Україна змінює хід війни за допомогою безпілотників середньої дальності, які «знищують усе»

Протягом століть військові командири повторювали афоризми, що підкреслюють одну й ту саму істину про поле бою. Фразу «армія марширує на шлунку» часто приписують Наполеону, тоді як генерал Джон Дж. Першинг, американський командувач часів Першої світової війни, віддавав перевагу вислову «піхота виграє битви, а тил виграє війни».

Сидячи за своїм столом на військовій базі в Харкові, Україна, старший лейтенант Володимир Мірчук ще більше спростив це: «Немає тилу — немає завдань».

Мірчук, який очолює середньодалекий ударний підрозділ «Лава» у складі бригади «Хартія», обвів у своєму блокноті слова «від 30 до 150 км».

«Саме тут вирішиться результат війни», — сказав він. «Не маючи можливості маневрувати чи поповнювати запаси, ви втратите лінію фронту».

У війні в Україні відбулася тиха зміна, яка може дати Києву привід для обережного оптимізму. Революція у виробництві та можливостях українських безпілотників середньої дальності, які спеціалізуються на ударах по цілях на відстані від 30 до 150 км за лінією фронту, починає мати значний вплив на ланцюги постачання російських військ. Шосе з півдня Росії через Маріуполь до Криму, необхідне для постачання газу на півострів, фактично перебуває під контролем українських пілотів безпілотників.

Мірчук насолоджується новою, хоча, можливо, й швидкоплинною, перевагою. «Наприкінці цієї зими, на початку весни, [все склалося]», — сказав він. «Виробники мали достатню потужність, було достатньо екіпажів, здатних запускати зброю середньої дальності. І, на диво, російська ППО не була готова».

Україна вже роками має безпілотники середньої дальності, але ключові вітчизняні виробники могли випускати лише близько 20–30 одиниць на місяць, оскільки за3ежали від двигунів іноземного виробництва, переважно з Китаю. Тепер двигуни виготовляються в Україні, і один виробник може випускати сотні одиниць на місяць.

Безпілотники мають корисне навантаження до 150 кг, і можливості майже безмежні. «Можна знищити будівлю, що завгодно, корабель, нафтопереробний завод», — сказав Мірчук.

Дрони більшої дальності та ракети західного виробництва, здатні вражати цілі далеко вглиб Росії, вже вразили нафтопереробні заводи в Сибіру. Минулого тижня вони вразили центр Санкт-Петербурга, коли президент Путін проводив економічний форум.

Однак Мірчук не хоче бути надто оптимістичним. За його словами, це лише питання часу, коли Росія адаптує свою протиповітряну оборону для протидії загрозі, але поки що є вікно можливостей.

«Звісно, якщо перерізати логістику, ми надто добре знаємо, що станеться… це повна катастрофа», — сказав він. «Немає логістики — немає місій. Вантажівки перестають рухатися до лінії фронту, піхота перестає рухатися до фронту. З кожним днем, з кожною годиною вони стають дедалі слабшими. Тоді можна розпочинати наземну операцію».

У вихідні українські безпілотники середньої та великої дальності завдали удару по ключовому мосту в Чонгарі, що з’єднує півострів із Херсонською областю, змусивши ті кілька нафтових танкерів, які ще наважуються здійснювати перевезення, їхати довгим і небезпечним об’їздом ще ближче до українських позицій. Призначені Росією чиновники заявили, що у вівторок вранці мост було вражено вдруге.

Руслан Микула, співзасновник Deep State UA, організації, що відстежує та аналізує зміни на українській лінії фронту, зазначив: «Вплив засобів середньої дальності на фронті повільно, але поступово зростає».

Спочатку Росія мала перевагу на цій дистанції, але «зараз Україна перехопила ініціативу», — додав Микула. «Зараз ми бачимо, що весь коридор до Криму фактично поставлений під сумнів».

У Криму, з початком літнього туристичного сезону, довгі черги автомобілів витягуються з автозаправних станцій, полиці супермаркетів порожні, а бронювання готелів масово скасовуються. Щоб заохотити відвідувачів, гостьовий будинок «Ле-Ді» поблизу Сімферополя пропонував десять літрів бензину безкоштовно при проживанні на дві ночі.

Відео з окупованих територій показують великі українські дрони, що низько пролітають над автомагістралями, чекаючи на військову ціль. Аналітики зазначають, що дрони середньої дальності, або дрони «середнього удару», змінили повсякденне життя в окупованій Україні більше, ніж будь-який інший технічний прогрес війни до цього часу.

Микола Осиченко, колишній тележурналіст з Маріуполя, який регулярно спілкується в Інтернеті з людьми в окупованих районах, сказав: «Нічого подібного до того, що там відбувається зараз, ще ніколи не було. В окупованій Донецькій області майже немає бензину. Люди вже перебувають у шоковому стані».

Хоча військова логістика та пальне завжди були першочерговою ціллю, атаки на ланцюги військових поставок почали відчувати й цивільні особи, зазначив він. Дефіцит продовольства змусив призначених Росією чиновників запровадити обмеження на обсяги, які люди можуть придбати. Ті, хто зміг знайти заправку, що ще працювала, мусили завантажити QR-код, який обмежував їх до 20 літрів на особу за один раз.

На окупованому Донбасі люди залишали автомобілі, щоб втиснутися в переповнений громадський транспорт. Електроенергії вже не вистачало. Багато хто покладався на генератори, що працювали на паливі, якого тепер не вистачало. «У їхніх домівках не працюють морозильні камери, і їжа псується», — сказав Осиченко. «Люди дедалі менше вірять у непереможність так званого російського світу».

Десятки вантажівок із великим запасом палива та припасів чекали на міжнародному кордоні з Ростовською областю Росії, оскільки водії, незважаючи на пропозицію від 3 000 до 4 000 доларів за рейс, відмовлялися перетинати кордон. Осиченко стверджував, що Україна не наносила ударів по цивільних транспортних засобах, але наявність палаючих нафтових цистерн та військових транспортних засобів на узбіччі дороги відлякувала багатьох.

Великим вантажівкам і нафтовим цистернам заборонено в’їжджати до Криму через Керченський міст Путіна через побоювання українських ударів. Але незабаром Росія може бути змушена знову його відкрити.

Щодо впливу на спроби російських військових просунутися вперед, Осиченко сказав, що підрозділи покладаються на солдатів, які працюють як «мули», проходячи десятки кілометрів пішки з паливом і водою в рюкзаках, щоб приєднатися до своїх підрозділів. «Наразі ситуація, безперечно, на нашу користь», — сказав він.

Україна знає, як це — бути на тому боці, де безпілотники перекривають ключові шляхи постачання. Її відступ із російської Курської області минулого року значною мірою був спричинений тим, що російські безпілотники перекрили дві-три дороги.

Тим часом можливості Росії в інших сферах зростають. Дрон «Шахед», який минулого року змінив хід війни, з того часу було модифіковано: з’явилися моделі з реактивним двигуном, що літають удвічі швидше (500 км/год), що ускладнює їх збивання.

Минулого місяця російські дрони FPV досягли кільцевої дороги на околиці Харкова, вбивши водія та влучивши в поліцейський автомобіль. Ці невеликі дрони перетворили лінію фронту на величезну сіру зону та тероризували мешканців південного міста Херсон у рамках так званого «дронового сафарі», в результаті якого загинуло щонайменше 200 осіб.

У суботу ввечері в харківському парку імені Шевченка, коли над головою з гучним гуркотом збили російський «Шахед», діджеї випускали музику з барів на вулицю, а молодь прогулювалася та пила на лавках під зорями. Ніхто, здавалося, не дивився вгору.

Джерело: www.thetimes.com