російсько-український конфлікт не лише військовий; він також значною мірою стосується національної ідентичності. Саме тому музеї часто стають об’єктами російських атак. Наразі постраждало близько 120 таких українських установ. 480 000 творів мистецтва було втрачено, розграбовано або знищено — це дані, надані Міністерством культури України, які цитують автори фільму.
Один з головних героїв фільму згадує, що нацисти розграбували 6 мільйонів артефактів під час Другої світової війни, а росіяни зараз вчинили, можливо, друге за величиною розграбування творів мистецтва в історії.
Мистецтво довше за життя
«На початку вторгнення, у 2022 році, порятунок творів мистецтва в Україні був спонтанною акцією», — пояснює Анджей Менкус, автор фільму. «Була сформована армія добровольців, що складалася не лише з музейних працівників, а й з приватних осіб».
Ольга Сошнікова з Харківського історичного музею, розташованого в центрі міста, розповідає, що п’ятеро людей врятували 12 000 артефактів за 10 днів, захистивши їх від знищення та підготувавши до сховища. Фільм також розповідає історію Харківського історичного музею — центру, який допомагає рятувати твори мистецтва з понад 20 музеїв та культурних закладів регіону.
«У Києві я зустріла професора біомедицини, який був водієм під час вторгнення. Протягом кількох місяців він ризикував життям, перевозячи твори мистецтва та художників. Він був одним із багатьох, хто таким чином боровся з російським агресором», — розповідає Анджей Мєнкус виданню «Rz». «У мене було відчуття, що на цьому етапі війни росіяни вже програли, бо вони створили ситуацію, в якій українці об’єдналися та зрозуміли важливість культури: мови, мистецтва, літератури, архітектури».
«Ви справді відчуваєте себе власником того, що знаходиться в музеї. Ви не можете залишити це, бо це ваша історія, ваша ідентичність», — неодноразово стверджують герої фільму.
Алевтина Кахідзе, художниця, про яку йдеться у фільмі, переховувалася у підвалі 40 днів лише зі своїми собаками. Вона документувала події воєнного часу день у день, пишучи та малюючи на папері, знаючи, що мистецтво допомагає зберегти пам’ять про минуле. Фронт був за 5 кілометрів від її підвалу.
Багато героїв фільму вирішили зберегти артефакти та провести ніч на килимках у своїх домашніх музеях замість того, щоб ховатися.
Порожні стіни в музеях
Юлія Литвинець, генеральний директор Національного художнього музею України (НХМУ), та її команда провели таким чином 72 дні, упакувавши та евакуювавши десятки тисяч творів українського мистецтва з колекції музею з першого дня вторгнення.
Документальний фільм починається з екскурсії київським музеєм Ханенків, стіни якого голі — лише підписи під відсутніми картинами.
«За кілька днів до того, як українці повернули Херсон, росіяни пограбували два найважливіші музеї там, особливо Херсонський художній музей», — розповідає режисер-документаліст. «Прибули вантажівки, і колекцію розібрали. Коли музейні працівники повернулися до роботи, вони почали отримувати запити від музейних працівників з різних куточків росії, зокрема з Криму. Вони хотіли дізнатися від власників про отримані роботи».
Промоція української культури
Юлія Ваганова, директорка Музею Ханенків у Києві, розповідає історію евакуації своїх найцінніших творів мистецтва — 16 синайських ікон VI-VII століть нашої ери, які зараз зберігаються в Луврі в Парижі. Вони також виставлялися в Лувр-Ленсі у Вільнюсі.
Також є виставка «Око бурі» (Модернізм в Україні 1900–1930), вперше представлена в жовтні 2022 року в Національному музеї Тіссен-Борнеміси в Мадриді, а пізніше в Кельні, Відні, Брюсселі, Лондоні та нещодавно в Музеї мистецтв у Лодзі. «Приховування показом» також стало успішним просуванням українського модернізму в Європі.
Варто зазначити, що минулого року Музей сучасного мистецтва у Варшаві представив розгорнуту виставку Марії Примаченко, ікони українського мистецтва.
«Після 34 років незалежності у нас немає жодного музею сучасного мистецтва, і все ж це наша велика спадщина», — каже у фільмі Альона Каравай, менеджерка культури з Донецька. «Це мистецтво багато говорить про незалежність, бо українське мистецтво — це українське, а не частина російського мистецтва».
Зйомки фільму тривали близько двох місяців, зйомки проходили не лише в Україні, а й у Франції, Лондоні та Польщі. Фільм було доповнено архівними матеріалами, такими як фотографії, відеоматеріали та повідомлення ЗМІ. Директори та співробітники музеїв, колекціонери та митці діляться своїми історіями.
Після варшавської прем’єри документальний фільм буде показано в Кінотеці у Варшаві, а потім у Парижі, Берліні, Копенгагені та Амстердамі, а також на фестивалі Scanorama у Вільнюсі.
https://www.rp.pl/film/art43137391-wojna-w-ukrainie-to-wojna-o-tozsamosc-narodowa-ratowanie-dziel-sztuki
