів», — каже вона. «Гадаю, це алюзія на 40 днів у чистилищі (католицький термін), під час яких чекають на рішення — потрапити до пекла чи до раю. Послання полягає в тому, що ми вже вважаємо вас мертвими. Тепер ваше рішення — рятувати себе чи ні».

Окрім метафізичного аспекту, Луцевич вбачає в тривалості кампанії також політичне значення.

«Вибори до Думи [російського парламенту] відбудуться у вересні. Частково ідея полягає в тому, щоб дати Путіну зрозуміти: його влада похитнеться, якщо він зробить усе, щоб війна дісталася до Москви та, зокрема, до Санкт-Петербурга».

Філіпс О’Браєн, професор стратегічних досліджень Університету Сент-Ендрюса, додає: «Це психологічна кампанія. Не думаю, що хтось очікує, що 40-денна кампанія змусить Росію капітулювати. Це спосіб сказати: «Ми можемо перенести війну до вас».
«На мою думку, головне — це спроба спровокувати нафтову кризу в Росії. Гадаю, Зеленський також намагається зосередити увагу українців на тому, що Україна робить на полі бою, де досі йшлося про «болото», кажучи: «Ми діємо динамічно й перехоплюємо ініціативу»».

Що передбачає ця кампанія?

Хоча Зеленський спочатку не висловлювався чітко, подальші коментарі українських чиновників дали зрозуміти, що вона, як вважається, охоплює аспекти кількох поточних заходів, зокрема так звану стратегію «середніх ударів», яка суттєво порушила основні лінії постачання Росії, та кампанію ударів на великі відстані проти російських військово-промислових об’єктів, нафтопереробних заводів, судноплавства та великих міст.

Відставний австралійський генерал Мік Раян у своєму блозі Futura Doctrina Substack описує її насамперед як «операцію впливу», покликану змусити Росію припинити вторгнення.

«Це узгоджена кампанія глибоких ударів по нафтопереробних заводах, військових об’єктах та великих містах, спрямована на те, щоб змусити Москву припинити війну», — написав він.

Райан охарактеризував атаки на нафтопереробні заводи як «спробу стратегічного примусу шляхом виснаження» російської військової економіки, додавши: «Станом на 5 липня Генеральний штаб України заявив, що вивів з ладу 42,74 % нафтопереробних потужностей Росії, повідомивши про вісім нафтопереробних заводів, уражених за місяць, понад 60 знищених або пошкоджених резервуарів для зберігання та сукупні збитки галузі у розмірі 13,5 млрд доларів».

Протягом одного з останніх тижнів операції, офіційно пов’язані з 40-денною кампанією, включали 13 ударів великої та середньої дальності по ключових військових об’єктах, зокрема аеродромах «Саки» та «Гвардійське», літакових ангарах у Криму, нафтовий термінал у Санкт-Петербурзі, Ярославський нафтопереробний завод на північному сході від Москви, нафтопереробний завод у Калузькій області на південному заході від столиці та нафтозавантажувальний термінал у морському порту Висоцьк на Балтійському морі.

Які наслідки операції має на сьогодні?

Україна вже деякий час завдає ударів великої дальності по Москві, але посилення їхнього масштабу та інтенсивності шокувало москвичів, які ніколи не очікували, що війна так потужно докотиться до їхнього міста.

Високі стовпи диму від палаючих нафтопереробних заводів, а також новий досвід спостереження за великими зграями дронів, що пролітають над столицею та Санкт-Петербургом — двома найважливішими містами Росії — спричинили появу шокуючих відео в соціальних мережах.

З практичної точки зору росіяни зараз стикаються з довгими чергами на багатьох заправках, а деякі з них сплять у машинах по кілька днів.

Менш помітним є вплив на окупований Росією Крим, де удари по ключових мостах і дорогах, що ведуть на півострів, призвели до відключень електроенергії та відчуття, ніби він перебуває в облозі.

За даними Інституту досліджень війни, це також може спричиняти політичні суперечки всередині Росії.

«Успішні удари України на середні та великі відстані змусили переоцінити ситуацію в російському ультранаціоналістичному інформаційному просторі», — йдеться в нещодавньому звіті інституту.

«Це змушує коментаторів звинувачувати російський федеральний уряд у тому, що він не створив злагоджену систему протиповітряної оборони, здатну належним чином захистити приватні підприємства та критичну інфраструктуру».

Чи допомагає це Україні на міжнародній арені?

Луцевич припускає, що успіхи України у перенесенні війни на територію Росії — як до початку, так і під час 40-денної кампанії — могли сприяти зміні ставлення адміністрації Трампа до України.

Найвідомішим моментом падіння став лютий 2025 року, коли в Овальному кабінеті президент США Дональд Трамп вилаяв Зеленського, сказавши йому: «У вас немає козирів», а віцепрезидент США Джей-Ді Венс звинуватив його в «неповазі».

Зовсім інша динаміка проявилася під час минулотижневого саміту НАТО в Анкарі, де Трамп висловив думку, що Києву можна дозволити виробляти ракети-перехоплювачі «Патріот» за ліцензією.

«Це був найбільший помітний успіх Анкари. Це важливо з психологічної точки зору, адже раніше здавалося б неймовірним, що США нададуть Україні ліцензію на таку складну систему озброєння», — зазначив Луцевич. «Я вважаю, що це свідчить про крах спроб Росії завоювати Україну і має важливе значення для стратегічного становища українських збройних сил у майбутньому, хоча на даний момент це має скоріше символічний характер».

Що буде далі?

У публічних і приватних колах висловлюються припущення, що в рамках цієї кампанії можуть бути здійснені й інші гучні військові операції, спрямовані на приниження Путіна та підрив його підтримки, зокрема проти підрозділів, які вважаються ключовими для збереження режиму Путіна.

Однією з можливих опцій, яку озвучив Денис Штілерман, головний конструктор та співзасновник українського виробника ракет «Fire Point», є удари по ключових військових об’єктах у Москві за допомогою щойно виготовлених балістичних ракет, які, можливо, почнуться вже у вересні.

«Першою на черзі є Москва… де військові об’єкти перебувають під захистом. Найголовніше те, що я практично на 100% впевнений, що вони не зможуть їх ефективно перехопити», — сказав Штілерман в інтерв’ю цього місяця.

Також існують припущення, що Україна може знову спробувати відвоювати території у Росії після того, як було оцінено, що виснажені російські війська дедалі більше розтягуються майже на половині територій, де вони колись намагалися просуватися.

І незважаючи на те, що кампанія публічно позиціонується як така, що триватиме 40 днів, Луцевич вважає, що, як припускає Штілерман, вона, ймовірно, не тільки триватиме, а й, можливо, ще більше посилиться.

Джерело: www.theguardian.com/world/2026/jul/16/ukraine-40-day-campaign-against-russia-has-it-worked