Через два тижні після вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року мобільний телефон Сергія Бєсєди вимкнувся. Пан Бєсєда, генерал ФСБ, головного органу безпеки Росії, відповідав за інформування Владіміра Путіна про внутрішню динаміку в Україні. Він був одним з керівників П’ятої служби ФСБ, створеної в 1990-х роках для шпигунства за колишніми радянськими республіками. Його інформація призвела до того, що Путін помилково очікував, що Україна розвалиться.
Коли Україна натомість завела війну з Росією в глухий кут, з’явилися повідомлення, що пана Беседу заарештовано. Проте 24 березня 70-річний шеф шпигунів, який зараз є радником голови ФСБ, сидів у конференц-залі готелю в Саудівській Аравії навпроти Майкла Вальса, американського радника з національної безпеки, і вів переговори про можливе припинення вогню.
На думку Андрія Солдатова, експерта з питань розвідки, який живе у вигнанні, помітна роль спецслужб у переговорах несе в собі два меседжі. Один з них полягає в тому, що пан Путін розглядає переговори як етап своєї військової операції, а не як шлях до припинення війни. Інша полягає в тому, що «страшилки» були реабілітовані: катастрофічне вторгнення тепер подається як успіх.
Ті, хто воює, можуть з цим не погодитися. За два роки російська армія не досягла майже ніякого прогресу. Щонайменше 200 000 солдатів загинули і 600 000 отримали поранення, повідомляє британське міністерство оборони. Проте армії доводиться протистояти не лише українським військам, але й службам безпеки власної країни. Військова контррозвідка ФСБ, спадкоємиця сумнозвісного сталінського СМЕРШу, є найбільшим і найбільш швидкозростаючим управлінням, каже пан Солдатов. Його завдання – стежити за збройними силами, обмежувати вплив популярних генералів і запобігати політичній самоорганізації. Масштаби чисток нагадують радянську епоху.
Збройні сили багатьох країн мають напружені відносини зі своїми шпигунськими службами, але в Росії вони можуть бути смертельно небезпечними. Путін не довіряє своїй армії, особливо з огляду на її погано завуальоване обурення на початку війни. За кілька днів до вторгнення Леонід Івашов, відставний генерал, якого генштаб часто використовує для висловлення своєї думки, попередив, що застосування сили проти України буде катастрофою. Оскільки бліцкриг провалився, головний російський журнал з військової теорії неявно звинуватив у цьому ФСБ. Солдати не розуміли ні її цілей, ні своєї ролі. «Замість квітів… тилові колони наших військ зустріли опір цивільного населення», – писав журнал.
Щоб підбадьорити армію, пан Путін дозволив Євгену Пригожину (тодішньому босу «Вагнера», групи найманців, що підтримується державою) критикувати Валерія Герасимова, головнокомандувача російської армії, і Сергія Шойгу, тодішнього міністра оборони. Але Пригожин очолив заколот у липні 2023 року, якому симпатизували деякі старші офіцери. Армія не приєдналася до нього і не зробила нічого, щоб його зупинити. Після того, як Пригожина було втихомирено (пізніше він загинув в авіакатастрофі), кілька генералів зникли з поля зору. Іван Попов, популярний командир, який критикував ведення війни, був понижений у званні.
Найголовніше, що медіа-ресурси, які Пригожин використовував для незалежної критики, були взяті під контроль. Telegram, одна з найбільших російських соціальних мереж, містить десятки «воєнкорів», або незалежних військових блогерів, із загальною аудиторією близько 13 мільйонів осіб. Вони часто розходяться з державною телевізійною пропагандою. Ігор Стрєлков, військовий блогер, який відкрито критикував Путіна, був заарештований після заколоту Пригожина. Інші приглушили свою незгоду.
Через кілька місяців ФСБ почала чистку армії і міністерства оборони. Пан Шойгу, близький союзник Путіна, був переведений на іншу посаду. Троє його колишніх заступників і близько 30 співробітників були заарештовані. За словами Михайла Коміна з Центру аналізу європейської політики зі штаб-квартирою у Вашингтоні, метою було як перерозподілити грошові потоки, пов’язані з міністерством, так і ліквідувати «клан» зв’язків пана Шойгу в уряді. Його наступник, Андрій Бєлоусов, не належить до жодного клану. Через місяць після призначення він зустрівся з військовими блогерами, заохочуючи їх звертатися до нього зі своїми проблемами. За словами пана Коміна, йому дозволили обрати лише одного зі своїх заступників; двох інших, схоже, обрав Путін. Одна з них – племінниця Путіна.
Також були заарештовані три генерали, включаючи Вадима Шамаріна, заступника начальника Генерального штабу, і пана Попова. Останній нещодавно написав відкритого листа Путіну з проханням перевести його назад на фронт. «Я ніколи не ставив питань, а сліпо і бездумно йшов тим шляхом, який був визначений священним обов’язком, присягою, наказами і Вашими указами», – написав він. У Кремлі підтвердили, що пан Путін отримав листа. Він ще не відповів.
www.economist.com/europe/2025/04/03/russias-army-is-being-subordinated-to-its-security-services
