Європа більше не збирається йти на поступки Трампу

«Коли ми ставимося до справи серйозно, ми не говоримо щодня протилежне тому, що сказали напередодні», — заявив минулого тижня президент Франції Еммануель Макрон, додавши з іронією: «І, можливо, не варто говорити щодня».

Це звучало так, ніби дорослий докоряє неслухняній дитині, і, ймовірно, саме це мав на меті французький президент. Об’єктом його докору був, звісно, Дональд Трамп. Макрон виступив незабаром після того, як американський президент виголосив чергову грубу тираду, що містила нечемні коментарі щодо французького президента та його дружини.

Макрон — один із небагатьох європейських лідерів, які мали справу з Трампом майже з першого дня його першого терміну. Його перехід від початкової поваги та удаваної дружби до дуже публічного докору відображає ступінь, до якого впала повага до американського президента серед європейських лідерів та їхньої громадськості. Війна пана Трампа проти Ірану, щодо якої не було проведено консультацій із союзниками по НАТО і в якій вони згодом відмовилися брати участь, чітко показала, що європейці більше не ставляться до пана Трампа як до фактичного «лідера вільного світу».

Коментарі пана Трампа щодо пана Макрона та його дружини пролунали під час великоднього обіду з християнськими лідерами та близькими союзниками. Вони не були призначені для публічного споживання, але якимось чином потрапили на YouTube на достатньо довгий час, щоб їх завантажили та широко поширили. Як і типово для тирад Трампа, вони рясніють образами, злобою та грубістю: окрім насмішок над подружжям Макронів, він критикує НАТО та Верховний суд. Відео викликає особливе занепокоєння, коли духовна радниця пана Трампа Пола Вайт порівнює президента з Ісусом Христом. («Вас зрадили й заарештували. І несправедливо звинуватили», — сказала вона.)

Але той обідній діалог був лише штормом у період, коли Трамп, розпалений війною з Іраном, яка йшла не так, як йому хотілося, випустив запальні погрози знищити цю країну. «Вівторок буде Днем електростанцій і Днем мостів, все в одному, в Ірані. Нічого подібного не буде!!! Відкрийте цю кляту протоку, ви, зграя божевільних виродків, або ви будете жити в пеклі — ПРОСТО ДИВІТЬСЯ!» — саме це Трамп вирішив опублікувати вранці у великодню неділю, безпідставно додавши «Хвала Аллаху». У вівторок він заявив, що «цілої цивілізації не буде сьогодні ввечері, і її вже ніколи не повернути», фактично погрожуючи серйозним порушенням Женевських конвенцій. За вісімдесят вісім хвилин до апокаліптичного терміну о 20:00 Трамп відступив.

Були часи, коли потік образ, неправди, лайок, погроз і злоби з боку пана Трампа викликав би у іноземних лідерів питання, чи не поводиться пан Трамп навмисно нестерпно, щоб досягти мети — скажімо, змусити європейських союзників платити більше за НАТО, або як варіант стратегії «теорії божевільного», розробленої президентом Річардом Ніксоном, щоб переконати суперників, що президент є небезпечно непередбачуваним. Вони намагалися задобрити пана Трампа похвалами та пишністю, сподіваючись скерувати його в більш продуктивний бік.

Але через понад рік після повернення пана Трампа до Білого дому європейці, як і значна частина світу, дійшли висновку, що жодні уклони чи підлабузництво не принесуть від нього нічого, крім миттєвого схвалення. Шквал мит, що відкрив другу каденцію адміністрації Трампа, спрямований без розбору на друзів і ворогів; нахабні вимоги, щоб Данія віддала Гренландію Сполученим Штатам, а тепер і відсутність будь-яких консультацій з європейськими союзниками перед тим, як приєднатися до Ізраїлю в атаці на Іран, що вплинула на весь світ, знищили будь-які ілюзії серед більшості європейців щодо того, що пан Трамп є чимось іншим, ніж непередбачуваною, мстивою та неконтрольованою небезпекою.

Нинішня суперечка пана Трампа з НАТО полягає в тому, що жоден із членів альянсу не відгукнувся на його заклик про військову допомогу у відкритті Ормузької протоки, що викликає питання: чи спробує він вивести США з альянсу, і чи має цей альянс зараз взагалі якийсь сенс. Однак поки що це не переконало жодного європейського лідера капітулювати, незважаючи на постійні провокації пана Трампа. Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив, що дотримуватиметься своєї позиції щодо війни «незалежно від галасу». Минулого місяця міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус висловився в подібному дусі, сказавши: «Це не наша війна». Пан Трамп у відповідь назвав союзників по НАТО «боягузами».

Навіть прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні, одна з найближчих європейських союзниць Трампа, дистанціювалася від його, здавалося б, безпрецедентних погроз на адресу Ірану цього тижня. «Дуже важливо чітко розрізняти відповідальність режиму та долю мільйонів пересічних громадян», — сказала вона. Це фактично залишило прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана найвідданішим союзником Трампа в Європі, що пояснює, чому віцепрезидента Джей Ді Венса відправили підтримати Орбана напередодні виборів у неділю, які він цілком може програти. Однак позиція пана Орбана щодо війни з Іраном залишається нечіткою, особливо після того, як у середу газета «Вашингтон Пост» повідомила, що Угорщина запропонувала допомогти Ірану у 2024 році після того, як Ізраїль спричинив вибух тисяч пейджерів, що належали «Хезболі», ліванському проксі Ірану.

Марк Рютте, генеральний секретар НАТО, якого вважають своєрідним «шептуном Трампа», може бути одним із небагатьох — якщо не останнім — європейських лідерів, які все ще дотримуються політики лестощів. Він активно намагався підтримувати дружні стосунки з Трампом, сміливо припускаючи, що гнів Трампа на альянс є зрозумілим і мине. Але в дописі в соцмережах після переговорів з паном Рютте президент повторив свій гнів і для більшої переконливості додав Гренландію: «НАТО НЕ БУЛО ТАМ, КОЛИ МИ ПОТРЕБУВАЛИ ЇХ, І ВОНИ НЕ БУДУТЬ ТАМ, ЯКЩО МИ ЗНОВУ ПОТРЕБУВАТИМЕМО ЇХ. ПАМ’ЯТАЙТЕ ПРО ГРЕНЛАНДІЮ, ЦЮ ВЕЛИКУ, ПОГАНО УПРАВЛЯЄМУ КУСЬКУ ЛЬОДУ!!!»

Принаймні, поки що не було нових розмов про вихід із НАТО. Цей крикливий лист не викликав серйозного спротиву з боку іноземних лідерів. Це був пан Трамп у своєму стилі: нудний, повторюваний, вульгарний. Він все ще небезпечний і може знову наслати терор на народ Ірану, якщо перемир’я провалиться. Але його крики великими літерами, гучні тиради та грубі образи зараз, швидше за все, викличуть лише галльське знизування плечима.

Джерело: nytimes.com