Лідери союзних країн розуміють, що будь-який їхній позитивний жест не матиме жодного значення. Дональд Трамп не мислить стратегічно. Він також не мислить з історичної, географічної чи навіть раціональної точки зору.
Він не пов’язує свої дії, вчинені одного дня, з подіями, що відбуваються через кілька тижнів. Він не замислюється над тим, як його поведінка в одному місці вплине на поведінку інших людей в інших місцях. Він не враховує ширші наслідки своїх рішень. Він не бере на себе відповідальність, коли ці рішення виявляються помилковими.
Натомість він діє за примхою та імпульсом, а коли змінює думку — коли відчуває нові примхи та нові імпульси — він просто бреше щодо того, що сказав або зробив раніше.
Протягом останніх 14 місяців мало хто з іноземних лідерів міг визнати, що людина без будь-якої стратегії може насправді бути президентом Сполучених Штатів.
Звичайно, шепотіли аналітики зовнішньої політики, Трамп думає далі, ніж поточний момент. Звичайно, шепотіли іноземні державні діячі, він дотримується якоїсь ідеології, якоїсь схеми, якогось плану.
У спробі вписати дії Трампа в історичний контекст лунали різні слова — ізоляціонізм, імперіалізм.
Наприклад, писалися урочисті статті про нібито важливе значення Гренландії, ніби інтерес Трампа до цього арктичного острова не випливав виключно з того, що на проекції Меркатора він виглядає дуже великим.
Цього тижня щось зламалося. Можливо, Трамп не розуміє зв’язку між минулим і сьогоденням, але інші люди розуміють. Вони бачать, що внаслідок рішень, які Трамп ухвалив, але не може пояснити, Ормузька протока заблокована іранськими мінами та дронами. Вони бачать, як ціни на нафту зростають у всьому світі, і розуміють, що для ВМС США вирішити цю проблему важко й небезпечно.
Вони також чують, як президент, як і багато разів раніше, накидається на інших, намагаючись змусити їх взяти на себе відповідальність, погрожуючи їм, якщо вони цього не зроблять.
З випуску за березень 2026 року: Америка проти світу НАТО чекає «дуже погане» майбутнє, якщо організація не допоможе розблокувати протоку, заявив Трамп виданню Financial Times, очевидно забувши, що саме США заснували цю організацію і очолюють її з моменту створення у 1949 році.
Він також сказав, що не просить, а наказує семи країнам надати допомогу. Він не уточнив, яким саме.
«Я вимагаю, щоб ці країни втрутилися і захистили свою територію, бо це їхня територія», — сказав Трамп журналістам на борту «Ейр Форс-1» під час польоту з Флориди до Вашингтона.
«Це місце, звідки вони отримують свою енергію».
Насправді це не їхня територія, і саме він винен у тому, що їхня енергія заблокована.
Але на думку Трампа, ці погрози виправдані: у нього зараз є проблема, тому він хоче, щоб інші країни її вирішили.
Він, здається, не пам’ятає і не переймається тим, що сказав їхнім лідерам минулого місяця чи минулого року, а також не знає, як його попередні рішення сформували громадську думку в їхніх країнах чи зашкодили їхнім інтересам.
Але вони пам’ятають, їм не байдуже, і вони знають.
Зокрема, вони пам’ятають, що протягом 14 місяців американський президент накладав на них мита, висміював їхні занепокоєння щодо безпеки та неодноразово ображав їх.
Ще в січні 2020 року Трамп сказав кільком європейським чиновникам, що «якщо Європа зазнає нападу, ми ніколи не прийдемо вам на допомогу і не підтримаємо вас».
У лютому 2025 року він сказав президенту України Володимиру Зеленському, що той теж не має права розраховувати на підтримку, бо «у вас немає жодних козирів».
Трамп висміяв Канаду як «51-й штат» і називав як нинішнього, так і попереднього прем’єр-міністрів Канади «губернаторами».
Він помилково стверджував, що союзні війська в Афганістані «трималися трохи позаду, трохи подалі від лінії фронту», чим сильно образив родини солдатів, які загинули в боях після того, як НАТО застосувало статтю 5 договору організації на користь Сполучених Штатів — єдиний випадок, коли це було зроблено.
Він назвав британців «нашим колись великим союзником» після того, як вони відмовилися брати участь у початковому наступі на Іран; коли на початку цього місяця вони обговорювали відправку кількох авіаносців до Перської затоки, він висміяв цю ідею в соціальних мережах: «Нам не потрібні люди, які приєднуються до воєн після того, як ми вже перемогли!»
Іноді брутальні висловлювання переростали у щось гірше.
Перед своєю другою інавгурацією Трамп почав натякати, що не виключає застосування сили для анексії Гренландії — території Данії, близького союзника по НАТО.
Спочатку це здавалося тролінгом або жартом; але до січня 2026 року його публічні та приватні коментарі змусили данців готуватися до американського вторгнення.
Данські лідери мусили замислитися над тим, чи їхні військові збиватимуть американські літаки, вбиватимуть американських солдатів і чи гинутимуть від їхніх рук — це було настільки болісним випробуванням, що деякі досі не оговталися.
Кілька тижнів тому в Копенгагені мені показали данський додаток, який повідомляє користувачам, які товари є американськими, щоб вони знали, що їх не слід купувати. На той час це був найпопулярніший додаток у країні.
Економічний збиток теж не жарт.
Протягом 2025 року Трамп вводив мита на товари з Європи, Великої Британії, Японії та Південної Кореї, часто безладно — або, знову ж таки, за примхою — і не думаючи про наслідки.
Він підвищив мита на Швейцарію, бо не любив швейцарського президента, а потім знизив їх після того, як швейцарська ділова делегація привезла йому подарунки, зокрема золотий зливок і годинник Rolex.
Він погрожував ввести 100-відсоткові мита на Канаду, якщо та наважиться укласти торговельну угоду з Китаєм.
Не переймаючись можливими конфліктами інтересів, він проводив торговельні переговори з В’єтнамом, навіть коли його син Ерік Трамп розпочинав реалізацію угоди на 1,5 мільярда доларів щодо будівництва поля для гольфу в цій країні.
З випуску за квітень 2025 року: Світовий порядок Трампа Європейці, можливо, терпіли б лайку і навіть шкоду для торгівлі, якби не реальна загроза, яку Трамп зараз становить для їхньої безпеки.
Протягом 14 місяців він, незважаючи на розмови про мир, заохочував російську агресію.
Він припинив надсилати військову та фінансову допомогу Україні, тим самим давши Володимиру Путіну нову надію на перемогу.
Його посланець Стів Віткофф почав відкрито вести переговори щодо укладення ділових угод між США та Росією, хоча війна ще не закінчилася, а росіяни так і не погодилися на перемир’я.
Віткофф представляє себе європейським лідерам як нейтральну фігуру, що стоїть десь посередині між НАТО та Росією — нібито, знову ж таки, США не є засновником і лідером НАТО, і нібито європейська безпека не є предметом особливої турботи для американців.
Сам Трамп продовжує нападати на Зеленського та брехати про американську підтримку України, яку він неодноразово описує як таку, що коштує 300 мільярдів доларів або більше.
Реальна цифра наближається до 50 мільярдів доларів за три роки.
За нинішніх темпів Трамп витратить стільки ж за три місяці на Близькому Сході, розпочинаючи війну, а не намагаючись її зупинити.
Результат: прем’єр-міністр Канади Марк Карні заявив, що Канада не братиме участі в «наступальних операціях Ізраїлю та США і ніколи не братиме».
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус каже: «Це не наша війна, і ми її не починали».
Прем’єр-міністр Іспанії відмовився дозволити США використовувати бази для початку війни.
Велика Британія та Франція можуть надіслати кілька кораблів для захисту своїх баз або союзників у Перській затоці, але жодна з них не надішле своїх солдатів чи моряків на наступальні операції, розпочаті без їхньої згоди.
Це не боягузтво. Це розрахунок: якби лідери союзників вважали, що їхні жертви можуть щось значити для Вашингтона, вони, можливо, зробили б інший вибір.
Але більшість із них перестали намагатися знайти приховану логіку в діях Трампа і розуміють, що будь-який їхній внесок не матиме жодного значення. Через кілька днів або тижнів Трамп навіть не згадає, що це сталося.
Джерело: www.theatlantic.com/ideas/2026/03/trump-iran-war-allies/686423/
