Після того, як блок не зміг домовитися про використання заморожених російських активів, Київ вимагатиме від Брюсселя набагато більше – і це буде дедалі складніше.
Війна Росії проти України, схоже, завершиться наступного року – і на вкрай несприятливих для Києва умовах.
Чому такий прогноз?
Через те, що минулого тижня ЄС не погодився використати гроші Росії – 210 мільярдів євро заморожених активів – для підтримки платоспроможності України та її здатності фінансувати військові зусилля.
Відмова від пропозиції щодо “репараційного кредиту”, який би дозволив переробити російські активи, здебільшого заморожені в кліринговому банку в Бельгії, позбавляє Україну гарантованого фінансування на наступні два роки.
Саме юридичні занепокоєння Бельгії щодо кредиту, а також небажання президента Франції Еммануеля Макрона та прем’єр-міністра Італії Джорджіа Мелоні приєднатися до канцлера Німеччини Фрідріха Мерца у підтримці цієї пропозиції, прирекли її на провал.
І все це, незважаючи на тижні суперечок і завищені очікування прихильників плану, в тому числі президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн.
На щастя, ЄС все ж таки надасть значний пакет фінансування для України, погодившись спільно позичити 90 мільярдів євро на ринках капіталу під заставу бюджету ЄС і надати їх на безвідсотковій основі.
Але, хоча це дозволить запобігти тому, щоб у країни не закінчилися гроші на початку наступного року, пакет розрахований на два роки, і цього буде недостатньо для того, щоб утримати Україну в боротьбі.
За прогнозами Міжнародного валютного фонду, через скорочення фінансової підтримки з боку США дефіцит бюджету України протягом наступних двох років наблизиться до 160 мільярдів доларів.
Простіше кажучи, Україні знадобиться набагато більше допомоги від Європи – і блокові буде дедалі важче її надавати.
Тим не менш, багато європейських лідерів були налаштовані досить оптимістично після того, як минулого тижня було укладено угоду про фінансування.
Президент Фінляндії Александр Стубб зазначив у неділю, що узгоджений пакет все ще буде пов’язаний з іммобілізованими російськими активами, оскільки схема передбачає, що Київ використає їх для погашення кредиту після закінчення війни.
“Знерухомлені російські активи залишаться знерухомленими і союз залишає за собою право використати знерухомлені активи для погашення цього кредиту”, – написав він у своєму дописі на X.
Крім того, можна припустити, що наступна позика може бути додана і опосередковано пов’язана з російськими активами. Можливо, так воно і є.
Але це також може бути витлумачено як підрахунок курчат до того, як вони вилупляться, оскільки все залежить від того, яку угоду буде укладено для завершення війни. Тим часом, отримати новий кредит буде не так просто, коли українська казна знову спорожніє.
Три країни – Угорщина, Словаччина та Чехія – вже відмовилися від схеми спільних запозичень минулого тижня.
Не важко уявити, що до них приєднаються й інші, які не сприймають саму ідею ще одного багатомільярдного пакету у 2027 році, який є важливим роком виборів як для Франції, так і для Німеччини.
Крім того, Трамп все ще перебуватиме в Білому домі – отже, немає сенсу шукати додаткові кошти у Вашингтоні.
І все ж прем’єр-міністр Бельгії Барт де Вевер назвав минулотижневу угоду, досягнуту після майже 17 годин переговорів, “перемогою для України, перемогою для фінансової стабільності і перемогою для ЄС”.
Однак, це не те, що бачить президент Росії Владімір Путін.
Як зазначив президент України Володимир Зеленський, намагаючись переконати європейських лідерів підтримати репараційний кредит: “Якщо Путін знатиме, що ми можемо залишатися стійкими принаймні ще кілька років, тоді його причини затягувати цю війну стануть набагато слабшими”.
Але цього не сталося.
І після того, як провал минулої п’ятниці висвітлив розбіжності між європейськими лідерами, це, безумовно, не той урок, який Путін візьме з собою додому.
Швидше за все, це лише підтвердить, що час на його боці.
Якщо він почекає ще трохи, то план з 28 пунктів, який його помічники розробили разом з послужливим спецпосланцем Трампа Стівом Віткоффом, може бути відроджений, а Україна і Європа залишаться борсатися – результат, про який Кремль мріє.
Путін також може читати опитування громадської думки і бачити зростаюче нетерпіння європейських виборців щодо війни в деяких з найбільших економік континенту.
Наприклад, опубліковане минулого тижня опитування 10 000 респондентів, проведене POLITICO, показало, що респонденти в Німеччині та Франції ще більш неохоче продовжують фінансувати Україну, ніж у США.
45% опитаних у Німеччині заявили, що підтримали б скорочення фінансової допомоги Україні, тоді як лише 20% сказали, що хотіли б збільшити фінансову допомогу.
У Франції 37% хотіли б давати менше, тоді як лише 24% воліли б давати більше.
Напередодні засідання Європейської ради минулого тижня прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал заявила POLITICO, що європейські лідери отримали можливість спростувати твердження Трампа про їхню слабкість. Уклавши угоду про розблокування сотень мільярдів заморожених російських активів, вони також дадуть відповідь на те, що президент США назвав Європу “загниваючою групою націй”.
Та цього їм не вдалося зробити.
Джерело: www.politico.eu/article/europe-ukraine-volodymyr-zelenskyy-ursula-von-der-leyen-russia-assets/
