Як Макрон переконав Трампа на саміті G7. До наступної сварки

Вирішальний момент на саміті лідерів G7 у Франції настав у вівторок, коли президент України Володимир Зеленський дістав фотографії палаючого Успенського собору в Києві та показав їх Дональду Трампу.

За словами трьох чиновників «Великої сімки», видовище палаючих золотих куполів та руйнувань, завданих російським авіаударом архітектурній перлині XI століття, явно зворушило президента США.

Вони відчули, що втручання Зеленського, ймовірно, стало тим останнім поштовхом, який змусив Трампа рішучіше підтримати Україну у спільній декларації, прийнятій у середу.

«Гадаю, [він] був щиро зворушений», — сказав один із чиновників G7, якому було надано анонімність для обговорення закритих зустрічей.

Хоча саме Зеленський продемонстрував ці фотографії, саме президент Франції Еммануель Макрон — як господар саміту — спланував його хід і точно розрахував, як звернутися до непередбачуваного американського лідера.

Спочатку очікувалося, що зустріч в альпійському курортному містечку Евіан-ле-Бен закінчиться дипломатичним провалом — де навіть те, що Трампа вдалося утримати від дострокового від’їзду, вважалося б успіхом, — але Макрон зрештою здійснив несподіваний прорив, переконавши Трампа й змусивши його взяти на себе зобов’язання щодо більшої військової підтримки Києва.

Це була дипломатична перемога, заснована на багаторічних зусиллях з’ясувати, як підлещуватися Трампу та пристосуватися до його пріоритетів — у цьому випадку, починаючи від тральщиків і закінчуючи китайськими рідкісними землями.

Щоб переконати його щодо України, Макрон очолив інших лідерів G7 під час вечері в понеділок увечері, де вони адаптували свої повідомлення так, щоб вони співзвучні з бінарним баченням Трампа щодо світової політики сили, подаючи Україну як переможця, а Росію — як переможеного на останньому етапі війни.

Під час вечері в понеділок, з видом на Женевське озеро, лідери G7 докладно обговорили ситуацію на Близькому Сході та, з стратегічних міркувань, щедро розсипалися похвалами на адресу угоди Трампа з Іраном.

«Вони всі разом пояснили Трампу, що Зеленський перемагає, оскільки Росія… не може перетнути лінію фронту і навіть втрачає територію», — сказав європейський дипломат.

«А Росія продовжує наносити удари по цивільному населенню та святинях», — додав дипломат.

Головним посланням було те, що поранена Москва впадає у відчай і б’є навмання. Наступного дня, коли мікрофон випадково залишився увімкненим, Макрон сказав Зеленському, що розмова була «складною», після чого вони обговорили, як найкраще поводитися з Трампом. Майже нічого не було залишено на волю випадку.

Навіть прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні, яка має напружені стосунки з французьким президентом, високо оцінила дипломатичні здібності Макрона та визнала, що він «відмінно впорався зі своїм завданням у складний момент на міжнародній арені».

Дипломати зауважили, що, звісно, немає жодної гарантії, що зусилля Макрона цього тижня не будуть зведені нанівець одним-єдиним телефонним дзвінком між Трампом і президентом Росії Володимиром Путіним.

Але принаймні наразі французькі дипломати можуть трохи зітхнути з полегшенням, уникнувши потенційних скандалів і провалів, які могли б зірвати останню велику дипломатичну подію, яку, як очікується, організує Макрон.

Сам Макрон обурюється думкою, нібито він просто підлабузнювався президенту США, щоб завоювати його прихильність.

Неважко зрозуміти, звідки взялося це звинувачення. Протягом кількох місяців французький президент невтомно працював над тим, щоб запросити Трампа до Франції та забезпечити його участь у саміті G7. Спочатку він переніс дату саміту — щоб президент США міг у свій день народження подивитися бій у клітці на галявині Білого дому, — потім підібрав список гостей, а наостанок влаштував для нього розкішну вечерю у Версальському палаці.

(У меню були спаржа з лобстером та ікрою, курка по-бурбонськи з трюфелями, а також сирний і шоколадний пиріг.)

В Евіан-ле-Бен запізнення Трампа та його саркастичні зауваження, зокрема його твердження на засіданні з питань економіки, що він є «босом», були проігноровані.

У підсумковому комюніке Трампа привітали не один, а три рази з його угодою з Іраном.

Але хоча Макрон, очевидно, робив усе можливе, щоб задовольнити Трампа, запитання журналіста про те, чи вартий Трамп усіх цих зусиль, зачепило його за живе.

Макрон різко відповів, що досяг прогресу лише завдяки дотриманню своїх принципових позицій, і зазначив, що його публічні розбіжності з Трампом говорять самі за себе.

«Якби я не дотримувався послідовних і чітких позицій протягом останніх місяців, ви могли б засумніватися в динаміці сил» у відносинах з Трампом, — сказав він.

«Щодо питання Гренландії, щодо територіальної цілісності України… я завжди висловлювався дуже чітко — чи то у Вашингтоні, чи то в Давосі».

Зрештою, усі ці улесливі спроби принесли свої плоди.

Країни «Великої сімки», включаючи США, підтримали введення додаткових санкцій проти Росії, а в середу заявили про «непохитну підтримку» Києва, пообіцявши нові оборонні ресурси та високо оцінивши «новий імпульс» України на полі бою.

«Ситуація в Україні змінюється на краще», — написав у Twitter голова Європейської ради Антоніу Коста.

Прем’єр-міністр Канади Марк Карні зазначив: «У позиції Сполучених Штатів під час обговорень щодо України відбулися зміни; ми вважаємо цю позицію більш реалістичною з огляду на ситуацію на полі бою».

Спільна декларація щодо критично важливих мінералів також стала перемогою для французького головування, оскільки лідери погодилися на конкретне, вимірюване зобов’язання: зменшити свою залежність від китайських рідкісноземельних елементів до 2030 року.

Макрон поспішив оголосити про перемогу.

«Об’єктивно, цей саміт G7 є успіхом», — заявив він у середу.

Однак, з огляду на відомий мінливий підхід Трампа до питань, що мають значення для європейців, завжди залишатиметься побоювання, що ці досягнення можуть виявитися нетривалими.

«Те, що Трамп постійно змінює свою думку, — це реальність, в якій ми всі живемо», — зазначив згаданий вище європейський дипломат.

Багато чого могло піти не так.

Напередодні свого прибуття до Евіан-ле-Бен Трамп вкотре пригрозив ввести 100-відсоткове мито на французьке вино у відповідь на французький податок на цифрові послуги, що стягується з технологічних компаній.

Макрон у відповідь заявив, що проведе з президентом США «шанобливу, але рішучу розмову». Після цього Макрон не з’явився на запланованій офіційній церемонії зустрічі Трампа і не виглядав надто захопленим під час подальшої двосторонньої зустрічі.

На запитання, чи турбують його неодноразові погрози та глузування з боку Трампа, Макрон у інтерв’ю телеканалу TF1 наголосив, що залишається «прагматичним».

«Після стількох років, якби я затаїв образу, у мене виникли б певні проблеми… Трамп має залишитися на посаді до кінця терміну, щоб ми могли досягти певних домовленостей», — сказав він.

Проте Макрон та його союзники також вважали, що цього разу вони мають певні козирі у переговорах із Трампом.

Сполученим Штатам потрібні європейські сили з розмінування, щоб знову відкрити Ормузьку протоку та стабілізувати світову торгівлю нафтою після війни в Ірані — саме цього Трамп неодноразово вимагав на саміті G7.

Другий етап переговорів між США та Іраном, після підписання попередньої угоди пізно в середу, буде присвячений ядерній програмі Ірану та залучить Францію, Німеччину та Велику Британію — первинних гарантів санкцій ООН проти Ірану 2015 року. США також зазнають сильного тиску всередині країни через побоювання, що попередня угода з Іраном може розвалитися.

«Трампу потрібна наша підтримка. Ми дещо заспокоїли його», — зазначив європейський чиновник.

Однак, що найголовніше, навіть Трамп, принаймні наразі, здавався задоволеним результатами зустрічі у Франції.

«Я вважаю, що президент Макрон… до речі, чудово впорався, справді зробив фантастичну роботу», — сказав він.

Лише під час від’їзду Трамп усвідомив, що серед усієї цієї дружньої атмосфери з французьким лідером було щось, про що він мав би згадати.

«Ми не обговорювали Гренландію. Я мав би обговорити Гренландію».

Джерело: www.politico.eu