Мирний покер Зеленського

Різкий поворот — і український дрон наводить приціл на ціль. Він точно стрімголов летить на міст. Трохи згодом в асфальті з’являється велика дірка. Так показують кадри, опубліковані українськими військовими.

Чонгарський міст — один із найважливіших шляхів сполучення між окупованим Росією півднем України та Кримом. Міст було пошкоджено другу ніч поспіль, повідомив у вівторок голова російської окупаційної адміністрації в Херсоні. Тепер міст закритий до подальшого повідомлення. Автомобілісти та бензовози змушені їхати об’їздом.

Війна в Україні в останні тижні вступила в нову фазу. Наступ росіян вже давно зупинився, але тепер українці перехопили ініціативу на деяких ділянках фронту. Нещодавно вони вперше за кілька місяців знову відвоювали територію. За допомогою безпілотників середньої дальності українська армія паралізує російські шляхи постачання в тилу. За словами міністра оборони Михайла Федорова, метою є «логістичний колапс». Принаймні на Кримі це вже не є немислимим; там починає бракувати бензину.

Справжній прорив України малоймовірний. Але успіхи на фронті мають не лише військові наслідки, вони підживлюють надію, що щось зміниться й у політиці. У Києві, Берліні, Парижі та Лондоні серйозно готуються до мирних переговорів.

«Так, я вважаю, що нам слід поговорити з Путіним», — сказав у вихідні в інтерв’ю президент Фінляндії Олександр Стабб. «З росіянами можна вести переговори лише тоді, коли вони не перебувають у позиції сили».

Володимир Зеленський також вважає момент сприятливим – і бере ініціативу на себе. Президент доручив йому завершити війну ще до настання зими, нещодавно повідомив керівник апарату та головний переговірник Кирило Буданов.

Закінчення війни ще цього року? Це звучить як мрія – не в останню чергу тому, що Володимир Путін у Кремлі не виявляє жодних ознак поступливості. І все ж ознак того, що переговори можуть відбутися, дедалі більше.

По-перше, це відкритий лист, який Зеленський опублікував у мережі в четвер. Довгий лист сповнений шпильок на адресу старіючого Путіна. Але по суті Зеленський пропонує особисту розмову. Швейцарія, Туреччина, арабський світ – можливих господарів для такого саміту вистачає, пише він.
Путін публічно відхилив цю пропозицію. Зустріч не має сенсу, сказав він. Питання в тому, як довго він ще так вважатиме. Окрім публічного каналу, здається, оживає принаймні якийсь вид «дипломатії-pendel»: нещодавно російський олігарх Роман Абрамович був у гостях у Києві. Абрамович, колишній власник ФК «Челсі», вже в минулому виступав посередником між двома президентами.

Путін знав про поїздку Абрамовича

Зеленський відкрито говорив про зустріч. Посланець із Москви хотів з’ясувати, «на що ми готові», якщо дійде до мирних переговорів, сказав він. Путін також принаймні знав про цю поїздку. «Один із представників наших ділових кіл» три тижні тому висловив прохання дозволити йому приїхати до Києва, сказав Путін на економічному форумі в Санкт-Петербурзі. Він зазначив, що не має тісних стосунків з Абрамовичем, але довіряє йому: «Він чесна людина».

Досі Путін майже не виявляв зацікавленості у серйозних переговорах. На зустрічі з українцями він відправляє людей другого або третього ешелону. Також зараз ширяться спекуляції щодо нової хвилі мобілізації. За її допомогою Москва могла б поліпшити ситуацію на фронті. Однак це несе внутрішньополітичні ризики: наслідки війни дедалі більше відчуваються і в Росії. Останнім часом деякі експерти навіть публічно висловили тихі сумніви.

Зеленський вважає шанси на переговори достатньо великими, щоб залучити своїх найближчих союзників. Насамперед він має на увазі глав урядів Франції, Великої Британії та Німеччини. Вже кілька тижнів він закликає їх активніше долучатися до дипломатичних зусиль. У неділю він поїхав до Лондона, щоб особисто поговорити з Еммануелем Макроном, Кіром Стармером та Фрідріхом Мерцем. У вівторок він зустрівся з главами урядів скандинавських та балтійських країн.

«США зайняті іранською кризою», — написав Зеленський у своєму відкритому листі. Тож цілком логічно залучити європейців — адже вони єдині, хто «справді здатний вплинути на ситуацію». Очевидно, він не має нічого проти того, щоб його союзники налагоджували контакти з Путіним, за умови, що вони тісно узгоджують свої дії з ним.

У Лондоні, Парижі та Берліні усвідомили, що американці зазнали невдачі у своїх спробах посередництва і мають інші турботи. Для європейців нова констеляція є шансом: вони раз у раз відчували, що Вашингтон їх ігнорує, а тепер можуть повернутися за стіл переговорів. Зрештою, переговори вестимуться не лише щодо України, а й щодо безпекового ладу на континенті.

Хто міг би виступати від імені європейців, поки що не ясно. Пропозицій багато — як безперспективних (Герхард Шредер, Ангела Меркель), так і реалістичніших (голова Ради ЄС Антоніу Коста, фінський політик Александер Стабб). Вирішальну роль, ймовірно, відіграватимуть E3. Цілком можливо, що Стармер, Макрон і Мерц зрештою самі поговорять із Путіним.

Найважливіше питання — з якими позиціями європейці мають йти на переговори. Небезпека очевидна: Путін намагатиметься вбити клин між Україною та її прихильниками.

Тому в Лондоні «трійка» та Зеленський домовилися про кілька принципів. У заяві йдеться, що передумовою переговорів є негайне та повне припинення вогню. Основою для переговорів має бути поточна лінія фронту. Після цього потрібні «юридично зобов’язуючі гарантії безпеки» для України — зокрема, давно заплановане розміщення багатонаціональних сил безпеки. Російські активи планують утримувати, доки Москва не виплатить компенсації.

Ці вимоги не є новими. Серед них немає жодної поступки Росії. Зеленський та його друзі, очевидно, спираються на закони цієї війни: рішення про переговори залежить виключно від ситуації на фронті.

Джерело: www.spiegel.de