У неділю 85-та річниця нацистського вторгнення до Польщі збіглася з першою перемогою ультраправої партії на виборах до німецького парламенту з часів Другої світової війни.
Особливо зловісним цей збіг робить те, що і Гітлер, і Сталін вторглися в Польщу і розділили її згідно з пактом Молотова-Ріббентропа. Сьогодні провідними німецькими адвокатами путінської Росії є «Альтернатива для Німеччини» (AfD), яка щойно здобула перемогу у східних провінціях Тюрінгії та Саксонії.
У поєднанні з підйомом популістської ультралівої партії на чолі з харизматичною колишньою комуністкою Сарою Вагенкнехт, успіх AfD на виборах становить серйозну загрозу для ліберальної демократії в Німеччині.
Ця демократія була напрочуд стабільною у післявоєнній Федеративній Республіці. Проте не випадково обидві крайні частини німецького політичного спектру об’єднують проросійські симпатії та ворожість до України, НАТО і США.
Таким чином, вплив успіху AfD і Вагенкнехта на недільних виборах, який, ймовірно, буде посилений пізніше цього місяця в Бранденбурзі, буде відчутний далеко за межами Німеччини.
Антивоєнна і пропутінська пропаганда, що охопила німецьку громадську думку, сприяє зростанню радикального націоналізму на сході країни. Тим часом провідні партії повністю відмовляються від військової та фінансової підтримки Києва.
Вже нинішній німецький уряд планує скоротити свою допомогу вдвічі наступного року і звести її майже до нуля до 2027 року. Другий найбільший донор України на Заході руйнується під тиском внутрішньої політики.
На всьому континенті політична криза в Німеччині неминуче посилить невизначеність, спричинену виборами в США. Перемога Дональда Трампа в будь-якому випадку занурить Атлантичний альянс у хаос. Він пообіцяв негайно припинити війну на умовах, які, ймовірно, були продиктовані Кремлем.
Якщо Німеччина більше не буде протистояти російському вторгненню, це буде катастрофою не лише для України, але й може завдати смертельного удару по НАТО.
Наразі Європа жорстоко розділена щодо війни. Країни на передовій, такі як Польща та країни Балтії, переозброюються і готуються до російської загрози. Але країни, більш віддалені від конфлікту, все ще витрачають надто мало коштів на оборону. Прикриваючись закликами до припинення вогню і мирних переговорів, дехто схильний задобрювати Москву.
Німеччина є ключовою країною-членом НАТО, яка за розміром і силою може схилити альянс у будь-який бік. Європа не зможе утримувати лінію щодо України без німецької економічної потужності.
На Британію також вплинуть політичні потрясіння в Берліні, які стануть наслідком недільного перевороту в Східній Німеччині.
Минулого тижня сер Кейр Стармер літав до німецької столиці на переговори з канцлером Олафом Шольцем – одним з небагатьох лівоцентристських однодумців прем’єр-міністра в Європі. Обидва лідери сподіваються, що результатом переговорів стане двосторонній договір, який охоплюватиме всі сфери – від торгівлі та культури до оборони та безпеки.
Але принизливі поразки, яких зазнали всі три коаліційні партії, означають, що Шольц – ходячий мрець. Наступного року федеральні вибори зметуть його та його партнерів з посад, а на зміну їм прийде правоцентристський уряд, в якому домінуватимуть християнські демократи (ХДС).
Новим канцлером, якщо не станеться нещасного випадку, стане Фрідріх Мерц, який вже відповів на виклик АдН, пообіцявши відмовити у в’їзді шукачам притулку з Сирії та Афганістану – анафема для такого адвоката з прав людини, як сер Кейр.
Мерц не лише не матиме часу на прогресивний порядок денний Стармера, але й може проігнорувати заклики Великої Британії про щедрішу військову допомогу Україні.
Існує також загроза антиамериканізму. Бйорн Хьокке, жорсткий лідер AfD в Тюрингії, звинувачує ХДС у тому, що вона є «васалом» США – відлуння нацистської та комуністичної епох. Буде цікаво подивитися, чи збереже Мерц традиційний атлантизм своєї партії навіть за президентства Трампа.
Незалежно від того, хто переможе в листопаді – Камала Гарріс чи Трамп, Європа залишатиметься вразливою до російської агресії та американського ізоляціонізму.
Після 1945 року «німецьке питання» було тимчасово вирішене поділом країни на Схід і Захід. Зараз виникає нове німецьке питання.
Чи залишиться німецький народ на боці західної цивілізації, до якої він повністю приєднався лише після падіння Берлінської стіни у 1989 році? Чи Німеччина знову стає найслабшою ланкою вільного світу?
https://www.telegraph.co.uk/news/2024/09/02/hard-right-germany-has-turned-its-back-on-ukraine/
