За легендою, Бог розділив всю землю на землі. До нього прийшла українка і запитала: «Ви все роздали, а що залишилося мені?» Бог сказав: «Я залишив цей шматок землі собі, бо він найкрасивіший і найродючіший, але я віддаю його тобі». Так виникла Україна. І український прапор має жовтий і блакитний кольори: жовтий озеачає пшеницю, соняшник і зерно, синій – небо.
Фермери Новомиколаївки Донецької області на сході України люблять розповідати цю історію. Пишаючись своєю професією, вони бачать себе опорою нації, годувальниками людей. Війна цього не змінює. У Новомиколаївці з нею живуть давно. Вона розпочалася у місті Слов’янськ, приблизно за 15 кілометрів, у 2014 році і відтоді ніколи не зникала.
Двічі під російською окупацією
Тутешні фермери двічі пережили російську окупацію, у 2014 та 2022 роках. Державній службі з надзвичайних ситуацій знадобилося часу до минулого року, щоб розчистити величезні поля навколо Новомиколаївки та знову зробити їх придатними для використання. Проте на 20 гектарах землі навколо населеного пункту досі залишаються протитанкові міни. І знову війна все ближче.
Московські війська захопили Вугледар за 100 кілометрів, а Покровськ, приблизно за 70 кілометрів південніше, також під загрозою падіння. «Так, ми дуже боїмося, що вони приїдуть до нас втретє», – каже 53-річний фермер В’ятчеслав. Думка про це змушує його нервово розминати великі мозолясті руки.
«Цього разу будемо евакуюватися», — каже його колега, 28-річний Володимир. «Немає сенсу залишатися, коли ти знаєш, що буде». Ставить на стіл фотографію свого розбомбленого свинарника дворічної давності. «Ми відпустили наших 40 тварин, щоб вони мали шанс вижити. Ми не знаємо, скільком це насправді вдалося. Декого з’їли солдати».
«Тварини менші за норму»
У безперервному ракетному обстрілі з квітня по серпень 2022 року загинули всі корови та телята. Зараз у нього лише одна корова та кілька свиней, – каже В’ячеслав. «Ми почали з самого початку. Бо що залишалося робити, ми пов’язані з цією землею. Ґрунт тут дуже родючий. Тому його хочуть від нас забрати».
Війна, іноді далі, іноді ближче, змінює природу, кажуть двоє чоловіків. «Тварини менші, ніж зазвичай, через стрес від вибухів та інших військових ударів. А шкаралупа у курячих яєць тонша». Також менше дощів і менше комах. В’ячеслав і Володимир розходяться в думках, чи це через війну, чи через зміну клімату.
Вони погоджуються, що багато шматків металу та осколків не можуть бути здоровими для ґрунту. За оцінками, бомби, міни та уламки, що не розірвалися, забруднили щонайменше 470 000 гектарів українських сільськогосподарських угідь.
Україна: Моторошні сліди в небі
Фронт фактично знову небезпечно впритул підійшов до Новомиколаївки. Цього серпня російські касетні бомби вбили трьох жінок у сусідньому селі за сім кілометрів. На зворотному шляху з населеного пункту в небі повільно віддаляються зигзагоподібні сліди ракети. Тим часом 57-річний фермер Микола кермує своєю машиною величезним соняшниковим полем.
Якість ядер не така добра, як зазвичай, вони менші та менш м’ясисті, каже він. На запитання про моторошні сліди в небі він каже: «Що робити? Я б не мав шансу ані ззовні, ані в тракторі. Тому я молюся і продовжую працювати».
https://www.20min.ch/story/ernten-in-der-ukraine-unter-raketen-beten-und-weiterarbeiten-103202225
