Чому сучасні батьки відчувають більший дефіцит сну, ніж наші предки

У давні часи батьки, ймовірно, не так сильно страждали від нестачі сну, що спонукало деяких вчених переглянути рекомендації щодо відпочинку для сучасних молодих батьків.

Наскільки виснажливо бути батьками? Коли один користувач поставив це запитання на батьківському форумі Reddit, на нього надійшло понад 400 відповідей. «Надзвичайно. Це надзвичайно виснажливо і це буквально ПОСТІЙНО», — написав один із респондентів, і сотні інших підтримали цю думку.

Існує багато причин, чому батьки сьогодні відчувають таку виснажливу втому — не всі вони пов’язані зі сном. Наприклад, багато сімей виховують дітей без підтримки громади, а батьки часто змушені поєднувати роботу з вихованням дітей.

Водночас сон багатьох батьків безперечно змінюється після народження дітей — через нічні годування немовлят або схильність дошкільнят прокидатися о 5:00 ранку.

Оскільки ми виховуємо дітей із давніх часів, може здатися природним припустити, що батьки завжди страждали від нестачі сну. Але наявні дані свідчать, що це, імовірно, не так. То що ж наші предки робили по-іншому і чи можна у них чогось навчитися?

Тривалість сну батьків у різних культурах

У повсякденних розмовах батьківство і недосипання вважають синонімами. Однак дані про те, скільки саме сну батьки втрачають після народження дитини, неоднозначні і залежать від культурного контексту.

Наприклад, одне дослідження в Німеччині показало, що матері, які народили вперше, у перші три місяці після пологів спали в середньому на годину менше за ніч, ніж до вагітності. Батьки втрачали близько 20 хвилин сну. Хоча тривалість сну збільшилася після рекордного мінімуму через три місяці, жоден із батьків не відновив повністю довагітний режим сну навіть через шість років.

Проте загальна різниця між батьками та людьми без дітей після періоду після пологів значно менша, ніж можна було б очікувати. У німецькому дослідженні з майже 40 000 учасників виявлено, що батьки дітей до шести років спали приблизно сім годин на ніч. Люди без дітей спали всього на 10 хвилин довше (жінки) та на 14 хвилин довше (чоловіки).

Опитування 2024 року у США показало, що батьки дітей до шести років у середньому сплять від восьми до дев’яти годин на ніч — що відповідає рекомендованим нормам. Аналогічно, французьке дослідження понад 400 пар упродовж 36 місяців після народження дитини показало, що матері і батьки спали в середньому вісім годин або більше, хоча коливалися від 4,25 до 12 годин на ніч.

Ці дані здебільшого базуються на самооцінках — люди можуть переоцінювати або недооцінювати час сну, наприклад, рахуючи від моменту лягання, а не засинання.

В цілому це свідчить, що багато батьків відносно добре висипаються, хоча й із значними коливаннями. Подібні дані отримують і в сучасних суспільствах мисливців-збирачів — які допомагають зрозуміти, як жили наші предки. Аналіз трьох таких спільнот показав, що дорослі (включно з батьками) проводили в ліжку від 6,9 до 8,5 годин на ніч. Через часті пробудження фактичний сон тривав від 5,7 до 7,1 години.

Найважливіше, що сучасні батьки в індустріальних суспільствах значно частіше повідомляють про сильну втому та виснаження у порівнянні з батьками в суспільствах мисливців-збирачів. Вчені продовжують досліджувати, чому так відбувається.

Сприйняття та якість сну у різних суспільствах

В суспільствах збирачів майже всі дорослі, багато з яких є батьками, кажуть, що задоволені своїм сном, зазначає еволюційний антрополог Девід Самсон, директор Лабораторії сну та еволюції людини в Університеті Торонто.

Самсон провів три місяці серед хадза — суспільства збирачів у північній Танзанії, щоб вивчити їхні звички сну. «Коли ви питаєте хадза, чи їхній сон хороший, вони відповідають “хороший”», — каже він.

Натомість батьки в сучасних індустріальних суспільствах часто оцінюють якість свого сну низько. Наприклад, у німецькому дослідженні матері оцінили задоволеність сном у 6,57 бала зі 10, батьки — у 7,03. У французькому дослідженні майже 75% матерів тримісячних немовлят заявили, що вважають, ніби не висипаються.

Проблема не в тому, що сучасні батьки частіше прокидаються. Дослідження Самсона та інших показали, що в суспільствах мисливців-збирачів люди прокидаються вночі частіше.

Частково це пов’язано з тим, що лише з часу промислової революції виникла ідея «безперервного сну», зазначає Гелен Болл, директорка Центру дитинства та сну в Даремі (Великобританія). Ця концепція досі не є світовою нормою. В одному з досліджень вона порівнювала сон підлітків у сільських селах Мексики та Мехіко і виявила, що в сільській місцевості ідея спати міцно незнайома, тоді як у Мехіко вона поширена.

Можливо, предки не мали такої нагальної потреби у глибокому безперервному сні. «Вони не відчували навантаження, пов’язаного з роботою з дев’ятої до п’ятої, яке потребує певної кількості сну для належного функціонування», — каже Болл. «Вони не керували автомобілями і не працювали з важкою технікою. Те, що важливо для нас, для них не було проблемою».

Особливості середовища сну в давнину і сьогодні

Іншим аспектом, у якому стародавні батьки відрізнялися від багатьох сьогоднішніх, є організація сну.

Під час перебування серед хадза Самсон зауважив, що звичні для США практики, наприклад окремий сон немовлят від батьків, здалися місцевим жителям дивними. «Вони дивилися на мене ніби я божевільний і питали: “Чому?”», – розповідає він.

У хадза, як і в багатьох інших культурах мисливців-збирачів, матері сплять разом із немовлятами і годують їх груддю вночі. Антрополог Джеймс МакКенна, директор Лабораторії поведінкового сну матері і дитини в Університеті Нотр-Дам (США), назвав цю практику «грудним сном».

«Насправді немає окремого сну немовляти чи матері, або грудного годування чи відмови від нього», — пояснює МакКенна. «Все це тісно пов’язано. Тіло матері стає середовищем існування дитини».

Висновки щодо впливу спільного сну з немовлям на сон матері неоднозначні. Деякі дослідження вказують, що це може впливати на те, наскільки відпочила почувається мати.

Одне з досліджень показало, що час сну між матерями, які сплять разом з дитиною, і тими, хто спить окремо, суттєво не відрізняється. Матері спільного сну прокидаються частіше, але засинають швидше. Часто різниця полягає в настрої — матері, які сплять разом із дитиною, менш схильні усвідомлювати частоту нічних годувань чи перевірок.

Це збігається з дослідженнями, які показують, що ставлення до сну впливає на відчуття енергії. Менш жорсткі очікування до сну можуть допомогти розслабитися та зменшити втому протягом дня, незалежно від фактичної тривалості сну.

Окрім цього, якість сну матерів, які годують груддю, може бути кращою через дію гормону пролактину, який викликає сонливість. Одне дослідження з 133 матерями виявило, що ті, хто годує груддю, спали на 40–45 хвилин більше, ніж матері, які використовували суміші. Інше, з 120 матерями, показало, що виключно грудне годування приблизно на 30 хвилин покращувало сон через місяць після пологів.

Сам Самсон на власному досвіді підтвердив ці спостереження. Разом із дружиною вони провели перші три місяці життя дочки, намагаючись виспатися, і лише після того, як спробували грудиний сон за прикладом хадза, їхнє життя змінилося. Дитина сама засинала після годування і не потребувала тривалих пробуджень.

Проте не всі дослідження підтверджують, що спільний сон покращує якість сну батьків. Наприклад, одне дослідження з 139 сімей показало, що у матерів, які сплять разом з немовлям, сон більше порушений, хоча діти не прокидаються частіше. Можливо, більш тривожні матері частіше беруть дітей до себе, що ускладнює визначення причинно-наслідкових зв’язків.

Пильність батьків під час нічних пробуджень і догляд за дитиною

Якість неспання і рівень пильності матері відіграють важливу роль. Наприклад, поширена порада класти немовля у власне ліжечко чи окрему кімнату, бути пильним під час годувань, навіть користуватись телефоном, та відстежувати час пробуджень — практики, яких не було у предків-мисливців-збирачів.

Ці подразники спонукають тіло повністю прокидатися, зазначає Памела Дуглас, старша викладачка медичного факультету Університету Квінсленда (Австралія).

Водночас випадкове засинання з дитиною у непередбачених для цього місцях, наприклад на дивані чи кріслі, може підвищити ризик раптової дитячої смерті в 67 разів. Через це деякі медичні працівники радять батькам максимально бути прокинутими під час нічних годувань.

Однак такий підхід має мінуси: батьки не завжди можуть виконувати ці рекомендації і можуть засинати в небезпечних місцях, а також пильність заважає швидко заснути після догляду за дитиною, що погіршує якість сну.

Щоб знизити ці ризики і покращити якість сну батьків, Дуглас заснувала програму «Посуми», яка популяризує стратегії усвідомленості та релаксації, а також пропонує батькам не відстежувати пробудження та годування і дозволяти дітям засинати під час годування.

Суспільна підтримка і еволюційна адаптація до батьківства

Люди становлять парадокс: у порівнянні з іншими видами, наші діти народжуються дуже незрілими і вимагають великої уваги, стверджує Сара Блаффер Хрді, професорка антропології Каліфорнійського університету в Девісі.

У суспільствах мисливців-збирачів, де виживали наші предки, для здобуття їжі доводилося витрачати багато часу і калорій. Проте батьки мали значну підтримку, яка дозволяла присвячувати необхідні ресурси кожній дитині і зберігати популяцію.

«Населення не вимерло і вид не еволюціонував би, якби матері не мали допомоги алобатьківської, а також батьківської опіки та забезпечення», — каже Хрді.

До «алобатьків» входили інші родичі, зокрема бабусі, старші брати і сестри, а також віддалені опікуни.

Наприклад, антропологи, що вивчали плем’я ефе в Центральній Африці, встановили, що 18-тижневі немовлята перебувають під опікою когось іншого більшість часу — близько 60% — і їх часто годують не матері.

У багатьох індустріалізованих суспільствах ця модель майже пішла з практики. Її найближча заміна – платний догляд за дітьми, який несе власні стреси, у тому числі фінансові.

Сьогодні багато сімей працюють у «дві зміни» — доглядають за дітьми і працюють поза домом. У США понад половина домогосподарств із дітьми мають обидва доходи, а в ЄС — понад 60%. Зберігається гендерна нерівність: більшість обов’язків із догляду та домашньої роботи покладається на жінок, що підсилює втому матерів.

Порівняно з культурами мисливців-збирачів у сучасних сім’ях частіше народжується більше дітей із меншою різницею у віці. Антропологи виявили, що в культурах мисливців-збирачів проміжок між народженням дітей становив близько чотирьох років. Лише з появою землеробства і осілого способу життя матері почали народжувати більше дітей і частіше. Через це догляд за одночасно однією дитиною міг допомагати зменшити втому.

Отже, ймовірно, зміни у способі життя та сну призвели до того, що сучасні батьки часто почуваються перевантаженими і позбавленими сну, а не обов’язково лише через недосипання.

Джерело: www.bbc.com