Яцек Чапутович: Прояви політики Польщі щодо України

Політика

Міністр Радослав Сікорський не виключив введення військ НАТО в Україну. Він пояснив, що Путін повинен боятися нас, а не ми його. У гучному інтерв’ю Financial Times він, у свою чергу, заявив, що Польща зобов’язана збивати російські ракети над Україною. Це викликало в Україні зрозумілі сподівання на прорив у боротьбі з російським агресором.

Замість захисту повітряного простору ми запропонували українцям ексгумацію жертв Волині

Однак виявилося, що, потрясаючи шаблею, міністр Сікорський не врахував реакції американців і наступного дня відкликав свою пропозицію. Звичайно, Польща може приймати рішення самостійно, що підтвердив новий генеральний секретар НАТО Марк Рютте, але без гарантії захисту з боку союзників. А ми вже не є такими героями. Заява міністра Сікорського виявилася лише невдалим піаром для нашого сусіда.

Тож замість того, щоб захищати небо, ми запропонували Україні ексгумацію поляків на Волині. Чи можна дивуватися, що вона не сприйняла цю пропозицію як рівноцінну?

Також не є переконливою наполеглива вимога міністра Сікорського позбавити українців мобілізаційного віку пільг і відправити їх назад до своєї країни. Психологія пояснює, чому це приваблює більшість поляків, але це неможливо з юридичних та етичних причин. Крім того, Європейський Союз виключив цю ідею як таку, що суперечить директиві про тимчасовий захист. Та й українці все одно виїжджали б з нашої країни до Німеччини, а не на фронт.

Якась тварина, що нападає на слабких і оскверняє могили, коли тіла закопують неглибоко

Відзначимо деякі міжнародні успіхи. Так, російські та білоруські історики звернулися до Держдуми Росії та Парламентських зборів Республіки Білорусь із закликом підтримати польські вимоги і визнати Волинський злочин геноцидом. З огляду на ситуацію на фронті, не можна виключати, що росіяни захочуть провести ексгумації на Волині самі або руками своїх майбутніх прихильників.

Лєшек Міллер підтвердив свою точку зору, стверджуючи, що йдеться не про ексгумації, а про засудження фашизму і відмежування України від свого націоналістичного минулого. Іншими словами, з Бандерою Україна не вступить до Союзу. І тут мені пригадалася московська позика 1990 року.

Втім, Радослав Сікорський має рацію, Польща гідно поховала солдатів Вермахту. Ми також сумлінно доглядаємо за сотнями могил радянських солдатів, у тому числі з формувань НКВС. Однак це не стосується могил українців: з пам’ятника в Монастирі зникли імена полеглих, надгробний пам’ятник у Грушовичах демонтовано, а могили у Верхраті, Молодичі, Білостоці (село біля Лісок) та у Вержбіці зруйновані невідомими зловмисниками.

Як тоді назвати державу, яка ставиться до українських жертв Другої світової війни гірше, ніж їхні кати з НКВС і гестапо? Чи не є це якоюсь твариною, що нападає на слабких і оскверняє могили, коли тіла неглибоко закопані? Замість того, щоб повчати інших, можливо, нам варто спочатку самим діяти відповідно до стандартів цивілізації.

https://www.rp.pl/opinie-polityczno-spoleczne/art41297531-jacek-czaputowicz-manowce-polityki-polski-wobec-ukrainy