Коли українські війська увірвалися на територію росії та Курську область 6 серпня, ця механізована бригада була на чолі надзвичайно секретної операції: командир Микола, псевдонім «Шторм», який до війни був юристом і місцевим політиком у Києві, а тепер має під управлінням тридцять чоловік. Сержант Максим, позивний «Перчик», який раніше шість років мандрував світом як кухар на круїзних лайнерах. І мінометник Олександр на псевдо «Куба», який в цивільному працював в індустрії краси.
«Це було захоплююче», – каже Олександр. «Вперше після Другої світової війни українські солдати ступили на російську землю, але не для того, щоб щось окупувати», – швидко додає він. Наразі чоловіки чекають на одній із баз матеріально-технічного забезпечення поблизу кордону, щоб їх знову відправили на територію росії. Також там є кілька бронетранспортерів БМП1, які використовувалися в наступі і незабаром знову будуть перекинуті на територію росії.
Чоловіки надзвичайно задоволені ходом Курської операції. «Місяць тому майже не було опору з боку росіян, – каже Максим і продовжує: – Багато їхніх новобранців швидко здалися». «Багато хто казав, що відчуває себе покинутим своїми командирами, і не чує від них нічого кілька днів. Те, що їх демотивує, ще більше мотивує нас». Зараз в регіоні є більш досвідчені російські військові – «їх зараз бракує деінде в Україні».
На цей раз українці, а не росіяни, мали більше техніки та зброї у своєму секторі дій.
Українська операція триває вже місяць і значно сповільнилася. Тим не менш, чоловіки все ще випромінюють багато оптимізму. «Настав час показати світові, що ми теж можемо атакувати та зламати легенду про сильну росію», – каже Максим. Командир Микола, залізна людина, теж з упевненістю чекає наступного завдання. Але він знає: «Утримувати територію важко і ресурсомістко».
Водночас російські війська наступають на Донбасі, надолужили більше, ніж будь-коли з осені 2022 року. Оголошеною метою української Курської операції було і є посилення такого тиску шляхом просування на російську територію, щоб сили противника на сході України мали бути відведені та направлені до Курська як підкріплення.
Але Москва відчула запах смаженого і продовжує наступ на Донбасі: ще місяць тому російські війська були приблизно за 20 кілометрів від Покровська. Сьогодні їх артилерія вже досягає південної частини цього шахтарського міста, стратегічно важливого транспортного вузла.
Але командир Микола залишається впевненим, що Курська операція безперечно виправдана. Зараз росіяни зосередили біля кордону Курської області близько 24 тисяч солдатів. «Вони хочуть збільшити це число до 60 000 солдатів. Але навіть якщо вони можуть мобілізувати людей, їм потрібно три місяці, щоб їх навчити. Єдиний вихід – перекинути сюди хороших солдатів з інших фронтів, таких як Покровськ, Херсон чи Харків, щоб не дати нам просуватися далі».
Мета наступу Києва на росію викликає суперечки серед західних військових експертів. На думку таких відомих аналітиків, як Роб Лі та Майкл Кофман, диверсійна атака в Курську забирає ресурси, які терміново потрібні на Донбасі.
Тим часом київські війська, схоже, поки що окопуються на російській території і водночас готують усе для подальшого етапу організованого відходу. Це підтверджується свіжозасипаними системами оборонних траншей, характерними для цієї війни.
У той же час є припущення, що Вашингтон підштовхує Київ до переговорів про припинення вогню з росією. На цьому тлі для України мало б сенс зачепитися за окуповані російські території і пожертвувати Покровськом на сході як розмінною монетою.
https://www.20min.ch/story/speerspitze-der-kursk-offensive-sie-waren-die-ersten-ukrainischen-soldaten-auf-russischem-boden-103181751
